Тифлоновини

1 выпуск

Перейти

Екскурсія до меморіального музею–квартири Павла Тичини

Дуже давно збиралась потрапити до музею Павла Тичини, хоч і навчалася поруч з ним 5 років і дуже багато про нього чула, і от, нарешті, 6.02.2016 року моє бажання здійснилося, оскільки разом із членами НКДГ «Творчі ініціативи» я його відвідала.
Постать геніального поета надзвичайно цікава і неоднозначна: з одного боку рання творчість поета геніальна, музична, абсолютно своєрідна, а з іншого боку – провладно комуністична. У страшні 30-ті – він начебто переродився, ніби не писав геніальних сонячних й патріотичних віршів.
    Про основні віхи життя поета цікаво розповідала екскурсовод. У квартирі, в якій зараз знаходиться музей, Павло Тичина оселився після призначення його Міністром освіти УРСР у післявоєнні роки, тому основні експонати відповідають цьому періоду.
        Привернули до себе увагу гарні меблі, якими обставлені кімнати, дуже цікаво оформлені і розмальовані вази, велика кількість картин, подарованих художниками–сучасниками поетові, серед яких картини Василя Касіяна, геніальної Катерини Білокур та багатьох інших. У першій кімнаті експонується фортепіано, на якому грав Павло Тичина, кларнет та бандура, подарована поетові на 50-річний ювілей.
Дуже вразила багатюща бібліотека, в якій багато працював Павло Тичина. Він самотужки досконало вивчив близько 20 мов, а перекладав на українську із 40 мов. Тож, у його бібліотеці зберігаються книжки, газети та журнали  багатьма мовами світу. У бібліотеці поета висів портрет, якого він нікому не показував і людина на ньому зображена була йому надзвичайно дорога – це портрет вбитого радянською владою композитора Кирила Стеценка, за зберігання якого Павло Тичина міг мати великі неприємності.
Тож екскурсія виявилася надзвичайно цікавою, оскільки ми мали можливість походити тими кімнатами, подивитися на картини, відчути творчу і робочу атмосферу, в якій жив, творив, працював і страждав геніальний поет Павло Тичина.

