Захисники України отримають Новорічно-Різдвяні подарунки

19.12.2018 р. в день святого Миколая відбулася акція “Дякуємо захиснику!” – передача волонтеру подарунків від дітей і дорослих на фронт – за участю представників шкіл Шевченківського району №138, 106, 70, 27, школи мистецтв ім. М.Д.Леонтовича, митців: художників Юрія Дрюченка, Жоржа Шанаєва, Віри Вертиленко, письменниць Тетяни Майданович і Людмили Леляк, автора-виконавця, волонтера Юрія Полякова, представників громадських організацій: Обласного центру гуманної педагогіки, БФ “За покликом серця”, Центру духовного розвитку та творчої ініціативи “Гармонія”, НКДГ “Творчі ініціативи” (м. Київ), видавництва “Криниця”, БФ “Жінки за мир в усьому світі”, Асоціації художників-чорнобильців членів НСХУ, теософського товариства України, Спілки журналістів України.

http://slir.masterdesant.com/zahisniki-ukrayini-otrimayut-novorichno-rizdvyani-podarunki/
Підготувала Олена Василенко

Соціальний марафон у Музеї Івана Гончара

05 грудня 2018 року ГО ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів» та Відокремлений підрозділ «Печерська місцева районна в місті Києві організація ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів», за фінансової підтримки київського міського бюджету, провели захід, присвячений Міжнародному дню людей з інвалідністю. Захід проходив в виставковому залі Національного культурного центру «Музей Івана Гончара» з 10:00 до 13:00. Організація щиро вдячна керівництву Музею Івана Гончара і особисто директору Музею за надану нам можливість провести наш захід в цьому чудовому залі, в самому центрі Києва! 
На початках ми планували, що це буде концерт, ну і, можливо, ще невелика виставка. Але ж будемо відвертими, Міжнародний день людей з інвалідністю – це не свято, а привід нагадати як органам влади, так і пересічним громадянам, про те, що поруч з ними живуть люди з особливими потребами. Отже, вирішили, що це буде не лише концерт з виставкою, але й відверта розмова про найнагальніші потреби цієї категорії населення Києва. 
В кінцевому підсумку, учасники заходу змогли і взяти участь в концерті, і помилуватися «Різнобарв’ям» робіт членів громадської організації «Творчі ініціативи» (керівник – Олена Василенко), і здивуватися надзвичайно досконалій вишивці бісером (персональна виставка майстра Івана Вінціва з Львівщини «Ікона, вишита бісером»), і почути надзвичайне колоратурне сопрано Тетяни Мержанової, і насолодитися співом дівчат з хору «Гармонія» Київської дитячої музичної школи № 8 (керівник – Ганна Стоянова, концертмейстер – Максим ), і підспівати запальним пісням у виконанні Руслана Іщенка, і почути про проект нової книги Жоржа Шанаєва, і послухати вірші самобутніх поетів Євгена Познанського і Світлани Проніної, і почути авторські пісні Наталії Кащенко, і, нарешті, поговорити про те, що турбує і псує настрій у повсякденному житті. На заході була присутня знімальна група ТРК «Київ», яка й зафільмувала його перебіг. Учасники заходу отримали на згадку невеличкі подарунки від його організаторів. 
Дорогі друзі! Ми дякуємо всім, хто прийшов до нас, попри погану погоду і особисті складнощі! Ми працюємо для вас і сподіваємося на подальші зустрічі!
http://vuppi.at.ua/news/05_grudnja_2018_pro_nash_zakhid/2018-12-07-261

Підготувала Олена Василенко

Замок на горі( у гості до ляльок)

          Ранок зимової морозної п’ятниці (7.12.2018 р.), коли свята ще не почалися, але місто вже живе передчуттям приходу Миколая, Нового Року, Різдва. Отже, ми члени НКДГ "Творчі ініціативи", вирішили теж згадати дитинство і помандрувати в замок на горі, де живуть особливі актори -ляльки.

         Трохи зачекали в касі, бо ж багатьом захочеться подивитися вистави в канікули, і от ми вже в холі театру, оздобленому художниками відомого видавництва “А-БА-БА-ГАЛАМАГА”.

Нас зустрічають сценки з побуту Київської Русі, зокрема — скоморох-ляльковод, бо ж це мистецтво сягає сивої давнини і тісно пов’язане з ярмарками і, ... церковними святами. Так, виявляється, слово “маріонетка” пов’язано із образом Діви Марії, скульптуру якої носили під час великодніх процесій. Представниками ж східної культури в музеї є тростинні ляльки, або явайки і фігури тіньового театру. В тому, що водити маріонеток і явайок непросто, кожен з нас міг переконатися особисто — фігури важкі і потрібна неабияка фізична витримка та координація, аби ляльковод змусив підопічного рухатися і говорити. Для кожного спектаклю згідно з задумом режисера та художника створюється своя “трупа” з притаманними тільки цьому спектаклю рисами обличчя і побудовою тіла. Наприклад, для “Кайдашевої сім’ї” створювалися особи з особливо рухливими руками, для “Декамерона” -ляльки, що говорять.

          В особливій майстерні створюється ексклюзивний одяг (у ляльок є свій модельєр). Доречі, нас переконували (і переконали), що ляльковий театр здатний задовольнити смаки всіх глядачів віком від півроку до старості.

          Ми почули і про директора театру — Юрія Сікало — того, хто прийшов в далекому 1965 році ставити дипломний спектакль і залишився на довгі 50 років, створюючи нові спектаклі і відшукуючи нові форми. Вже по його смерті театр заснував свій фестиваль “Puppet Up”, що одразу завоював прихильників у десятках країн

          Наостанок, після оглядин величезного казкового акваріуму — ще однієї родзинки театру, нас запросили на фестиваль у вересні майбутнього року. Але чекати на це довго, тож на найближчі вистави принаймні половина з учасників екскурсії вирішила придбати квитки негайно.

