Наш шостий День народження

„Главней всего погода в доме” співає Лариса Доліна у відомій пісні. Численні дощі, якими нагородила столицю погода у червневі дні не дозволила нам відсвяткувати День народження організації на нашому традійному місці у Гідропарку, але свято відбулося і пройшло, як то кажуть, „на славу”. Із самого ранку 24.06.2017 р. було весело у їдальні Києвського УВП-2 УТОС, яке гостинно надало нам свою територію для святкування. Дівчата хазяйнують білі стлів, які прикрашають численні смаколикі виготовлені їх вмілими. І ось 12:00. Час починати свято. Тепло усіх привітала Олена Анатоліївна Василенко. Організатор і керівник нашої групи вона розповіла про досягнення НКДГ „Творчі ініціативи” за рік що минув. Нам є чим пишатися! Численні екскурсії, поїздки за межі Києва, участь у фестивалях, майстер-класи та тематичні вечори. Усього за рік було проведено 80 заходів. Почесні грамоти та подарунки отримали активісти групи. Надалі стартувала святкова програма, яку підготувала та вела Олена Федорова. Веселі ігри, захоплююча вікторина принесли усім багато задоволення. Так у теплій, не вимушеній атмосфері ми зустрічали чергову річницю утворення нашої групи. І головне, що попри усі вереди погоди клімат цього свята був чудовим. А Лариса Доліна цілком права - „а всё другое суета”. Євген Познанський

МІСТО-МУЗЕЙ

Так називають місто Переяслав-Хмельницький, що приваблює численних туристів, адже має давню історію і пишається багатьма музеями (яких тут аж близько 30-ти). Літо, пора відпусток і відпочинку – саме час для цікавих подорожей! Тож, 20.08.2017 р. НКДГ „Творчі ініціативи” вирішили зі столичної метушні і заклопотаності хоча б на день вирватися до невеликого патріархального містечка, що дихає спокоєм, розміреністю, проте багате на численні архітектурні й історичні пам’ятки і має давню, понад тисячолітню історію. Адже перша згадка про нього датується 907 роком. Саме тут колись точилися битви, ще Володимиром Великим була закладена фортеця для захисту давньоруських земель від кочовиків. Продовжував справу його син Ярослав Мудрий, а після того, як цю місцевість отримав у спадщину син князя Ярослава Всеволод, згодом утворилося Переяславське князівство. Певний час тут розміщувалася і резиденція руських митрополитів. Звісно, відвідати всі музеї за один раз неможливо. Та й навіщо? Задоволення це навряд чи принесе, швидше викличе шалену втому, а в голові – плутанину й „кашу”, що перекриє весь позитив. Та головне, сюди можна приїжджати ще й ще, відкриваючи невідомі сторінки і збагачуючись новими враженнями. Так було і в нашій групі, бо ж „Творчі ініціативи” вже кілька років тому в місті побували. Тож вирішили тепер зупинитися на тих музеях, яких раніше ще не бачили. Серед них – один у центрі міста, садиба-музей архітектора Володимира Заболотного, засновника і президента Академії архітектури України, який спроектував будинок Верховної Ради. Цікаво, що він займався і оздобленням інтер’єру, продумуючи все до дрібниць, наприклад, виготовлення крісел. Створював меблі і власноруч. А працівники музею зі щирою любов’ю до своєї справи намагаються розкрити перед відвідувачами різнобічність таланту й зацікавлень цієї непересічної особистості, котра залишила помітний слід в архітектурі Києва. А далі рушили до гордості жителів міста, найголовнішого туристичного об’єкту – Національного історико-етнографічного заповідника „Переяслав”, а кажучи простіше – до відомого й за межами України Музею під відкритим небом. Він містить у собі багато музеїв і величезну експозицію, що розповідає про життя людей на цих територіях під час різних епох, від найдавніших часів і до XIX ст. Тут є скіфські баби і найдавніше житло в Європі... Надзвичайно цікавий і своєрідний Етнографічний музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, велике старе українське село, де є хати гончара, бондаря, ткача, столяра з усім хатнім начинням та ремісничим реманентом, хатина писаря, корчма та інші споруди, в яких показані реальні умови тогочасного життя. Є й колекція вітряків XVII – XIX ст. Цікаво, що чимало будівель, і хатин зокрема, були сюди перевезені із затоплених нині сіл на місці Канівського водосховища. Також ми відвідали Музей історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини, Музей української православної церкви, Музей українського рушника, а щоб вже остаточно перенестися в часі на кілька століть – Музей історії українських народних обрядів і традицій. Розповіді екскурсоводів вдало доповнювали побачене, адже без них сучасній людині не все так легко зрозуміти. А несподіваним завершенням цього насиченого враженнями й дуже спекотного дня став сюрприз від однієї з активісток організації. Усі ми покаталися на кінній бричці, під весільну українську музику та ще й з колоритно вдягненим візником, проїхали просто з музею до комплексу „Стара гребля”, що є улюбленим місцем відпочинку переяславців. Господар гостинно запросив до свого закладу, що приваблює відвідувачів не лише їжею та інтер’єром, а й чудовим розташуванням – на березі річки, та ще й біля штучного озера. Також тут можна поспостерігати за різними тваринами й птахами, окрасою комплексу, погодувати їх – на втіху і дітям, і дорослим. Тож несподівано задуманий пікнік на природі перенісся у таке розкішне місце. Щиро дякуємо господареві за ці неповторні враження, і звісно, нашій Олені, яка все ініціювала! А ще – нашим організаторам за чудову подорож вихідного дня! Повернувшись додому і переглядаючи фото, ще й ще раз думаєш, скільки всього дивовижного є зовсім поруч. І це варто неодмінно побачити! Інесса Сидоріна

