Екскурсія "Шевченків Київ"

Останньої суботи березня – 25.03.2017 р. усім охочим учасникам наших „Творчих ініціатив” було запропоновано відвідати чергову цікаву та змістовну пішохідну екскурсію нашим улюбленим містом. Цього разу мандрівка була присвячена перебуванню у Києві Тараса Григоровича Шевченка.

Провести цю екскурсію та розповісти про сторінки життя, пов'язані із Києвом, нашого дорогого Кобзаря та генія погодилася дуже натхненна та прекрасна жінка  пані Надія - корінна киянка, фахівець з історії, науковий працівник музею Шевченка.

Свою розповідь пані Надія почала саме з дитинства Тараса Григоровича, коли він разом зі своїм батьком відвідав Київ уперше під час Прощі.

Пані Надія надзвичайно обізнана і по-справжньому закохана у свою роботу. Слухаючи її розповідь, ми ніби занурилися у минулі часи, та разом із малим Тарасом споглядали чудові старовинні Київські храми та монастирі, а також картинки із життя киян, які потім малював Тарас у вільні хвилини. Можливо, ці враження дитинства у якійсь мірі також вплинули на розвиток його таланту та народження любові до України.

Від Ботанічного саду ми підійшли до Університету. Це місце пов'язане із іменем Шевченка не лише через назву навчального закладу. Як ми дізналися, багато друзів поета працювали у тогочасному університеті святого Володимира. Та й сам Тарас, приїхавши до Києва у друге, отримав місце працівника тимчасової комісії по розгляду стародавніх актів, що її заснував М. Максимович -  хороший приятель Шевченка та професор університету.

Від пам'ятника Шевченку ми піднялися до Золотих воріт. Дорогою дізнавалися про цікавих людей минулого, про події, які відбувалися у минулих сторіччях. На кожному кроці все у Києві дихає історією, минуле переплітається із сьогоденням; і мимоволі починаєш розуміти, як історія є по-справжньому нерозривною із сучасністю.            .

На Софіївській площі ми дізналися, що за задумом автора, композицію відомого та дуже звичного для нас пам'ятника Богданові Хмельницькому мав би доповнювати ще й образ самого Кобзаря. Як розповіла пані Надія, Михайло Мікешин, а саме він розробляв ідею цього пам'ятника, був у дуже приязних стосунках із Тарасом Григоровичем. Тож з поваги до нашого митця скульптор вирішив таким чином увічнити його у своєму творі.

Надзвичайно багато в історії Києва по-справжньому трагічних сторінок, пов'язаних із радянською владою. Ми дізналися про варварське знищення Михайлівського Золотоверхого монастиря та про жахливі наміри спотворення більшовицькою владою святого місця, про сумну долю Межигірського монастиря та про приклади, коли звичайні люди намагалися відстоювати свої святині.

Із затишку історичного київського куточку ми потрапили на Майдан Незалежності. А завершилася наша подорож на тихому подвір'ї літературно-меморіального музею Т.Г. Шевченка, що за адресою: провулок Тараса Шевченка, 8А, у якому, власне, і працює пані Надія.

Інна Кравченко