Євгенія Вишнякова

Тифлоновини (випуск 28)

28 випуск

українські новини

новітні розробки та технології

Права інвалідизованих громадян. Круглий стіл в Укрінформі

28 листопада 2018 року з 10:00 - до 12:00 в Національному інформаційному агентстві "Укрінформ" відбувся круглий стіл "Права на участь у суспільному та політичному житті в контексті Конвенції ООН про права людей з інвалідністю", організатором якого ГО «ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів»; 

В круглому столі приймали участь Володимир Петровський - голова ГО «ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів»; Сергій Кириченко - юрист, адвокат; Костянтин Пятилєтов, журналіст, представник ВГО СОІУ; представники громадських організацій інвалідів різних рівнів. 

Під час заходу, як і заплановано, було обговорено наступні питання: 

1. Становище об’єднань громадян з інвалідністю, як інститутів громадянського суспільства України, в системі суспільних відносин. 
2. Реальні можливості участі інвалідизованих громадян у суспільно-політичному житті України 
3. Можливості здійснення інвалідизованими громадянами України права брати участь в управлінні державними справами 

«Круглий стіл» був приурочений до Міжнародного дня інвалідів, який щорічно відзначається світовою спільнотою 3 грудня. 

Темою круглого столу, насамперед, було право людей з інвалідністю на участь у суспільному та політичному житті в контексті статті 29 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. 

Захід відбувся в Укрінформі за ініціативи громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів». 

Як повідомив голова ГО «ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів» Володимир Петровський, напрацьовані під час заходу пропозиції будуть передані органам влади, аби допомогти Україні зорієнтуватися у побудові життя, яке б відповідало міжнародним стандартам, як для фізично здорових людей, так і людей з інвалідністю. 

«Конвенція ООН про права людей з інвалідністю стала тим документом, який об'єднав думки, пропозиції, які приймалися протягом багатьох років, і цю конвенцію прийняло не лише все демократичне суспільство, а ця конвенція була ратифікована спільно з факультативним протоколом Україною ще у 2009 році. І ми з вами повинні жити за цими правилами, їх дотримуватися», - наголосив В.Б.Петровський. 

За його словами, рівність і відсутність дискримінації кожного громадянина і є основними принципами, на які потрібно спиратися. 

Під час круглого столу обговорили становище об'єднань громадян з інвалідністю як інститутів громадянського суспільства України в системі суспільних відносин та участь інвалідизованих громадян у суспільно-політичному житті України і в управлінні державними справами. 

Юрист, адвокат Сергій Кириченко наголосив на важливості ратифікації Україною Конвенції про захист прав людей з інвалідністю, при цьому зауваживши, що «досить складно сьогодні об'єднанням громадян брати участь повністю в житті держави, суспільства». 

«Нам відводять більше роль соціального плану, брати участь у політичній діяльності нам досить складно, тому що ми до політичних партій можемо бути прийняті, а наскільки зможемо себе там реалізувати ?...», - додав Кириченко.

Петровський закликав учасників круглого столу протягом тижня надати свої пропозиції до резолюції, яку потім передадуть представникам органів влади. 

ГО «ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів» здійснює суспільно-реорганізаційну діяльність щодо вивчення, подолання і попередження комплексних проблем інвалідів та інвалідності в Україні. 
Повний відеозапи круглого столу можна переглянути за посилання: https://www.youtube.com/watch?v=GXIEgjYG_Ow
Підготувала Олена Василенко

„Мелосу долі” щасливої долі!

Світова мемуаристика сповнена розповідями про те, як шанувальник того чи іншого поета чи письменника при особистій зустрічи із кумиром був здивований різницею між образом, який він малював за творами автора і його образом реальним.  Але у випадку із Наталкою Кащенко такого бути не може. Бо вона зважди така ж чарівна, світла, і щира, як і її поезії та пісні.

26.10.2018 р. члени нашої НКДГ „Творчі ініціативи” відвідали презентацію першої поетичної зібрики цієї талановитої поетеси „Мелос долі”. Привітати  авторку завітали  поети, колеги, родичи та інші численні шанувальники  її таланту. Атмосфера вечора була  теплою та романтичною. Старовинне оздоблення зали, каміни, високі вікна, за якими догоряв погожий осінній вечір. Були присутні поети сучасної України, члени літературної студії „Рад осінь”: Геннадій Горовий, Алла Диба, Олександр Сушко та інші.

           Досвідчені митці провели грунтовний аналіз збірки, усі вони одноголосно відзначали такі сильні сторони поезій Наталки Кащенко, як щирість, душевне тепло,  патріотизм, давали поради і рекомендації щодо подальшого розвитку творчості.

            Окрасою вечора стали виступи самої поетеси, яка виконували пісні на власні слова. „Подолянка” - світла, радісна пісня, сповнена любові до рідної землі. А як може залишити бадйужим пісня про свекруху - сповнена щирої любові  до матері свого коханого чоловіка. Не кожна, навіть і добра свекруха дочекається такої дяки від невістки.

            Від імені  „Творчих ініціатив” і від себе особисто Наталку Кащенко тепло вітали Світлана Проніна та Євгеній Познанський. Щиро бажаємо чарівній  пані Наталії  нових творчих перемог, нових збірок і презентацій!