ЛІНІЯ ЖИТТЯ – В ТВОЇХ РУКАХ

„Лінія життя – в твоїх руках” – саме така тема „Школи майстерності” для людей із особливими потребами, що працювала цього року у м.Шепетівка на Хмельниччині із 14.08.2017 р. по 18.08.2017 р. У попередні роки ми вже розповідали про цей унікальний захід, який заснували Народна академія творчості інвалідів, очолювана Оленою Александровою та Музей видатного письменника Миколи Островського у Шепетівці. У роботі „Школи майстерності” узяли участь члени нашої НКДГ „Творчі ініціативи” Ганна Стоянова, Світлана Проніна, Євген Познанський. Кожного року організатори Школи визначають тему, якій мають бути присвячені роботи учасників. Наприклад, 2015 року – „Ми діти твої, Україно”, 2016 – „В серці живе Україна”, цього року – це „Лінія життя в твоїх руках”. Саме таку тему було обрано заради боротьби з таким злом як дитячий травматизм. Щодня діти страждають, а іноді навіть гинуть через нещасні випадки, винуватцями яких стають вони самі, а також, звичайно, дорослі, які не приділяють дітлахам належної уваги. Президент НАТІ пані Олена Александрова має не лише добре серце, але і значний досвід роботи. Вона пригадує, що коли їй вдалося організувати на місцевому телебаченні одного з міст України серію пізнавальних передач, які у формі гри та казки застерігали малечу від небезпечних пустощів, то дитячий травматизм у регіоні знизився удвічі. Тож і зараз митцям було запропоновано присвятити власну творчість цій благородній справі. Цього року у рамках роботи заходу працювали майстер-класи з поезії, журналістики та малюнку. Ми взяли участь у роботі усіх майстер-класів. В день приїзду - 14 серпня - у музеї нас тепло вітали співробітники на чолі із директором – Наталією Никоновою. Тут, у музеї на гостей вже чекає вечеря. Підкріпивши сили, йдемо тихими, дуже охайними вулицями Шепетівки до школи-інтернату, де будемо жити найближчі дні. Йти зовсім недалеко, але співробітниця музею, яка супроводжує нас встигає розповісти стільки цікавого про своє рідне місто! Милують око стрункі ялини, які колись посадили відомі космонавти тогочасного СРСР, що відвідали малу батьківщину Миколи Островського. Наступного дня – 15 серпня об 11.00 у актовій залі музею відбулося урочисте відкриття „Школи майстерності”. На урочистому відкритті з вітаннями та напутнім словом до учасників звернулися секретар Міськради М.Кикоть, начальник відділу культури Шепетівського міськвиконкому С.Джус, директор музею М.Островського Н. Никонова. У своєму виступі пані Наталя зазначила, що дуже рада тому, що школа зібралася знов, побажала усім її учасникам стати міцною „школярською” творчою родиною і наголосила на тому, що вважає роботу „Школи майстерності” одним із пріоритетів своєї діяльності на посаді директора музею. Присутні дружними оплесками вітали президента НАТІ пані Олену Александрову, яка доклала неймовірних зусиль задля того, щоб попри усі труднощі нашого часу, захід усе ж відбувся. Дарували своє мистецтво і самі учасники – вокалісти, поети. Надзвичайно тепло присутні вітали вокалістку – киянку Ганну Стоянову, яка прибула до школи як волонтер, супроводжуючи своїх друзів. До того ж чарівна пані Ганна виявилася чудовим декламатором, яка майстерно виконала поезії одного з учасників. А скільки радості та позитивних емоцій викликали дитячі „Усмішки” іншої киянки Світлани Проніної! Було також презентовано альманах, до якого увійшли твори усіх учасників „Школи майстерності”, починаючи з першого року її існування. Далі усіх учасників та гостей було запрошено на другий поверх музею, де ми мали можливість оглянути унікальну виставку художниці Тетяни Погуральської «Трипільські спогади». Митець спираючись на знахідки археологів відтворила костюми давніх трипільців, а також створила