12 мая 2017 г.

На гостину до Президента












Напевно, кожному киянинові, та й не лише киянинові добре відоме словосполучення «вулиця Банкова». Безліч емоцій ховається у кожного з нас за цими словами, та, мабуть, не помилюсь, якщо скажу, що найчастіше пересічного українця охоплює цікавість: що ж воно там за зачиненими дверима, увійти в які вдається далеко не всім, та й то з неабиякими пересторогами?! Так хочеться зазирнути хоч краєчком ока, доторкнутися бодай кінчиком пальця до таємниці, хоч на коротку мить відчути себе «обраним»! От і ми не встояли перед спокусою і, подолавши неодмінні бюрократичні перепони, дочекалися черги, а бажаючих сходити в гості до самого Президента таки чималенько та 29.04.2017 року члени НКДГ „Творчі ініціативи” вирушили на Банкову. Спершу відвідали будинок, що носить доволі романтичну назву: «Дім невтішної вдови». Ходить легенда, що, мовляв, належав він колись жінці, яка до самої смерті безутішно тужила за чоловіком, та насправді усе набагато простіше: фасад будинку було прикрашено маскою, що мала вигляд жіночого обличчя, по якому під час дощу безупинно стікала вода, створюючи ефект сліз. Слід зауважити, що будинки на Банковій це далеко не просто споруди, відомі тим, що в них міститься президентська адміністрація, а, скоріше, якраз навпаки, адміністрацію Президента було розміщено саме там через неабияку культурно-історичну цінність та естетичну самобутність будівель. Так от, власником будинку була аж ніяк не вдова, а полтавський купець Олександр Сергійович Аршавський, який в 1905 році придбав садибу і на замовлення котрого і було зведено будинок. Автором проекту став архітектор Едуард Брадтман, який одним із перших почав працювати в Києві в стилі модерну. Треба сказати, що плакати у такому будинку таки не було від чого: шикарний, як на ту пору, він і сьогодні вражає розкішшю, хоч і не залишилось у ньому оригінальних меблів, та все ж в інтер’єрі і тепер збережено тогочасний стиль. Щоправда утримувати таку розкіш купцеві стало не по кишені і згодом будинок перетворився на «прибутковий дім», тобто будинок, в якому квартири здавались на винайм.
    Наступна відвідана нами будівля цікава тим, що саме в ній безпосередньо і працює Президент. Побудована в тридцятих роках двадцятого століття, споруда поєднує у собі елементи класичного стилю та стилю українського бароко. На внутрішньому подвір'ї розміщені їдальня, пральня, хімчистка, друкарня тощо. Передусім у будинку вражають товстелезні стіни, на скільки ми могли судити їхня товщина сягає понад півтора метри. Ще однією цікавинкою виявились картини Казимира Малевича. Мистецтво, звісно, на цінителя та ознайомитись, як на мене, варто кожному, тим більше, що знаменитий художник народився і значний відрізок життя провів в Україні. А найцікавішим, безперечно, в усій нашій екскурсії виявився славнозвісний «Будинок з химерами», який свого часу, був спроектований архітектором Владиславом Городецьким і знаходиться напроти адміністрації Президента. З боку вулиці Банкової він має три, а з боку площі Івана  Франка шість поверхів. Перше ж, що потрясає уяву – розкішні сходи, зроблені з мармурової крихти і встелені килимом, з мармуровими поручнями, які підтримують пташині лапи. Цими крутими сходами ми піднялись до квартири, номер 3,  в якій колись мешкав сам архітектор. Красивий передпокій, від якого відходять інші кімнати. Вітальня з величезним столом та ошатними меблями, їдальня, з багатьма вікнами, оздобленими масивними дорогими шторами та величезним столом. З-поміж іншого, саме в квартирі Городецького зараз розташувався прес-центр, з розкішними білими диванами і мікрофонами, куди нам дозволили зазирнути лише краєчком ока. Загалом же тут, у цьому таємничому будинку відбуваються найрізноманітніші переговори. Колись же «Будинок з химерами» також був прибутковим домом, щоправда, пересічному киянинові винаймати  у ньому квартиру було навряд чи по кишені, хіба що він працював прислужником у багатія: найпростіші і найдешевші квартири, чи то пак, навіть кімнати, призначалися саме для таких. Найбільшою ж була десятикімнатна квартира на найвищому, шостому поверсі. У радянські часи на долю будинку випало чимало випробувань. Була тут навіть комуналка, щоправда, з на диво свідомими мешканцями, які розуміли у якому будинку живуть. І тільки за часів незалежності будівлю було відреставровано. Скажу ще кілька слів про незвичайну назву будинку: прикрашений елементами тваринного світу з міфічними і казковими мотивами, він вражає своєю оригінальністю. За словами самого Городець кого цей будинок може комусь не сподобатись, але байдужим він не залишить нікого. Ось такою видалась для нас гостина у Президента. Комусь перехоплювало подих від усвідомлення, що він ходить кімнатами, де щодня перебувають сильні світу цього, хтось захоплено вслухався в історичні перипетії, що випали на долю цих незвичайних споруд. Але кожен з нас зможе з упевненістю сказати, що зазирнув за лаштунки театру, що має назву «велика політика». І від тепер ті, кого ми щодня бачимо з екранів телевізора стали для нас трішечки зрозумілішими, а, може, навіть і трішечки людянішими. А знання, які вдалось почерпнути під час екскурсії неодмінно  стануть нам у пригоді, бо, як відомо, немає в світі нічого ціннішого за інформацію, тож будемо вважати, що похід в президентську адміністрацію нас неабияк збагатив.
Олена Федорова