            Євгеній Познанський

Світи Леся Курбаса

         Він прожив таке яскраве і насичене життя! Театри в Львівському університеті, Тернополі, на Гуцульщині, консерваторська освіта і невгамовна вдача закономірно призвели до того, що Лесь Степанович Курбас став батьком новаторського, молодого українського мистецтва. Щоб дізнатися про це більше, ми, члени НДКГ "Творчі ініціативи" прийшли в Мистецький Арсенал 17.11.2018р. Цікаво, що в цьому арт-просторі екскурсовод зараз називається "медіатором" - і це вірно, бо експозиції зараз містять не тільки традиційні матеріали, як от квитки, афіши, макети, але й музику, фрагменти вистав та копії документів, доступні на спеціалізованих пристроях.

         Отож, ми почули розповідь про таке:

  - як "актори-ляльки" з давнього театру опинилися в театрі Молодому;

  - як Київ отримав театр "Березіль" з художником Вадимом Меллером та композитором

 Анатолієм Буцьким і як художнє оформлення до вистав здобувало нагороди без         нагороджених на престижних виставках;

 - які вистави ставилися в авангардістський київський період і які цікаві театральні знахідки

належать "Березолю" (на щастя, збереглися ілюстративні матеріали до постановки     "Конвейєру" у виставі "Газ",таблички-декорації до "Макбету", ескізи костюмів);

- як театр переїхав до Харкова і почалася епоха Куліша та Йогансена;

- як ще в 1924 році в постановках використовувалися фрагменти кіно;

- як в 1929 році в Харкові поставили джазовий мюзікл "Алло, на хвилі 477"

і ще багато пізнавальної інформації, що спонукає до глибшого пізнання тої епохи відродження.

А на вході до виставки нас очікувув приємний сюрприз - тактильні копії картин художників - авангардистів. Дякуємо

Юрій та Євгенія Вишнякови 

Тифлоновини( випуск 27)

27 випуск

українські новини

"Ролевые игры"( Новий український театр")

        Ми почуваємо себе в цьому камерному просторі затишно і спокійно, як в гостях у добрих знайомих. І от 18.11.2018 р. ми знову тут, і знову - вже вкотре! - театру вдається нас здивувати.

Незвична п'єса незвичайної авторки - сербської драматургині Біляни Срблянович. Незвичний режисерський погляд Марії Грунічевої: в музиці, діалогах, русі.

     ...В одному дворі трьом дітям ніколи не набридає гратися "в сім'ю". Тяжко живуть сербські батьки, мусять мовчати про свої негаразди, рахувати кожну копійку - то і син з донькою бавляться в типові сімейні діалоги, залучаючи до гри свого товариша з більш заможної родини. Так легше відчувати себе рівними. Та ось випадково ця трійця знайомиться з дівчинкою, що не може спілкуватися ні з ким, і з недитячою інтуіцією, перебравши на себе дорослу роль психотерапевтів, через нові ігри про надзвичайні події та смерть намагається допомогти новій подружці знову відчути себе звичайним підлітком.

        Вражає трепетний підхід до сербської мови та подання реалій революції та війни - таких індивідуальних в дрібницях і таких схожих в загальному для кожної країни.

      Єдине, що хотилося б зауважити - цей спектакль, на відміну від інших в репертуарі, потребує тифлокоментаря до чудових сценічних знахідок, як-от "підпал" будинку, "міряння" марками взуття, саванів з мішків до сміття.

        І не втомимося дякувати адміністрації театру, чудовому ансамблю акторів - всім тим, завдяки кому отримуємо насолоду спілкування із світом Мельпомени

Євгенія Вишнякова  

На виставці закам’янілостей і мінералів

Я, напевно, не помилюсь, якщо припущу, що кожному з нас хоч раз у житті, хоч на одну коротку мить хотілося зазирнути у минуле, а, може, й повернутися туди. Комусь на день, тиждень чи рік, а комусь, мабуть, і на сотні, а, можливо, і мільйони років. Так от погожої осінньої суботньої днини 27.10.2018 р. членам НКДГ „Творчі ініціативи” випала унікальна нагода вирушити на екскурсію у неймовірно цікаве місце: на виставку древностей, що діє у Києві уже впродовж тривалого часу. Звичайно, сховані за склом експонати, про які розповідає хай навіть найталановитіший екскурсовод навряд чи справили б таке вже й незабутнє враження на людей з вадами зору, адже в нинішній час вільного доступу до „всесвітньої павутини”, а, отже, і до будь-якої інформації не виходячи з дому, і, навіть, не встаючи зі зручного дивана, не так просто спокусити когось долати певні перешкоди аби дістатися туди, де він дізнається про те, що можна легко знайти в інтернеті майже не докладаючи до цього зусиль. Але в тому то й справа, що унікальність цієї виставки полягає в її інтерактивності, тобто екскурсанти можуть не тільки прослухати розповідь про унікальні експонати, представлені на виставці, але й власноруч доторкнутися до кожного з них. Погодьтесь, для незрячої людини це переводить відвідини музею чи виставки у зовсім іншу площину - можливість доторкнутися до предметів, яким десятки, а то й сотні мільйонів років, заворожує й надихає. Древні корали і скам’янілі молюски, і фрагменти тіл гігантських мешканців праокеану і доісторичних джунглів, унікальні мінерали: коштовні, напівкоштовні і просто цікаві своїми властивостями, формою чи пов’язаними з ними легендами, як от, пирит, що  на вигляд абсолютно ідентичний золоту, через що й отримав свою назву „Золото дурнів”, бо таки й справді виглядає як справжнісінький золотий злиток, чи, скажімо, бивні мамонта або зріз скам’янілого стовбура… і ще безліч і безліч експонатів, котрі нам вдалося „побачити” на дотик. До того ж кожен, хто бодай раз відвідував хоч якусь екскурсію погодиться зі мною, що дев’яносто відсотків приємних чи неприємних вражень про неї залежатимуть, власне, від екскурсовода. Це його вміння зацікавити, привернути увагу аудиторії, а, головне, утримувати її протягом тривалого часу робить екскурсію захопливою чи нудною і саме з цим нам також неймовірно поталанило: тільки людина натхненна улюбленою справою буде з таким захватом розповідати про неї іншим, як це робила наша екскурсовод. Мов у справжній машині часу ми мандрували витками історії, щоразу дивуючись то динозаврам, то мамонтам, то первісній людині, а то мешканцям океанів, деякі з них, виявляється, не так уже й змінилися протягом мільйонів років і цілком могли б бути поданими до столу у якому-небудь вишуканому ресторані, не будь вони скам’янілими. Втім, з більшістю доісторичних жителів усе ж ліпше зустрічатися лише віртуально, розглядаючи їхні кістки чи збережені фрагменти, бо найбільший в історії хижак тиранозавр, що досягав розмірів середнього п’ятиповерхового будинку, мамонт, що на зріст був приблизно п’ять метрів і удвічі перевищував розміри найбільшого сучасного наземного ссавця африканського слона, гігантський ракоскорпіон завдовжки два метри або якийсь милий жучок завбільшки з ворону не найкраща компанія чи не так?

