Київський Національний військово-історичний музей України

В суботу, 11.02.2017 р. любителі історії НКДГ "Творчі ініціативи" завітали до Київського Національного військово-історичного музею України, що на вулиці Грушевського 30/1. Музей знаходиться в будівлі Центрального будинку офіцерів, що є пам’яткою архітектури, закладеною в 1914 році і завершеною, під керівництвом архітектора Й. Ю. Каракіса, в 1931-1932 роках.

Робота зі створення музею розпочалася в 1995-му, а вже через три роки до його залів завітали перші відвідувачі. Від початку свого існування музей став об'єктом зацікавлення усіх шанувальників військової історії. В 2010 році Наказом Президента України музею було присвоєно статус національного. В його експозиції  відображена  велична історія військової діяльності на теренах України. Він є єдиним військово-історичним музеєм в Україні, який охоплює історію створення і розвитку військової справи на її території від доби бронзи до сучасних часів. Серед експонатів унікальні музейні пам'ятки кіммерійсько-скіфо-сарматського періоду, часів Київської Русі, доби козаччини, українських військових формувань Першої світової війни і Національно-визвольних змагань 1917-1921 років. В експозиції також представлені раритетні предмети періоду військового будівництва першої половини XX століття, часів німецько-радянської війни 1941-1945 років, боротьби загонів УПА проти нацистського і сталінського режимів. Відвідувачі мають можливість ознайомитися зі зразками військової техніки, вогнепальної і холодної зброї, колекціями нагород, військових відзнак, прапорів та одностроїв.

Огляд музею розпочався з зали, що описує давню історію України. Екскурсовод розповів про військову майстерність кочових народів, які проживали в українських степах в VII - I століттях до нашої ери. Для огляду відвідувачів представлено озброєння кіммерійців, скіфів і сарматів, золоті прикраси "звіриного стилю", реконструкція зовнішнього вигляду скіфського воїна. Поруч з предметами кочових культур, зброя и обладунки античних народів - греків і римлян.

В розділі "Київська Русь", привертають увагу бойові сокири варязького і руського типів, давньоруські шоломи і реконструкції одягу київських і галицьких князів.

Розповідаючи про епоху українського козацтва, ведучий екскурсії демонстрував зброю, що її використовували запорожці: хоругви, прапори і клейноди, різноманітні деталі військового спорядження. З портретів на відвідувачів поважно дивляться ватажки козацького війська: Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Іван Мазепа.

На другому поверсі музею розташовані експозиції, що розповідають про події XX століття: Перша Світова війна, революційні події 1917-1921 років, німецько-радянська війна 1941-1945 років, військові конфлікти другої половини XX століття. Захоплююча розповідь екскурсовода і безліч раритетних експонатів, дають велику кількість нової інформації. Ми дізналися про першу автоматичну зброю - легендарний кулемет "Максим", для чого на сталевих касках німецьких солдатів є ріжки; коли і для чого з'явилися кінські протигази; як и коли в Україну потрапив перший англійський танк.

Серед експонатів музею представлено багато історичного одягу: автентичні і реконструйовані костюми; парадні і польові однострої різних армій і військових підрозділів; оригінальні елементи військового спорядження. Запам'ятались оповіді про появу червоногвардійської "будьонівки" і для чого авіатори Першої Світової війни носили шовкові шалики.

Завершувалась наша екскурсія відвідуванням виставки, експонати якої розповідають про події на сході нашої країни. Речі, представлені в цій залі, передають всю трагічність подій російсько-української війни. На світлинах герої збройних сил України, добровольці, волонтери — ті, хто ціною свого життя, зупинив російську машину смерті, під Іловайськом, Дебальцевому, на Савур-могилі, в Донецькому аеропорту. В експозиції і посічена осколками градів військова палатка, і особисті речі загиблих воїнів, прапор України вивезений із російського полону, колекція військових відзнак тощо. Атмосфера сумна і водночас врочиста. Оглядаючи цю виставку, розумієш усю жорстоку реальність сучасної світової політики.

Загалом, відвідування Національного Військово-історичного музею було цікавим і пізнавальним. Тим, хто не зміг завітати до його залів цього разу, бажаю обов'язково зробити це в майбутньому. Керівництву музею і його працівникам, велика подяка!

Володимир Радченко