Екскурсія на Лантманнен АКСА (Бориспіль)


Смачний, поживний та корисний сніданок та ще, щоб і часу не забирав надто на приготування, та ще щоб усім членам родини до вподоби, та ще, щоб і по гаманцю не бив надто… та ще й, щоб… Актуальна ранкова проблема… Як варіант – різні пластівці, мюслі та інше сипнув у тарілочку, залив молоком, йогуртом чи кефіром і насолоджуйся. Я не являюсь прихильником такого харчування, але часто ці пластівці, мюслі та каші швидкого приготування дуже виручають, економлячи час, якого зранку частенько не вистачає та втамовуючи голод приємною на смак сумішшю. Допомагають вони і в дорозі, де, як правило, особливо вибирати не приходиться. Саме цікавість споживача (хоч і не надто активного) «потягнула» мене  відвідати виробництво компанії Лантманнен Акса у м. Бориспіль, що виробляє сухі сніданки на основі злаків. Задля власного заспокоєння, що хоч і інколи, але не зовсім «резину» та «пластик» я вживаю.
Сонячного квітневого дня 25.04.2017 року ми з членами НКДГ «Творчі ініціативи» вирушили до Борисполя. Опинившись на підприємстві, нас передали у дбайливі руки головного технолога. Пані Наталія розповіла, що підприємство «Лантманнен Акса» є частиною потужного швецького концерну «Lantmannen» і існує на українському ринку понад 16 років. В Борисполі знаходиться єдине в Україні виробництво і годує воно своїми сніданками не тільки українців, а й понад 14 країн Європи. «Lantmannen» є головним постачальником своїх булочок до Білого дому, ресторанів Макдональдс, круїзних лайнерів та ін.
Знайомлячи з продукцією, пані Наталія влаштувала дегустацію і пригостила хрусткими мюслями з горіхами, шматочками фруктів, ягодами, медом та ін., гречаними, вівсяними, пшеничними та кукурудзяними пластівцями, а також батончиками зі злаками, різними фруктами, шоколадом та горіхами. Серед нашої групи також виявились споживачі продукції, а, як вияснилось, особливо її полюбляють молодші члени родин.
Звичайно ж   виникали запитання щодо натуральності, якості, корисності продукції і головний технолог завірила нас, що на підприємстві у Борисполі, як і головному у Швеції встановлені підвищені вимоги до якості сировини та готової продукції і компанія несе відповідальність за якість від початку процесу до кінця, так би мовити – «від землі до столу». Все це підтверджують відповідні сертифікати. У виробництві своєї продукції компанія використовує цільне зерно, бо саме його закуповують, а не готове борошно, завдяки чому продукція містить корисну клітковину. В якості приємних добавок тільки натуральні інгредієнти: злакові, мед, горіхи,  фрукти та ін.  Також продукція не містить барвників, желейних фруктів, ГМО та консервантів. Пані Наталія розповіла, що її дитина  до сніданку обирає тільки вівсяну кашу швидкого приготування з яблуком та корицею. І це полегшує життя усім.
Далі, прослухавши відповідний інструктаж по техніці безпеки і одягнувшись у спец одяг, пані Наталя провела  нашу групу власне на виробництво, яке виявилось не дуже великим, але потужним. Тут ми і спостерігали це дійство поетапного перетворення звичайних зерен у смачні та хрусткі штучки. У повітрі приємно пахло, як у пекарні. На той час на лінії  був запущений процес вироблення пластівців. Починається він з підготовки та перемелювання цільного зерна. З цієї сировини формуються напівфабрикати у вигляді кульок, які пройшовши через так званий екструдер, виходять вже у вигляді пластівців. Далі їх глазурують, якщо потрібно та додають інші складові. Наприкінці процесу готові пластівці фасуються. Кожна упаковка проходить через спеціальні детектори, щоб уникнути будь-якого браку. На виробництві працює всього 28 осіб у 3 зміни без вихідних і виробляють вони понад тону продукції на добу. На полицях супермаркетів можна помітити  продукцію AКСA, це: гречані, вівсяні, кукурудзяні та пшеничні пластівці, каші швидкого приготування (вівсяні, гречані, з шматочками фруктів, ягодами, горіхами, вершками, молоком, цукром та ін.), мюслі «4 злаки», хрусткі мюслі, каші моментального приготування в сашетах та зернові батончики. Лінія «START!» представляє сухі сніданки у вигляді кукурудзяних пластівців та різноманітних фігурок з різними добавками. Також: хлібці та сухарики Finn Crisp.
Як завжди час проминув дуже швидко і ми залишали виробництво «Лантманнен Акса» з приємними враженнями. Дякую пані Наталії та Валентині Олексіївні за чудово  проведену та організовану екскурсію!
Ірина Дмитрук








