(31.10.2015)
На щастя на світі є речі, які не може заплямувати ніяка політика. Хто з нас у своєму житті,
читаючи твори класиків, або дивлячи фільм, який розповідав про події у Петербурзі або Москві часів царювання романовської династії, не мріяв хоча б на хвилину потрапити у розкішні зали палаців, не милувався пейзажами Шишкіна, казковими полотнами Віктора Васнецова, не відчував радісного, трепіта душі від погляду на барвисті ікони?
Тож відвідати музей російського мистецтва 31 жовтня вирішили чимало учасників нашої групи.
На початку екскурсії ми сфотографувалися біля пам’ятника того, хто своїм пензлем оспівав славну нашу Запорозьку січ можливо краще, ніж ціла плеяда письменників. Ну звичайно, цє Ілля Євимович Репін, пам’ятник якого прикрашає фасад музею.
У музею нас зустріли надзвичайно привітно. Особливо повезло екскурсії із гідом. Ця приємна, інтелігентна жінка вклала усю душу у свою розповідь і про музей, його історію і про ті , не побоюся цього слова, шедеври, які ми бачили у його величних залах.
Довгою і цікавою була історія самого будинку, до створення якого мали відношення видатні Київські архітектори, зокрема і В. Николаєв. Нарешті у 1878 році його придбав славетний Федір Терещенко. Видатний промисловець, мільйонер, який уславився своєю меценатською діяльністю. І сам він, і його родичи захоплювалися мистецтвом, зокрема, живописом. Наслідуючи приклад відмого сучасника – російського колекціонера Третяковського Ф. Терещенко купував нові роботи у найкращих художників імперії. А російське мистецтво переживало у ті часи період бурхливого розквіту - купувати було що. Власне терещенківська коекція і стала основою музею. Ще до революції, коли Терещенки були у розквіті своєї могутності, вони, як вважають сучасні дослідники, планували відкрити картинну галерею для киян, подібну всесвітньо відомій Третяковській галереї у Москві, але втілено у життя цю задумку було вже після 1917 року, коли колишні, кажучи сучасною мовою, олігархи, були змушені тікати до Європи, з охопленою громадянською війною країни.
Офіційно музей було відкрито 1922 року. До його фондів було долучено ще ряд приватних колекцій, націоналізованих радянською владою. Цікаво, що початково його назвою було «Київська картинна галерея». Багато чого можна розповісти ще про історію цього унікального закладу.
Хоча російське мистецтво уходить своїм корінням ще у часи Київської Русі, коли північний Новгород, був другою столицею Давньоруської держави, але російський світський живопис бере свій початок з часів Петра Великого. Тож на початку екскурсії ми знайомилися із картинами Петровської епохи. Сильне враження залишали величні портрети створені А. Антроповим, Д. Левицьким, В. Боровіковським. До речі, Боровіковський походив з України, але переїхав до С-Петербургу, де його зуміли оцінити. Слід відзначити, що надзвичайно із картинами гармонував і дизайн залів, у яких їх було розміщено, передаючи водночас суворий і прекрасний дух вісімнадцятого сторіччя.
Та мали можливість ми і побачити давньоруські ікони. Образи Спасителя, Пресвятої Богородиці, ікона Страшного Суду - залишили незабутні враження в усіх. А Царські Врата одного із храмів Москви XVI! Яке різьблення! Віруючи екскурсанти, а можливо найбільш безпосередні з віруючих, осіняли себе Хресним знаменням перед цими святинями.
Далі ми продовжили знайомство з світським мистецтвом Росії. Тепер вже екскурсанти, так би мовити, потрапили у дев’ятнадцяте сторіччя. Поступово визволяючись від шаблонів попередніх десятиліть російське мистецтво сміливо входить у реалізм. У залах музею демонструються і копії всесвітньо відомих художників, наприклад, П. Федотова, і полотна, яких торкався пензель самих митців. Наш екскурсовод намагалася розкрити усі нюанси зображень, навіть зацитувала жартівливий римований опис картини «Сватовство майора», який створив сам її автор П. Федотов.
Та справжній захват викликали у учасників приміщення зимового саду та галереї, добудованої Ф. Терещенко саме заради демонстрації картин. У чудово освітлених преміщеннях, із прозорою стелею, ми змогли побачити полотна таких генієв як І. Шишкін, «Среди долини ровныя», «Дубовая роща», В. Васнецова «Три царевны подземного царства» і багатьох інших. А також скульптури виконані П. Антокольським.
Екскурсанти активно ділилися враженнями, радісно впізнавали знайомі з репродукцій шедеври. Як тут не згадати слова французького філософа Ж. П. Сартра: «Якщо серед створеного людьми є щось дійсно гідне безсмертя, то це античність, ренесанс та російське дев’ятнадцяте сторіччя».
Багато чого ще можна розповісти, але краще ви самі прийдіть і подивиться, бо народна мудрість каже: «краще один раз побачити, ніж сто раз почути».
А особливо, коли йде мова про такі шедеври!