унікальну колекцію костюмів Поділля. Виставка мала величезний успіх, зокрема у прекрасної половини глядачів. А у фойє на учасників чекало цікаве інтерактивне опитування. Кожному було запропоновано вибрати з кількох предметів один, який міг би стати його символом, розповісти за допомогою цього предмета про власне життєве кредо. Предмети були різні: олівці, та гумки для волосся, сірники та підсвічники та ще багато іншого. Автор цих рядків, потягнувся до найближчого предмету, не вибираючи, ним виявився підсвічник із синьої порцеляни, знахідка здалася мені доволі вдалою, тож коли черга дійшла до мене я оголосив експромт, який встиг скласти, допоки про себе розповідали колеги: Я выбрал подсвечник, почти что свечу, Поскольку повсюду тянусь я к лучу, Луч веры Христовой и луч чистых строк, Над тьмою победа, пусть мрак и глубок! То символ луча негасимого вечный Я выбрал вот этот мой синий подсвечник. І взагалі виступи автохарактеристики усіх учасників були цікавими, світлими, такими, що викликали щиру симпатію та повагу до митців, що попри різні недуги змогли зберегти та розвинути у собі значний творчій потенціал. По обіді розпочалася робота майстер-класу з поетики. Його вела талановита поетеса пані Ніна Шмурікова. Кажуть, що найкраще виховувати прикладом. Розповідаючи про свій творчий шлях, читаючи власні твори пані Ніна дала нам чудові зразки, спираючись на які учасники змогли багато що зрозуміти й у власній творчості. Тактовно і уважно розбирала вона і твори учасників. А у другій половині 16 серпня розпочав свою роботу майстер-клас „Основи ілюстрації”, викладач якого Олексій Павлович Тарасенко. Здібний художник, він сам вже неодноразово був учасником „Школи майстерності”, а от цього року вже став однім із викладачів. Ми вчилися малювати плакати, які знов-таки попереджують дітей та їх батьків про небезпеку. Звичайно, для людей з вадами зору це завдання не з легких, але викладач, співробітники, волонтери, колеги, у яких таких проблем немає, дружньо допомагали людям із вадами зору. При цьому треба було ще і скласти текст до певних плакатів. От наприклад, плакат, що попереджує про неприпустимість присутності дітей на будівництві: намальовані великий ведмідь, який відводить мале ведмежа із перев’язаною лапою, а за їх плечима видніються силуети напівзведеного хмарочоса та будівельного крану. До цього плакату автор склав такий текст: Біг ведмедик неслухняний Подивитися на крана. Камінь впав на ведмежатко. Через те і хвора лапка. В останній день – 17 серпня відбулося друге заняття ілюстраторів, а по обіді пройшов майстер-клас із журналістики, який провела журналістка Алла Захарець. Окрім занять кожного дня відбувалися різноманітні цікаві заходи. Не можна не згадати про чудове театралізоване дійство „От вже і Спас - йде вже літечко від нас”, яке відбулося ввечері 15 серпня. Співробітники місцевого краєзнавчого музею і розповіли і показали якими гарними звичаями та обрядами зустрічали наші пращури ці серпневі свята. До того ж пригостили гостей не лише дійством а і чудовою вечерею із обов’язковими у ці дні медом, маком та іншими народними стравами. Якщо вже мова зайшла про таку прозаїчну матерію як їжа, то маю засвідчити, що протягом усіх днів харчування було чудовим. Наступний день завершився творчим вечором поетів Леоніда Жмурка та Сергія Деркача. Закінчила свою роботу шоста „Школа майстерності” та здається що слова „закінчила роботу” не зовсім доречні, бо ті навички, той заряд наснаги, який вона подарувала митцям лише починає свою роботу і невдовзі подарує нам ще багато гарних поезій та творів мистецтва. „Лінія життя в твоїх руках” – слова мудрі. Я впевнений, що учасники Шепетівської школи майстерності свою лінію життя тримають міцно. Євген Познанський