Чимало екскурсій відвідали ми за час існування організації. Були вони більш або менш цікавими, згадувались довго і не дуже, але саме ця однозначно залишиться в пам’яті тих, кому пощастило її відвідати. Адже, на жаль, далеко не так часто незрячим вдається отримати інформацію на рівні зі людьми без вад зору на заходах такого роду. Хтось не дає „роздивитись” експонати з перестороги: а раптом зламають, якісь експонати і справді не можна брати до рук, а хтось навіть не замислюється над такою особливістю відвідувачів…

Хочу щиро подякувати усім причетним не лише за цікаву екскурсію, але й за розуміння специфіки екскурсантів. Тож, гайда на виставку, не пошкодуєте!

Олена Федорова

Тут бував Паустовський

      Стоїть тепла київська осінь - час канікул. І ось 01.11.2018 р. ми, члени НДКГ "Творчі ініціативи" збираємося і рушаємо до київської школи №135, на теренах якої розташовано один з 16 відомих в світі музеїв  Костянтина Георгійовича Паустовського - ліричного прозаїка, життєвий шлях якого розпочався в нашому місті. Чесно кажучи, навіть не розраховували на такий гостинний прийом, бо екскурсія, на відміну від багатьох інших, проводилася в формі добре поілюстрованої лекції, було затишно і зручно. Дві вчительки, імен яких, на жаль, не запам'ятала, розповідали про дитячі та юнацькі роки письменника, про атмосферу тодішніх гімназій, про історію сім'ї Паустовських, тісно пов'язану з найзнаменнішими подіями життя Києва на початку 20-го ст. І те, що в приміщенні школи (на той час - гімназії Валькера) навчався брат літератора Борис, робить нас ще ближчими до витоків талантів цих "бешкетників і хуліганів", що потім ставали письменниками, селекціонерами, художниками та скульпторами. Кому ж, як не вчителям, переповідати легенди гімназійного життя і продовжувати кращі традиції? Кому, як не їм, робити музей живим, готовим поповнюватися новими експонатами, таким, в якому провадяться літературні конкурси та читання? То ми не тільки прослухали екскурсію, але й отримали запрошення на "Паустовські читання", що традиційно відбуваються в школі наприкінці травня.

     Насамкінець хочеться запросити всіх відвідати цей музей особисто  і подякувати окремо нашій незмінній організаторці Валентині Олексіївні за талант знаходити все нове й нове в нашому прекрасному місті.

Вишнякова Євгенія

Екскурсія до музею Булгакова

Київ. Андріївський узвіз 13, "Будинок Турбіних" - Літературно-меморіальний будинок-музей Михайла Афанасійовича Булгакова. Саме сюди, 13.10.2018 р. завітали члени НКДГ "Творчі ініціативи".

Ця будівля на Андріївському була зведена в 1888 - 1889 рр. за проектом архітектора Горденіна. Садиба має кам’яні перший поверх і цоколь. Другий поверх дерев’яний, обкладений цеглою, під залізним дахом. Музей заснований на початку 1989 р. Головна його експозиція знаходиться на другому поверсі, де в 1906 - 1919 рр. мешкала сім’я Булгакових. І саме сюди поселив письменник родину Турбіних, головних героїв свого першого роману "Біла гвардія".

Заходимо до музею, в кімнаті зі старими важкими меблями нас зустрічає екскурсовод. Сходами піднімаємося на другий поверх і потрапляємо в кімнату для гостей. Старий паркет поскрипує під ногами. Кімната наповнена грудневими сутінками 1918 р. Велике дзеркало венеціанського скла, чорне фортеп’яно, родинні світлини... Деякі речі мають білий колір. Це відтворені предмети інтер’єру, що не збереглися, але без яких будинок був би напівпустим.

В будинку на Андріївському родина Булгакових оселилася в 1906 р. – велика, весела метушлива і галаслива. Мати - Варвара Михайлівна займалася вихованням сімох дітей, а батько Афанасій Іванович був богословом і релігієзнавцем. Михайло був старшим братом, навчався в Київській гімназії, а згодом в Університеті Святого Володимира, на медичному факультеті. Приймав участь в Першій Світовій війні, був лікарем на західному фронті. Одна з кімнат - це лікарський кабінет Булгакова, місце, де він приймав пацієнтів і проводив огляди.

Влітку 1919 р. Михайло Булгаков вступає в армію білого генерала Денікіна і їде з Києва на Кавказ. Два його молодших брати наслідують його приклад, а родина Булгакових назавжди покидає будинок №13.