На щастя на світі є речі, які не може заплямувати ніяка політика. Хто з нас у своєму житті,
читаючи твори класиків, або дивлячи фільм, який розповідав про події у Петербурзі або Москві часів царювання романовської династії, не мріяв хоча б на хвилину потрапити у розкішні зали палаців, не милувався пейзажами Шишкіна, казковими полотнами Віктора Васнецова, не відчував радісного, трепіта душі від погляду на барвисті ікони?
Тож відвідати музей російського мистецтва 31 жовтня вирішили чимало учасників нашої групи.
На початку екскурсії ми сфотографувалися біля пам’ятника того, хто своїм пензлем оспівав славну нашу Запорозьку січ можливо краще, ніж ціла плеяда письменників. Ну звичайно, цє Ілля Євимович Репін, пам’ятник якого прикрашає фасад музею.
У музею нас зустріли надзвичайно привітно. Особливо повезло екскурсії із гідом. Ця приємна, інтелігентна жінка вклала усю душу у свою розповідь і про музей, його історію і про ті , не побоюся цього слова, шедеври, які ми бачили у його величних залах.
Довгою і цікавою була історія самого будинку, до створення якого мали відношення видатні Київські архітектори, зокрема і В. Николаєв. Нарешті у 1878 році його придбав славетний Федір Терещенко. Видатний промисловець, мільйонер, який уславився своєю меценатською діяльністю. І сам він, і його родичи захоплювалися мистецтвом, зокрема, живописом. Наслідуючи приклад відмого сучасника – російського колекціонера Третяковського Ф. Терещенко купував нові роботи у найкращих художників імперії. А російське мистецтво переживало у ті часи період бурхливого розквіту - купувати було що. Власне терещенківська коекція і стала основою музею. Ще до революції, коли Терещенки були у розквіті своєї могутності, вони, як вважають сучасні дослідники, планували відкрити картинну галерею для киян, подібну всесвітньо відомій Третяковській галереї у Москві, але втілено у життя цю задумку було вже після 1917 року, коли колишні, кажучи сучасною мовою, олігархи, були змушені тікати до Європи, з охопленою громадянською війною країни.
Офіційно музей було відкрито 1922 року. До його фондів було долучено ще ряд приватних колекцій, націоналізованих радянською владою. Цікаво, що початково його назвою було «Київська картинна галерея». Багато чого можна розповісти ще про історію цього унікального закладу.
Хоча російське мистецтво уходить своїм корінням ще у часи Київської Русі, коли північний Новгород, був другою столицею Давньоруської держави, але російський світський живопис бере свій початок з часів Петра Великого. Тож на початку екскурсії ми знайомилися із картинами Петровської епохи. Сильне враження залишали величні портрети створені А. Антроповим, Д. Левицьким, В. Боровіковським. До речі, Боровіковський походив з України, але переїхав до С-Петербургу, де його зуміли оцінити. Слід відзначити, що надзвичайно із картинами гармонував і дизайн залів, у яких їх було розміщено, передаючи водночас суворий і прекрасний дух вісімнадцятого сторіччя.
Та мали можливість ми і побачити давньоруські ікони. Образи Спасителя, Пресвятої Богородиці, ікона Страшного Суду - залишили незабутні враження в усіх. А Царські Врата одного із храмів Москви XVI! Яке різьблення! Віруючи екскурсанти, а можливо найбільш безпосередні з віруючих, осіняли себе Хресним знаменням перед цими святинями.
Далі ми продовжили знайомство з світським мистецтвом Росії. Тепер вже екскурсанти, так би мовити, потрапили у дев’ятнадцяте сторіччя. Поступово визволяючись від шаблонів попередніх десятиліть російське мистецтво сміливо входить у реалізм. У залах музею демонструються і копії всесвітньо відомих художників, наприклад, П. Федотова, і полотна, яких торкався пензель самих митців. Наш екскурсовод намагалася розкрити усі нюанси зображень, навіть зацитувала жартівливий римований опис картини «Сватовство майора», який створив сам її автор П. Федотов.
Та справжній захват викликали у учасників приміщення зимового саду та галереї, добудованої Ф. Терещенко саме заради демонстрації картин. У чудово освітлених преміщеннях, із прозорою стелею, ми змогли побачити полотна таких генієв як І. Шишкін, «Среди долини ровныя», «Дубовая роща», В. Васнецова «Три царевны подземного царства» і багатьох інших. А також скульптури виконані П. Антокольським.
Екскурсанти активно ділилися враженнями, радісно впізнавали знайомі з репродукцій шедеври. Як тут не згадати слова французького філософа Ж. П. Сартра: «Якщо серед створеного людьми є щось дійсно гідне безсмертя, то це античність, ренесанс та російське дев’ятнадцяте сторіччя».
Багато чого ще можна розповісти, але краще ви самі прийдіть і подивиться, бо народна мудрість каже: «краще один раз побачити, ніж сто раз почути».
А особливо, коли йде мова про такі шедеври!
Є. Познанський