ЗНОВ ЛУНАЮТЬ ПІСНІ НЕЗАБУТНЬОГО ВОЛОДИМИРА ВИСОЦЬКОГО

24.07.2017 р. о 16-00, у Київському музеї видатних діячів української культури, зал Лесі Украинки (вул. Саксаганського 97) відбувся концерт В. Б. Петровського, присвячений дню народження геніального барда Володимира Висоцького. Відомий громадський діяч, науковець, спортсмен Володимир Борисович Петровський є також і талановитим співаком, що виконує різноманітні пісні під акомпанемент гітари. Виконання творів такого самобутнього автора, як Володимир Висоцький, що був видатним актором, поетом і музикантом радянського часу – дуже не просте завдання. Не просте тому, що кожна з його пісень глибоко індивідуальна, це свого роду, спектакль-мініатюра й у свідомості шанувальників таланту Володимира Висоцького пов’язана саме із його образом, його виконанням. Спроба скопіювати кумира, до якої нерідко вдаються актори, завжди приречена на невдачу, бо повного відтворення образу досягти неможливо, власна ж індивідуальність виконавця вбивається. Знайти нові оригінальні засоби передачі твору, нові інтонації та акценти – теж завдання не з простих, та Володимир Петровський блискуче з цим впорався. Кожну з пісень Володимира Висоцького він виконував щиро і виразно і чи не вперше усі ми змогли переконатися, що пісні геніального барда можуть доходити до серця не лише у його власному виконанні. Генії завжди актуальні, а як цілком слушно зазначив сам пан Володимир – „замість того, щоб відкинути усе те негативне, що було за часів СРСР й узяти у майбутнє краще, що було тоді, на жаль сталося усе навпаки: краще було викинуто на смітник, а усе найгірше – навпаки існує й зараз”, тож трагічні пісні Володимира Висоцького, сповнені болем і невимовною тугою від пригнічення, свавілля чиновництва, деградації суспільства під гнітом деспотичної влади, актуальні й сьогодні. А пісні про героїв Великої Вітчизняної війни, які ціною власного життя рятували світ від „коричневої чуми” – які близькі вони усім нам! Але творчість В.С.Висоцького надзвичайно різнопланова, є у його творчому спадку і пісні сатиричні і філософські і усі вони виконувалися однаково майстерно і щиро. У концерті також брали участь митці – друзі Володимира Петровського: Жорж Шанаєв, Сергій Бондарчук та інші. Із виключно цікавою розповіддю про родину Висоцького, про його зв’язки із Києвом – виступила Світлана Петровська. Як одна мить пролетіли дві години, що тривав захід. А хотілося, щоб він тривав і далі, стільки незабутніх, хвилюючих вражень подарував нам Володимир Петровський. Після концерту, серед інших, його привітали і представники НКДГ „Творчі ініціативи”. Усі ми щиро дякували панові Володимиру за отримане задоволення й щиро бажали успіхів в його прекрасній, багатогранній діяльності. Євген Познанський