Кімната Олени Турбіної. Лампа під червоним капором. Тут біля ліжка хворого брата вона молиться, тут вона бачить ведіння, знак, що брат Олексій одужає.

Через шафу потрапляємо в наступну кімнату - кімнату Михайла Булгакова, в якій збереглася колекція метеликів та малюнки письменника.

В родині Булгакових любили читати. В "Балагані", так називали кімнату з трьома дверима, що була проміжною між кухнею  та столовою, стояли книжкові шафи. Наша екскурсія зупинилась тут і зав’язалась дуже цікава дискусія щодо політичного і літературного життя Булгакова в 30 роки XX ст.

Закінчувалась наша мандрівка будинком Булгакових в сьомій, примарній кімнаті, в тій кімнаті, яку не можливо відвідати, але можна побачити за допомогою сюжету роману Булгакова, і завдяки своїй уяві.

Цікавою і пізнавальною стала для нас зустріч з видатним письменником, його родиною та творчістю. Вважаю, що вона не стане останньою, бо кожен хто живе в цьому найкращому місті не може залишатися за межами Булгаковського світу.

 Володимир Радченко

ПУЩА-КАСТАЛЬСЬКА

Відомо, що у давніх Афінах філософи полюбляли збиратися у заміських гаях – Академіа і Лікей, звідки, до речі, і добре знайомі нам слова „академія” і „ліцей”. А от місцем, яке вподобали поети Києва, та й не лише Києва, стала Пуща-Водиця. Бо саме у ній 7-8.09.2018 р. вже вдруге відбувся такий унікальний захід, як літературно-поетична майстерня „Кастальський ключ”.

Дуже добре, що це  починання не стало єдиним щасливим випадком,  а завдяки зусиллям його організаторів –  громадського діяча В. Б. Петровського та поета, члена Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України Геннадія Горового стає вже традиційним. 

Організатори не повідомили скільки їм довелося витратити енергії, сил та часу, щоб переконати  Міністерство соціальної політики України надати фінансову підтримку заходу, знайти відомих письменників, які мали час і можливість провести заняття у майстер-класах. Я, як учасник, можу засвідчити, що з усім цим вони впоралися на „відмінно”.

„Ми підбирали викладачів так, щоб наші майстер-класи  могли бути корисними як для досвідчених авторів, так і для початківців, щоб усі могли почерпнути  з них щось корисне” -  каже Геннадій Горовий.

Попри те, що день сьомого вересня  видався  по-осінньому похмурим  настрій у кількох десятків  поетів, яким навіть і інвалідність не завадила творити, був чудовий. При цьому на майстер-класи завітали  поети не лише з Києва та столичного регіону, але і з інших областей. Серед них і зовсім молоді автори і ті, в кого за плечима довге життя, початківці і члени Національної спілки письменників України, наприклад Алла Диба з Києва. Той факт, що на „Кастальский ключ” завітали навіть члени Національної спілки письменників України ще раз свідчить про авторитетність цього заходу, бо навіть досвідчені митці отримали нові знання і навички. У майстер-класах взяли активну участь і члени НКДГ „Творчі ініціативи”: Валентина Братчанська, Світлана Проніна, Євгеній Познанський, Власенко Олена, а очолювала наш творчий десант сама голова групи  Олена Анатоліївна Василенко. Заняття проходили у приміщенні дитячого оздоровчого комплексу, що знаходиться на тринадцятій лінії Пущі-Водиці і носить  ту ж саму назву що і селище „Пуща-Водиця”.

 Після урочистої церемонії відкриття учасників поділили на дві групи: одна йде услід за відомим поетом Сергієм Пантюком, – на них чекає семінар-практикум „Поезія, як мистецтво та спосіб самовираження”, „Поетичний інструментарій: образ, рима тощо”, „Проблема останньої крапки”. Для другої групи відомий бард Юрій Чайка з Харкова веде семінар „Співана поезія, як соціальне явище” та „Індивідуальна творча майстерня”. Але досвідчені митці не обмежилися  сухим викладом тем, а зуміли організувати цікаві захоплюючі завдання – після завершення теоретичної частини Сергій Пантюк поділив своїх учнів на дві групи – „критиків” і „поетів”. „Поети” читають власні вірші, а «критики» розбирають їх, критикують, вказують на недоліки. Потім групи міняються ролями. Проте це заняття пройшло у надзвичайно приязній, теплій атмосфері і ніхто ні з ким не посварився, бо це була дійсно цікава літературна робота, а критика, попри усе, залишалася коректною та об’єктивною.

Наприкінці роботи Сергій Пантюк  дає учням завдання: написати на наступний день сонет (сонет – вірш складної форми, який складається з двох стовпчиків  по чотири рядки у кожнім – це так звані „катрени”, та двох стовпчиків у яких по три рядки – це терцети. При цьому катрени мають бути пов’язані двома римами і терцети також двома. Усього чотирнадцять рядків). Виконані сонети він перевірив  вранці

Так само цікаво  проходить робота і в групі Юрія Чайки. Митець щедро ділиться досвідом, індивідуально і тактовно розбирає поезії кожного з учасників, дає кваліфіковані поради. 

Увечері, коли заняття закінчилися, після вечері (до речі, годували протягом обох днів дуже смачно), розпочинається концерт „Осіння фантазія”. У ньому беруть участь і самі організатори і викладачі і „учні”. Дружніми оплесками вітають слухачі задушевний спів Володимира Петровського, прекрасні поезії читає Геннадій Горовий, чудово виступають Олеся Сінчук, Микола Криндач та інші митці. а розпочався цей концерт віршами киянина Євгенія Познанського, які виконує  Олена Анатоліївна Василенко:

Ми з міфів знаємо: у давнину було

Натхнення для поетів джерело.