Марина Потеляхіна

На "На крилах" мов на крилах

Буковина – надзвичайно красивий, романтичний край, одна з перлин  України, мала Батьківщина багатьох уславлених митців. Бурхливим, насиченим творчим життям живуть і сучасні буковинці, у тому числі і ті з них, хто належить до людей із особливими потребами. Допомогти таким митцям надати їм необхідну підтримку створити належні умови для їхньої інтеграції  у суспільство, сприяти виявленню  нових творчо обдарованих особистостей має на меті обласний благодійний фестиваль народної творчості “На крилах надії” для людей з обмеженими фізичними можливостями. 
І хоча фестиваль створений саме для підтримки творчості місцевих мешканців, однак цього року у нім взяли участь і члени нашої групи.  Їх витвори у техніці флористики, деку пажу, макраме та скульптури малих форм  стали однією з перлин фестивалю.
          Та усе по порядку.
    Ще перед відкриттям фестивалю мені вдалося поспілкуватися із чарівною жінкою, прекрасною людиною, талановитим організатором Нелею Федорівною  Труфін – завідувачкою кабінету методики удосконалення клубної діяльності УМЦКБ. Неля Федорівна розповідає про історію заходу: «На крилах надії» започаткований у 2007 році Чернівецькою обласною державною адміністрацією, обласною радою, управлінням культури Чернівецької облдержадміністрації та Учбово-методичним центром культури Буковини. Пані Неля щиро дякує усім, хто допомагає та підтримує фестиваль, який цього року проходить вже  вдев’яте. Окрім усього іншого, цей рік ювілейний - Буковина вшановує великого Каменяра Івана Франка, який пішов з життя рівно сто років тому, а також славетного земляка Івана Миколайчука, якому мало б виповнитися сімдесят п’ять, якби він не  пішов з життя так передчасно. З великим теплом Неля Федорівна розповідає про учасників фестивалю, кожного вона добре знає і цінує. 
Фестиваль проходив у два тури. Перший тур проходив у  районах області. Його переможці змагаються у другому, в Чернівцях. Змагання відбуваються у семи номінаціях: декоративно-прикладне мистецтво, театрально-сценічний жанр, пісня, авторська пісня та авторський вірш, пісня та театрально-сценічний жанр мовою жестів. В окремі роки додається і фотомистецтво, але це жанр, який вимагає від учасників доволі вагомих фінансових затрат, бо створення якісних фото великого формату є доволі дорогим. Тож ця номінація є не кожного року. 
Ось ранок 24.06.2016 року. Чернівецький парк імені  Тараса Шевченка. Саме тут, на  майданчику перед легкою, ажурною будівлею Літнього театру відбувається  церемонія відкриття  фестивалю.  Окрім самих учасників  та почесних гостей тут зібралося  і чимало звичайних чернівчан із дітками. Гарний літній ранок, спека дещо відступила, свіжістю дихають зелені красені-велетні старого парку - дуби, смереки, тополі. Присутніх вітають  представники облдержадміністрації та керівництво місцевої спілки інвалідів. 
    Перед сходами, що ведуть до театру на легких дерев’яних столиках розгорнута виставка виробів декоративно-ужиткового мистецтва “Барви життя”. Присутні із зацікавленням оглядають картини, що намалювали  талановиті буковинці, вироби з бісеру. Я низько схиляюся перед зробленою з бісеру іконою Святого Миколая - великого Святого, Угодника Божого і Чудотворця  шанують в усьому світі. А скільки йому молився я сам завжди і, зокрема, перед  поїздкою до Чернівців! Бабуся, що стоїть біля образу,  схвально позирає і каже: «На цю ікону можна молитися, вона вже освячена».
На окремому столі  вироби київських майстрів Незалежної координаційно-дослідної групи „Творчі ініціативи” - топіарії, декупаж, макраме та скульптурні композиції. Біля кожного виробу стоїть табличка із прізвищем автора. Можу засвідчити, що творчість Олени Василенко, Світлани Проніної, Наталії Гребенькової, Валентини Братчанської, Наталії Михайлової, Тетяни Величко та Людмили і Владислава Зими була оцінена чернівчанами дуже високо. Малечі особливо подобався рожевий кролик із серветок, створений вмілими руками учасників флористичного гуртка „Фантазійка”. Дорослі ж віддавали належне усім учасникам. Журі разом з головою журі – начальником управління  культури Чернівецької облдержадміністрації Вірою Китайгородською, відзначило усіх наших майстрів та майстринь. Підходили також представники місцевої преси, які зацікавлено розпитували мене про нашу групу „Творчі ініціативи” і обіцяли  обов’язково повідати про  талановитих киян своїм читачам.
Але час поквапитися до  приміщення ресторану “Паркова вежа” де має відбутися засідання літературно-мистецького об’єднання “У родинному колі”, яке веде пані Тетяна Заєць. Лунають вірші учасників фестивалю. Їх рядки сповнені  відчуттям любові до рідного краю, до усієї України. Вірші так і ллються із сердець, але учасників багато, тож кожен декламує лише по дві поезії. Тепло приймають і вірші автора цих рядків, які зачитує пані Тетяна. 
Після  гарного обіду у парковому кафе учасників запрошують до літнього театру, де о 14.00  розпочинається гала-концерт “Акорди надії” та нагородження учасників фестивалю.
    Концерт просто чудовий, відчувається, що на сцені земляки  Назарія Яремчука, Івана Миколайчука, Дмитра Гнатюка.  Солов’їний спів, майстерна декламація. Чимало серед виступаючих  інвалідів по зору.
Фестиваль «На крилах надії»  не підвів надії та очікування усіх учасників. І недарма  поспішали вони до Чернівців, як на крилах.

Євген Познанський

З Днем народження!

Щиро вітаємо з Днем народження нашу липневу іменниицю Надію:

З Днем Народження Тебе ми вітаєм,

І бажаєм на всі літа:

Будь такою, як ми Тебе знаєм,

Проста, ніжна і всім дорога.

Хай і щастя, і сонця вітрила,

Мчать Твій човен до тої землі,

Де панує лиш радості сила,

Де збуваються мрії усі.