4 мая 2017 г.

Творчій вечір Юрія Тітова

27.04.2017 року члени НКДГ „Творчі ініціативи” відвідали творчий вечір відомого поета сучасності Юрія Тітова, присвячений двадцятиліттю творчої діяльності митця. Погожого квітневого вечора сотні киян тіснилися біля входу до Будинку звукозапису українського радіо, де мав відбутися захід. Бажаючих виявилося значно більше, ніж заздалегідь підготованих запрошень. Однак за бажанням самого поета та його матусі Лідії Петрівни вхід було дозволено усім. Справжньою окрасою заходу стали численні пісні на слова Юрія Тітова, які виконували відомі артисти. Привітати поета та подарувати своє мистецтво йому та глядачам прийшли Народні артисти України Анатолій Паламаренко, Олександр Василенко, Світлана Мирвода та інші. Талановиті рядки поета у виконанні митців дарували усім присутнім глибокі враження. Тяжко хворий, прикутий до інвалідного візку поет за двадцять років створив двадцять поетичних збірок! А коли вечір вже завершився шанувальники поета, у т. ч. і члени нашої групи, оточили пана Юрія аби щиро подякувати йому за його чудову творчість і бажаючі нових творчих перемог. На згадку про цю зустріч ми подарували Юрій збірник поезій Євгена Познанського „Моя роскошь”. Вечір Юрія Тітова надовго запам’ятається усім глядачам. Євген Познанський

Євген Познанський: „Моя розкіш”

Це насправді неоціненний талант, коли ти не лише збагачуєш свій внутрішній світ, сам розвиваєшся й навчаєшся, а й можеш і хочеш подарувати його часточку іншим людям, поділитися з ними своїми радощами, роздумами, переживаннями, навіть сумнівами й ваганнями... А відпускаючи від себе власні твори, – не боятися давати їм окреме життя, подальший плин якого від тебе вже не залежить. Розділити з іншими свою радість нових поривань і творчих пошуків вирішив молодий київський поет Євген Познанський. 20.04.2017 року у читальному залі Центральної спеціалізованої бібліотеки для незрячих ім. М. Островського відбулася презентація його другої поетичної збірки «Моя роскошь». Першу ж книжку, під назвою «Светлый крест», було винесено на розсуд читачів у 2014 році. Тож поет не полишає творити, і, незважаючи на активну діяльність та зайнятість, не зупиняється на обраному шляху. У Євгена багато друзів (і серед колег по перу також) та просто читачів, які цікавляться його творчістю. Адже тематика його поезій різнопланова. Це й історичні балади та роздуми з приводу різних знакових подій, власне їх бачення (адже автор, до речі, за фахом історик), твори на релігійну тематику, ліричні й любовні поезії, пейзажні замальовки... Шукає себе поет і у різних жанрових формах – сонету, рубаї тощо. Автора часто хвилюють проблеми, близькі багатьом із нас, тому, мабуть, і резонують так струни душі читача, відгукуючись на ті порухи. Часом ці твори дуже серйозні, часом іронічні, а подекуди й з нотками легкого гумору. Як написав сам Євген: «Я не пишу безупречных стихов. Честно слежу, чтобы были в порядке, Был механизм стихотворных мехов, А всё равно, есть, увы, недостатки. Всё же одно утверждать я готов: Жизнью своею могу поручиться, Что не пишу бессердечных стихов! В каждой строке моей – сердца частица». Ось і у вірші «Моя роскошь» він наголошує, що особисто для нього духовна складова переважає над матеріальною, є важливішою за неї. Під час презентації збірки читання поетичних творів вдало доповнювалося музичними номерами, лунали слова привітання і побажань нових звершень, а повний зал щиро аплодував. Було тепло й затишно. Провела презентацію директор клубу Київського УВП УТОСу № 4 О.П. Бойко. Адже Євген чимало років працював на цьому підприємстві і продовжує підтримувати з його працівниками теплі стосунки Привітала поета і група від НКДГ «Творчі ініціативи» разом із керівником О.А. Василенко. Виконали гімн організації, до речі, слова і музику якого написав Євген. Тож, приєднуючись до всіх теплих слів, хочеться побажати автору порадувати нас, читачів, ще не однією цікавою збіркою! Інесса Сидоріна