Сучасники Гомера й Гесіода

Вважали: той, хто п’є кастальску воду

Поезії напише невмирущі.

А ми із вами тут зібрались в Пущі.

Тут не одне чарівне джерело.

Ліси й озера чисті, наче скло.

А головне цей класний майстер-клас,

Який до нас наближує Парнас!

Отож є найсвіжіша з пропозицій

Змінити назву: хай Пуща –Водиця

Віднині зветься так:

Пуща-Кастальска!

Простіть мені, благаю, це зухвальство!

Хай всі серця, мов келихи героїв,

Наповняться живильною водою

Натхнення, знань нових, нових сюжетів,

Що може бути краще для поетів?

Тож вип’ємо, питущі й непитущі!

За тих, хто робить цю Кастальську Пущу!

А скільки позитивних емоцій подарували усім пісні Юрія Чайки. На дворі вже ніч, а розходитися не хочеться. Нарешті сон перемагає, більшість учасників не сплять і ще працюють над сонетом.

Наступного дня ми прослухали курс „Основи прозобудування” та „Прийоми надання персонажам твору індивідуальності” (ведучий – член НСПУ – Сергій Батурин). Досвідчений письменник детально розбираючи уривки з власних творів та демонстрував тайни і секрети власної майстерності.

Усі учасники щиро дякують організаторам і викладачам і сподіваються, що образно кажучи, „Кастальське джерело” не всохне, і цей захід проходитиме регулярно.

Євгеній Познанський

тифлоновини( 26 випуск)

26 випуск

українські новини

життя незрячих

новітні розробки та технології

тифлоновини( випуск 25)

25 випуск

українські новини

міжнародний огляд

новини спорту

Пішохідна екскурсія „На схилах Дніпра”

Теплого недільного ранку 26.08.2018 р. разом з компанією „Pro Ukraine”, учасники НКДГ „Творчі ініціативи” здійснили прогулянку парками на схилах Дніпра.

Київ завжди славився значними зонами зелених насаджень. В наш час в місті нараховується більше 120 парків і скверів, а загальна їх територія дорівнює площі Дніпровського району. В кінці XIX - на початку XX століть Київ називали найзеленішим містом Російської імперії.

Розпочалась наша екскурсія в Маріїнському парку. Ще за царя Петра I на цьому місці було створено військовий плацдарм з зеленими насадженнями, а пізніше поруч було збудовано палац для прийому царських гостей. В середині XIX століття за наказом імператриці Марії Олександрівни, на плацдармі було розбито парк в пейзажному, англійському стилі. В часи Першої світової війни в Маріїнському палаці мешкала мати імператора Миколи II - Марія Федорівна. Дослідники вважають, що саме на честь  однієї з імператриць, парк і палац отримали свою назву.

Прогулюючись алеями Маріїнського парку, ми знайомилися з його пам’ятками, визначними місцями і спорудами.

Фонтан Термена, встановлений в 1900 році, виконував не лише естетичну а і практичну роль, забезпечуючи населення питною водою.

Пам’ятник генералу Ватутіну встановлений в 1948 році  на місці першої церкви на Липках.

Маріїнський палац збудований за наказом Єлизавети не сподобався Катерині II і був переданий до управління Київського генерал-губернатора. В першій половині XIX століття в ньому були розташовані військові казарми, шпиталь, в’язниця для полонених французьких офіцерів, санаторій штучних мінеральних вод. З 60-тих років палац знову стає резиденцією імператорської сім’ї. Після 1917 року в ньому розміщуються різноманітні державні установи.

З Маріїнського парку наша екскурсія перейшла до сусіднього Міського.

Міський парк (колишня назва Царський) є осередком культури. На його території знаходяться: літня сцена "Мушля", скульптури, пам’ятники та бюсти видатним діячам мистецтв - композитору Михайлові Глинці, актрисі Марії Заньковецькій, поетесам Анні Ахматовій та Лесі Українці. Про епізоди з біографій цих видатних людей дуже цікаво розповідала наш екскурсовод Тетяна Єфременко.

Було дуже приємно, прогулюватися алеями під гарні ритми вальсу, тихий шелест листя і мелодійний спів птахів.

Через малий міст Патона (інші назви „Парковий міст”, „Міст закоханих”, „Поцілунковий міст”, „Чортів міст”) наша екскурсія потрапляє до третього парку, парку під назвою Хрещатий.

Біля містка знаходиться скульптура присвячена усім закоханим. Італієць Луїджі та українка Мокрина, персонажі цієї композиції стали символом довгого і щирого кохання.

Серед туристичних пам’яток Хрещатого парку: водонапірні башти першого Київського водогону (1872 р.), Музей Води, дерево бажань, будівлі Лялькового театру та Київської філармонії.

Було цікаво послухати історії пов’язані з такими відомими київськими місцями як танцмайданчик „Жаба” та кафе „Слоник”.

Закінчувалась наша екскурсія біля будівлі Київської філармонії, колишній будинок купецького зібрання.

Дві години гуляли ми парками над Дніпром. Багато цікавого дізналися про історію нашої столиці, життя і побут киян, легенди і традиції київської громади, захоплююче і трагічне життя видатних людей.

Велика подяка всім організаторам цієї недільної прогулянки! Сподіваємось на наступні, ще більш захоплюючі мандрівки нашим Києвом!