НАШ ПІКНІК

16.07.2017 р. у Гідропарку відбувся пікнік НКДГ „Творчі ініціативи”, який став останнім заходом перед початком літніх канікул. Для проведення пікніка було обрано теж саме місце, що і у минулому році – на березі Дніпрау тіні старих зелених велетнів-дерев, а за величними хвилями Дніпра вставала велична постать момументу Батьківщини, сяяли золотом купола Печерська. Радісно і жваво триває підготовка, накривають „поляну”, ріжуть овочі дівчата, клопочуться біля мангалу хлопці. Веселі спільні клопоти, жарти та пісні… Та ось вже готові шашлики та інші страви, час сідати за „стіл”. Така ж доброзичлива, невимушена атмосфера зберіглася і під час обіду. Згадували наші досягнення, зокрема, і нещодавню участь у фестивалі „На крилах надій” у Чернівцях. Слава Богу, зроблено чимало і є що згадати. Автор цих рядків спробував у імпровізованому тості передати загальний настрій учасників: Какая чудная пора Шашлык на берегу Днепра, И огурцы и баклажаны И полные вина стаканы. Всё живописно и красиво И вместе „Инициативы”. Я пью за то, чтоб фестивали Ещё не раз мы посещали, Умельцы пусть творят предметы, И пишут дальше пусть поэты И наш ансамбль „Кантилена” Звучит пусть часто, непременно. И радости пусть белый кот Ещё не раз к нам всем придёт! До речі, білий кіт „проскочив” у цей експромт не випадкво, бо поки ми смажили шашлики на їх апетитний аромат до нашого табору наближався саме симпатичний білий котик, а також і чималенький, але цілком доброзичливий песик. І якщо старий забобон вважає, що перебігання шляху чорним котом знак поганий, то чом би і не подумати, що зустріч із білим котиком не віщує нові успіхі нашої групи? Принаймні ми на це сподіваємося! Євген Познанський

