В гостях у Івана Гончара

             Сьогодні зростає наша зацікавленість своєю минувшиною. І це цілком зрозуміло й очевидно: багато що зараз переосмислюється, відкриваються нові, не відомі раніше сторінки. А зв’язок зі своїм корінням дуже важливий на кожному рівні: просто людини, цілої сім’ї і ще масштабніше – усієї нації. Адже відірваність від витоків ні до чого доброго не призведе.

            21.01.2017 р. члени НКДГ „Творчі ініціативи” відвідали Національний центр народної культури „Музей Івана Гончара” – щоб довідатися про старовинний український побут, побачити предмети старожитностей і більше дізнатися про те, як і чим раніше жили насправді не такі вже й віддалені від нас у часі покоління. Хтось побував тут вперше, а дехто неодноразово відвідував різні заходи, постійно організовувані цим культурним центром.

              Вражали дбайливо збережені експонати – музичні інструменти, предмети побуту, багато вишивки, яка є нашим надбанням і окрасою. Викликала захоплення експозиція рушників – таких різноманітних за орнаментами й кольорами, деякі з яких сягають ще позаминулого століття і представляють різні регіони України. Адже раніше рушники супроводжували людину протягом усього її життя, бо ж були спеціальні й для урочистих подій, і для повсякденного вжитку. А вишиваючи, наприклад, весільний рушник, кожна зовсім ще юна дівчинка, за народними уявленнями, закодовувала тут свою долю, а заразом й показувала свою майстерність і вправність. Мусила надбати цілу скриню, і хоч якими б заможними не були батьки, проте рушники та одяг вишивала й мережила сама...

Про це і ще багато цікавого натхненно розповідав екскурсовод музею, і все в уяві кожного відвідувача ніби оживало й набувало первісного сенсу, – і речі вжитку, і зашифровані в них символи, що передають нащадкам мудрість їхніх пращурів, що жили багато десятиліть (а то й віків) тому. З допомогою екскурсовода відшаровувалося все зайве й неправдиве, що викривлювало не одне наше уявлення про справжню сутність речей.

             У музеї Івана Гончара, експонати якого почав збирати цей видатний художник, скульптор і громадський діяч, постійно діють якісь виставки. Так і тоді можна було відвідати виставку ікон, а ще – предметів побуту та одягу кримськотатарського народу, що теж зацікавило відвідувачів.

              Тож хочеться побажати музею залишатися завжди цікавим для сучасників і надалі втілювати свої задуми!

 Інесса Сидорина