Володимир та Тетяна Радченко

„Солодка” екскурсія

20.07.2018 р. члени НКДГ ,,Творчі ініціативи” відвідали з екскурсією кондитерську фабрику ,,Рошен”. Нам показали фільм, з якого ми дізнались про історію створення фабрики. Кондитерську фабрику засновано у 1886 році купцем Валентином Єфімовим і виробництво назвали ,,Валентин Єфімов”. Ще ми дізнались з чого виготовляють шоколад. Тепер нам відомо, що чорний шоколад виготовляють з какао-бобів, цукру; молочний шоколад - з какао-бобів, какао-масла, цукру, сухого молока; а білий - з какао-масла, цукру, сухого молока. Потім ми одягли спецодяг та пішли в цех, де побачили як шоколад потрапляє в обгортки. Спочатку роблять звичайний чорний шоколад і заливають у спеціальний апарат, під яким по стрічці їдуть дека. В ці дека розливається шоколад, який їде далі по конвеєру в холодильник де охолоджується до 28°. Виїжджаючи звідти шоколадки перекладаються з дек на стрічку та їдуть далі в хаотичному порядку, проїжджаючи трохи далі шоколадки вирівнюють у лінію. Після цього їх розкладають поштучно та перевіряють на вміст заліза. Якщо заліза немає, то шоколадки обгортають у золотисті обгортки. Після цього ми пішли на майстер-клас. Кожен складав коробочку з двох картонних заготовок та вкладав шоколадки. На планшетах виготовили кришечки для коробок з шоколадками. Кожен зробив свою коробочку із шоколадками. Це був подарунок від ,,Roshen”. Екскурсія всім дуже сподобалась.

Підготували Валентина Братчанська та Софія Ганенко

Сім футів під килем!

Чудовим подарунком, який зробили самі собі  24.06.2018 р .члени НКДГ „Творчі ініціативи” до дня народження групи стала годинна екскурсія на катері по Дніпру. Одразу після завершення святкування у Гідропарку ми дружньо попрямували до  пристані. Дніпро – окраса і гордість Київа, найбільша водна артерія України, усі ми це знаємо, багато хто з нас щодня переїжджає  його по  величним мостам Київа поспішаючи на роботу та все одно кожна зустріч із давнім Славутою наповнює душі радістю, непідробним почуттям якоїсь чарівної романтики.

Заходимо до салону, наповнюючи його  власним гарним настроєм  та гоміном голосів. Легко і непомітно відчалює наш корабель. М’яко і впевнено йде він по широкому простору Дніпра. Важко відірватися від вікон, у які члени групи, які мають достатній залишок зору, захоплено милуються величним краєвидом пагорбів Києва.

            Кажуть, що морське повітря сприяє апетиту. Звичайно Дніпро не море та й прекрасний пікнік у Гідропарку нікого не залишив голодним, але  підняти келих шампанського із цукеркою у такій романтичній обстановці  ніхто не відмовився. Тож  здвигаємо столики і сідаємо за єдиним великим столом, який створюється таким чином. Кожен каже своє побажання колегам, імпровізує, які разом складають розгорнутий, цікавий тост, сповнений  тепла і віри у гарне майбуття нашої групи.

             Непомітно пролітає година. Ось вжа і причал. І час ступати на трап та покидаючи катер щиро бажаємо за давньою традицією - сім футів під килем доброзичливим річникам і рідній групі „Творчі ініціативи”, яка продовжує свій шлях у майбутнє.

Євгеній Познанський

Напередодні восьмого дива

            24.06.2018 р. члени НКДГ „Творчі ініціативи” відсвяткували чергову, сьому річницю створення нашої групи. Попри нестійку, мінливу погоду, якою відзначився цей день на святкування, яке традиційно проходило  у Гідропарку прийшло більше двадцяти людей. Весело та дружньо накривали стіл на березі Дніпра наші чарівні жінки та дівчата.

            Голова групи Олена Анатоліївна Василенко тепло привітала усіх з черговим днем народження „Творчих ініціатив”, і розповіла про підсумки роботи групи за минулий рік. А виявилися вони чималенькими

Вся информация за период с июля 2017 г. по июнь 2018 г.

На сегодня в нашей группе 57 человек, в т.ч.

15 - человек без инвалидности,

26 - люди с инвалидностью 1 группы,

из них:

12 - тотально незрячих,

13 - с остатком зрения,

15 - люди с инвалидностью 2 группы,

1 - человек с инвалидностью 3 группы,

Мужчин – 16 человек,

женщин – 41 человек.

Молодежь (моложе 35 лет) – 14 человек.

Экскурсии по Киеву:

1. Музей костюма и стиля «Виктория»
2. Пешеходная экскурсия «Крізь століття: від Київської Русі до Євромайдану”
3. Пешеходная экскурсия «Зверинецкие пещеры»
4. Галерея «Высоцкий»
5. Музей А.С.Пушкина
6. Контактный зоопарк «Animal Park»
7. Музей внутренних сил Украины
8. Национальный музей украинского народного декоративного искусства
9. Государственный музей игрушки
10. Киностудия Film.ua
11. Музей исторических драгоценностей Украины
12. Музей Митрополита Владимира (Сабодана)
13. Музей украинской диаспоры (выставка И.Сикорского и выставка М.Приймаченко)
14. Музей Олени Телигы
15. Достижения Леонардо да Винчи
16. Музей Киевская крепость
17. Пешеходная экскурсия „Лук’янівка, яка швидко зникає”
18. Музей Варвары и Богдана Ханенко
19. Пешеходная экскурсия „Булгаков. Следами „Белой гвардии”/
20. Голосеева Пустынь
21. Киностудия им.А.Довженка
22. «Мамаева слобода»

Всего экскурсий – 22

Поездки за пределы Киева:

1. Поездка в Вышгород:

 - музей гончарства;

 - музей в Новых Петровцах;

 - хутор Савки.

2. Поездка в Переяслав-Хмельницкий:

 - музей села;

 - музей украинского рушныка;

 - музей украинских обрядов;

 - музей истории украинской парвославной церкви;

 - музей истории лесного хозяйства;

 - музей Заболотного.