В ДЕСЯТЕ КРИЛА РОЗГОРТА НАДІЯ

30.06.2017 р. у Чернівцях відбувся ювілейний, десятий фестиваль народної творчості «На крилах надій» для людей з обмеженими фізичними можливостями. Цей унікальний захід має статус обласного, але у ньому вже втретє взяли участь і представники нашої групи. Із самого ранку чернівецький парк імені Тараса Шевченка, у якому зазвичай і проходить захід, був сповнений святковим пожвавленням. Місцева влада ідучи назустріч організаторам та усім учасникам віддала на цей день у їх розпорядження увесь парк. Учасники фестивалю квапливо готують виставки власних творів, у приміщеннях літнього театру виконавці проводять останні репетиції; поети, які будуть брати участь у роботі поетичної студії зосереджені на виступі, що наближається. Зустрічаємо знайомих, надзвичайно теплою була зустріч із чудовою жінкою, справжню душею фестивалю Нелею Федорівною Труфін, завідувачкою кабінету методики удосконалення клубної діяльності УМЦКБ. Зустріч по родинному тепла, радісно згадуємо знайомих і усі попередні фестивалі,але часу на розмови багато немає, наближається відкриття. Об одинадцятій годині відбулося офіційне відкриття фестивалю. Учасників та гостей вітали перший заступник голови Чернівецької ОДА Михайло Вікторович Павлюк, народний депутат України Максим Юрійович Бурбак, начальник управління культури Чернівецької ОДА Віра Микитівна Китайгородська та інші. В усіх виступах лунали слова щирої поваги до людей, якім важкі недуги не завадили проявити власне творче обдарування. Те, що це не пусті протокольні компліменти наочно підтверджувало чудове свято мистецтва, яке розпочиналося. НКДГ „Творчі ініціативи” цього року були представлені ще ширше, ніж у попередні. До столиці Буковини прибули не лише наші поети, не лише витвори образотворчого мистецтва, створені золотими руками наших гуртків, приїхав наш ансамбль „Кантилена” на чолі із професійним хормейстером чарівною Анною Стояновою, у складі Надії Волошиної, Світлани Проніної, Мар’яни Самійли та автором цих рядків. Та недарма у гімні „Творчих ініціатив” є слова „Нам все потрібно все цікаво”. Більшість учасників поєднує одночасно кілька захоплень. Тож мали взяти участь у роботі не однієї секції. Усього ж делегація „Творчих ініціатив” складалася з семи осіб на чолі із головою групи Оленою Анатоліївною Василенко. У павільйоні „Паркова вежа” розпочалося засідання літературної студії „В родинному колі”. Засідання веде пані Тетяна Заєць. За десять років, які існує фестиваль вже, нажаль, пішли з життя багато хто з поетів, які брали участь у перших засіданнях. Тож на початку була проведена панахида за упокій померлих друзів. На столах напої та солодощі, але найбільш цікавим, найбільш „солодким” є, звичайно, поезії. Лунають рядки, які читають самі автори. Патріотичні і ліричні, поезія та проза. Тепло вітали і поезії гостей Світлани Проніної у виконанні автора та Євгена Познанського, які майстерно декламує Ганна Стоянова.. Як тільки завершився виступ наших поетів у літературній секції ми поквапилися до подіуму в серед паркових алей, де відбувалися виступи вокалістів. Ансамбль „Кантилена” публіка приймає дуже тепло, нас запрошують взяти участь у гала-концерті. Гала-концерт відбувається по обіді. Обідом учасників також забезпечують організатори у однім з паркових кафе. Та голоду наче не відчуваємо, усі перебувають під глибоким враженням від побаченого, від перших виступів, і, звичайно, хвилюємося в очікування нашого виступу на гала-концерті. Гала-концерт відбувається у літньому театрі. Виступають талановиті буковинці - юні дівчата і міцні гуцули, дзвінкоголосі вокалісти і дотепні гумористи. Наш ансамбль „Кантилена” виконує гімн „Творчих ініціатив”, слова і музика Євгена Познанського, пісню на слова незрячої поетеси зі Львова Тетяни Фролової „Матусю, розкажи мені про зорі”, а також „Жоржини” на слова тієї ж авторки, яку майстерно виконує дует у складі Ганни Стоянової та Надії Волошиної. Тепло вітає нас аудиторія. Фестиваль наближається до кінця. Він, безумовно вдався. Наступного дня ми вже власними силами будемо знайомитися із чудовими Чернівцями, його пам’ятками та гостинними, доброзичливими мешканцями Але головне, що із нами залишаються незабутні спогади і теплі зустрічі із нашими буковинськими друзями. Щиро дякуємо усім організаторам фестивалю за це незабутнє свято. Як то кажуть: „Дай, Боже, не в останнє”. Євген Познанський

Екскурсія по парку „Володимирська гірка”

28.06.2017 р. у день Конституції нашої держави, учасники НКДГ „Творчі ініціативи”, відправилися в пішу мандрівку історичними місцями Києва. Екскурсовод Наталя Кулюпіна провела нас стежками відомого столичного парку „Володимирська гірка”. Цей парк був закладений у середині XIX ст., а його площа — сягає 10,6 га. Парк розміщений на верхній та середній терасах Михайлівської гори. Впорядкування і планування схилів розпочалося у 1830-х роках. У 1853 р. на західному відрозі гори було споруджено пам'ятник князю Володимиру і відтоді східну частину Михайлівської гори почали називати Володимирською гіркою, таку ж назву отримав і розбитий тут парк. Розпочалася наша мандрівка на Поштовій площі, що є нижньою терасою Михайлівської гори. Невеличкий екскурс в історію познайомив нас з основними етапами розвитку громадського транспорту в Києві. Дізналися ми про труднощі з введенням в місті конки; про те, що саме в Києві, вперше в Російській імперії, почав курсувати електричний трамвай; про те, що київський фунікулер є єдиним у світі, що виконує функцію громадського транспорту. Саме за допомоги останнього наша група дуже швидко піднялася на верхню терасу парку. Приблизно в цьому місці, поблизу від будівлі станції фунікулеру, в далекому 980 р. було встановлено грандіозну 16 метрову скульптуру Перуна-громовержця. Це була перша спроба Київського князя Володимира ввести на Русі єдину релігію. Спроба виявилася невдалою. Вже через вісім років золотовусого ідола тягнули кіньми до Дніпра, а на його місці було збудовано церкву Святого Василя. Крутими східцями, що ними любив гуляти видатний український письменник Іван Нечуй-Левицький, спустилися ми на середню терасу Володимирської гірки. Багато цікавих місць відвідали, і багато цікавих історій розповіла нам наш екскурсовод. Ось альтанка збудована за кошти відомого економіста та мецената Василя Кокарева. Зовсім поруч місце де в XIX столітті знаходився „Чайний павільйон”, в якому, як це не дивно, ніколи не пили чай. Найпримітнішим об'єктом парку є велична скульптура Святого рівноапостольного князя Володимира. Протягом багатьох років шли суперечки про встановлення цього пам’ятника, і лише в 1853 р. засіяв на схилі над Дніпром золотий хрест в руці Святого князя. Йшли роки, науково-технічний прогрес не стояв на місці, змінювався і пам'ятник Володимиру. Спочатку на хресті було встановлено гасові ліхтарі, а згодом і електричні. І далеко навколо, на Лівому березі і на Днівровських островах, в сутінках і в нічній темряві, світився Володимирів хрест. Нажаль не всі історичні споруди „Володимирської гірки” збереглися до наших часів. Назавжди втраченими для сучасних і майбутніх поколінь киян є створена австрійськими живописцями панорама „Голгофа” та будівля, в якій вона була розміщена; водонапірна вежа київського водогону у вигляді лицарської фортеці; один з перших синематографів Києва - кінотеатр під відкритим небом „Володимирська гірка”. Інформативною і цікавою була екскурсія схилами Михайлівської гори. Багато нового дізналися ми про історичне минуле Києва. Велика подяка нашому гіду і тим хто організував цю мандрівку. Сподіваємося і чекаємо на нові, не менш захоплюючі зустрічі. Володимир та Тетяна Радченко

УСЮДИ ГРОШІ, ГРОШІ, ГРОШІ…

Що таке гроші знають усі, починаючи із достатньо раннього віку. Але чи часто ми, виймаючи з гаманців наші не надто численні „капітали” замислюємося над тим, що гроші були не завжди такими, як сучасна гривна. Гроші це не лише універсальний засіб торгівлі та накопичення майна, це ще і витвір мистецтва і пам’ятка історії. Майже усі ми пам’ятаємо введення гривни, яка змінила яскраві купони-карбованці, які у народі називали «фокінками» - на честь прем’єра Вітольда Павловича Фокіна, який увів їх в обіг, або ще „фантиками”. Люди більш старшого віку добре пам’ятають радянську валюту часів так званого „застою”, а дехто і більш ранні грошові знаки. Тож коли члени НКДГ „Творчі ініціативи” 26.06.2017 р. отримали можливість відвідати Музей грошей при Національному банку України зібралось чимало бажаючих глянути на дідів-прадідів нашої гривні. Навіть не дуже погожа погода того літнього дня не завадила. Та і справді, хіба теплий літній дощ може зашкодити пройти кілька десятків метрів від метро „Хрещатик” до приміщення музею? Заходи безпеки у музею не пересічні, і це цілком зрозуміло, але ставлення усього персоналу до нас було дуже люб’язним та теплим, за що ми щиро вдячні працівникам музею. У величезній залі ми мали можливість почути цікаву розповідь гіда про історію вітчизняних грошових знаків від часів давньої Русі. Під склом у численних вітринах учасники екскурсії, яким стан зору це дозволяє, могли побачити численні монети та асигнації усіх часів, пам’ятні монети, які карбує державна скарбниця і які є мрією нумізматів. На останок усім нам подарували пам’ятні значки. Що ж, сподіваємося що вони принесуть удачу екскурсантам, бо російське народне прислів’я каже: „гроші йдуть до грошей”, тож може і подарунок від Музею грошей сприятиме і збільшенню ваги наших гаманців. Євген Познанський