3. Поездка в с.Требухов и с.Кийлов:

 - чайная фабрика;

 - Кийловский заповедник.

4. Поездка в Белую Церковь, с.Пархомовка, с.Галайки:

 - краеведческий музей;

 - мозаики Рериха;

 - козья ферма «Бабині кози”.

5. Поездка в г.Борисполь:

 - пешеходная экскурсия по городу;

 - экскурсия по международному аэропорту „Борисполь”

6. Экскурсия в Государственный заповідник „Залесье”

7. Поездка в Луцк.

8. Поездка в Беремицкий ландшафтный парк (Черниговская обл.)

- экскурсия по парку;

 - экскрсия в конюшню.

Всего – 8

Концерты:

1. Совместный концерт актеров Театра на Подоле и людей с инвалидностью «Заговори, щоб я тебе побачив...» к Международному дню белой трости
2. Творческий вечер Людмилы Семенченко в музее музыкального, театрального и киноискусства Украины
3. Концерт «Бачити серцем» в музее В.С.Косенка к Международному дню людей с инвалидностью.
4. Концерт Евгения Хмары – 2 раза
5. Концерт певца Манкузо и эстрадной итальянской музыки
6. Концерт Зои Невгодовской и Алексея Петрова (Берлин, Гродно)
7. Концерт пианиста Саши Березовского (США, Бостон)
8. Концерт Руслана Ищенко, Светланы Мирводы и др.
9. Инструментальный концерт «Танго-Пьяццола»

Всего – 9

Выставки и мастер-классы:

1. Участие в мастер-классах в Шепетовке
2. Участие в мастер-классах в Пуще-Водице
3. Мастер-класс «Букеты из конфет»
4. Участие в выставке «Магия бисера»
5. Мастер-класс по изготовлению топиариев из сизаля
6. Мастер-класс по изготовлению мармелада
7. Выставка вышитых картин Надежды Полевой в Укринформе.
8. Мастер-класс «Букеты из овощей» в Асант Студио
9. Выставка вышитых картин Надежды Полевой «Дорога до Истины» в Музее Косенка.
10. Участие а 3 коллективной выставке художественных работ людей с инвалидностью „Мій талант тобі, Україно!”

Всего - 10

Другие мероприятия

1.      Пикник «Овощи на мангале»

2.      Праздник-конкурс «Дары осени»

3.      Сдача материалов в сборник НАТИ «Барви життя»

4.      Отправка посылки в АТО (1 раза).

5.      Собрания – 3 раза

6.      Участив в «круглом столе» «Безбарьерный Киев» в КМДА

7.      Поездка в Обуховский УТОС

8.      Заседание поэтической мастерской „Лира” – 2 раза

9.      Вечер, посвященный Лесе Украинке „Хто визволиться сам, той буде выльний”

10.   Вечер „Мои домашние любимцы”

11.  Лекция „Шевченко и музика”

12.  Борис Лобода читает Андре Моруа „Письма к незнакомке”

13.  Посещение цирка.

14.  Получение благотворительногй помощи от МБФ „Інше життя”

15.  День рождения организации + поездка на катере.

Всего – 15

ВСЕГО – 64 МЕРОПРИЯТИЯ

             Посещение театров:

 - на Подоле;

 - Молодой театр

 - Леси Украинки

 - Новий Український театр

 - Театр „Міст”

 - театр „Сузір”я”

Кружки:

1. Кружок флористики «Фантазийка» (препод. – Величко Т.Г,)
2. Поэтическая мастерская «Лира» (препод. – Познанский Е.В.)

Заслужені нагороди отримали члени Активу та ті, хто був найбільш активним за минулий рік. Окрім того, усі учасники святкування отримали невеличкі, але дуже цікаві подарунки, підібрані індивідуально і дуже вдало.

Розважальну програму, із притаманною їй майстерністю вели Олена Федорова, яка, окрім цього, привітала  колег віршованим тостом. Чудово допомогла їй  Сонечка Ганенко – наймолодша учасниця свята. Віршоване привітання  групі  підготував і Євгеній Познанський.

ГРУППЕ „ТВОРЧЕСКИЕ ИНИЦИАТИВЫ” НА СЕМИЛЕТИЕ.

Что семь счастливое число все знают.

В самом деле.

Ведь не случайно же у нас семь дней друзья, в неделе.

И знали древние еще, есть семь чудес на свете,

Такую дату, как семь лет преступно не отметить.

Не зря я вспомнил семь чудес, скажу так всем и всюду.

Год каждый „Инициатив” стал настоящим чудом.

Их все здесь кратко описать, конечно, я не в силе.

Но сколько разной красоты в кружках у нас творили.

Все, кто на выставках бывал смог в этом убедиться.

В экскурсиях мы обошли все чудеса столицы.

Но я дублировать доклад в моих строках не буду,

Лишь только повторю ещё. - год каждый наш есть чудо.

Вот так и вышло семь чудес.

Пускай растет к нам интерес

У всех, кто может сам творить,

Кто полной жизнью хочет жить,

Пусть день сейчас почти ненастный,

Коллегам всем желаю счастья.

И пусть нам всем везет во всем

И в следующем году, восьмом!

            Сподіваємося, що наступний рік стане для нашої групи не менш вдалим, тож, використовуючи слова  вірша, його можна буде назвати восьмим чудом.

            Взагалі атмосфера за столом була чудовою, доброзичливою, по-справжньому товариською, і, хтозна, можливо і через це настрій покращився і у погоди. Але надто довго не було часу, бо збори та пікнік у Гідропарку були не єдиним заходом, яким група відзначала свій день народження.

Євгеній Познанський