„Барви життя” знову погляд милують

22.06.2017 р. у приміщенні дитячої бібліотеки ім.Наталі Забіли відбулося справжнє свято, яке подарували нам Олена Іванівна Александрова та очолювана нею "Народна академія творчості інвалідів". Того дня люди зібралися туди одразу з кількох приводів. По-перше, у бібліотеці мала відбутися презентація альманаху „Барви життя” підготованого НАТІ, головний редактор О. І. Александрова. По-друге, виставка творчості „Творче розмаїття” НКДГ „Творчі ініціативи” та перший виступ її ансамблю „Кантелена”. Взагалі приміщення, у якому проходив захід нагадувало чарівну казку. По стінах були розміщені роботи Йосипа Осташинського - надзвичайно обдарованої людини. Точні копії архітектурних шедеврів з різних країн світу, виконані зі звичайних сірників! Із зацікавленістю, а багато хто із щирим захватом роздивляються відвідувачі роботи митців із „Творчих ініціатив”. Білий голуб із червоною квіткою у дзьобику, милі, кумедні горобчики з ниток, чудові макраме, ляльки-мотанки картини, виготовлені людьми із значними ураженнями зору за методикою Катерини П’ятакової (стаття „Світ у кольорових тонах, періодичне видання „Заклик” №9-10 цього року). Альманах „Барви життя” - унікальне видання, у якому надруковано і твори обдарованих людей із інвалідністю, і розповіді про митців, яким інвалідність не завадила проявити свій талант, і статті, у яких висвітлена плідно подвижницька робота НАТІ, розповіді про майстер-школи у Шепетівці та Балті, фестиваль "Поетичний рушник" та нову книгу поета Геннадія Горового "Шкільна брама", фото чудових витворів образотворчого мистецтва. У альманаху надруковані і твори знайомих нашому читачеві поетів членів УТОС Валентини Братчанської, Світлани Проніної, Євгена Познанського. Останнього Олена Іванівна тепло вітає також із виходом у світ нової збірки його поезій, один з віршів якої лунає під час заходу. 22 червня день, коли вже далекого 1941 року війська нацистської Німеччини та її сателітів напали на нашу Батьківщину. Тож з поезій, що увійшли до збірки лунає вірш, присвячений життю киян, які перебуваючи під час окупації продовжують вірити у перемогу і з нетерпінням чекають на визволителів: Чтобы была свободной Украина, Чтоб фашизм остался страшным сном Идите хлопцы, мальчики, идите! Мы заждались, мы так давно вас ждём! Дуже тепло приймали глядачі виступ „Кантілени”. Молодий колектив, яким керує талановитий хормейстер-професіонал надзвичайно приваблива жінка Анна Стоянова вперше виступав перед глядачами. Пролунали пісні на слова незрячої поетеси зі Львова Тетяни Фролової «Матусю, розкажи мені про зорі» та «Жоржини», а також гімн «Творчих ініціатив» слова і музика Євгена Познанського: Нам все потрібно, все цікаво Нехай цвітуть мистецтва квіти. І наша мрія, наше право Самим красу в житті творити… Творимо ж словом і руками, Аби життя було красивим, Нехай іде прекрасне з нами, Ми - „Творчі ініціативи”. І знов і знов усі щиро дякували Олені Іванівні Александровій та очолюваній нею організації, які дійсно допомагають багатьом митцям із інвалідністю творити красу і доносити її до людей. Євген Познанський