Парнасу київському бути!

Венец желаниям! Итак я вижу вас, О други смелых муз, о дивный Арзамас! А.С. Пушкін.
Так великий поет свого часу вітав славетний гурток поетів «Арзамас» який об’єднував найкращих поетів того часу. А той факт, що повноцінне спілкування із колегами по перу потрібно кожному поету не викликає сумніву. У такім спілкуванні постійно відбувається обмін думками та досвідом. Випробування нових власних поезій оцінюванням їх такою вишуканою аудиторією як поети, навіть дискусії, які можуть як змусити відмовитися від помилкових кроків, так і навпаки додати віри у себе. Усе це потрібно кожному авторові як повітря. Гріх сказати, що кияни, а зокрема члени нашого товариства, не шанують поезію, не люблять вірші. І люблять і шанують і творять самі. Читачам добре відомі прізвища багатьох незрячих поетів, що мешкають у столиці. Гадаю, що не помилюся, якщо скажу, що останніми роками можемо навіть спостерігати злет київських муз, який ознаменувався появою нових здібних поетів. Та, нажаль, протягом багатьох років у Київі не існувало жодного об’єднання, яке гуртувало наших поетів. При цьому у місті Лева вже багатьох років існує об’єднання, яке очолює такий поет, як Степан Підлужний, «Поетична світлиця» існує і на Обухівському УВП, до речі майже під Києвом, з нею пов’язані імена таких талантів, як Юрій Головаш, Людмила Машталер, Наталія Шкіренкова. Закономірно, що столичні поети зрештою вирішили створити власну поетичну студію. Ще під час такого прекрасного поетичного форуму, яким стали майстер-класи поезії «Кастальське джерело» (див. «Промінь» № 35-36 2016 року від 26 вересня), у так би мовити, кулуарних розмовах поетів-киян, вперше було висловлено думку про необхідність проведення постійних зустрічей поетів. Часто організовувала вечори поезії Незалежна координаційно-дослідна група «Творчі ініціативи», І от нарешті столичні поети створили власне об’єднання. В тім усе по порядку 15.03.2017 року у приміщенні об’єднаної редакції періодичних видань УТОС «Заклик» відбулася зустріч, у якій взяли участь такі поети як Валентина Братчанська та Валентина Врублевська, Віталій Грибинюк, Микола Криндач, Евген Познанський, Світлана Проніна, Марія Романенко та інші. Активну участь у зустрічі взяла голова «Творчих ініціатив» Олена Анатоліївна Василенко. Цікавими, сповненими взаємоповаги та поетичних рядків були дебати. Підсумком зустрічі стало утворення поетичної студії «Поетична майстерня «Ліра». До неї увійшли як ті поети, що є членами «Творчих ініціатив”, так і ті, що не є членами цієї групи. Керівництво студією поети довірили переможцю всеукраїнських та міжнародних фестивалів творчості, редактору газети «Промінь» Євгену Познанському. У програмі роботи нового об’єднання – регулярні зустрічі, складання віршів на задану тему, підготовка публікацій учасників, теоретичні заняття, які має проводити один з досвідчених поетів Микола Криндач. Студія не має своєю метою відстоювання якоїсь вузької поетичної течії, або політичного чи релігійного вчення. Кожен з поетів буде залишатися самим собою, буде творити те і так, як вимагатиме його душа; та спільним для усіх учасників є любов до поезії і бажання вдосконалення власної майстерності. Водночас поети члени «Творчих ініціатив» також утворили поетичний гурток «Словоцвіт», до якого мають увійти не лише ті, хто сам пише вірші, а і усі члени групи, які люблять та шанують поетичне слово. Гурток буде проводити постійну просвітницьку роботу, спрямовану на популяризацію творчості відомих поетів, вітчизняних та іноземних і, звичайно, підтримки та заохочення власних авторів. Сподіваємося, що невдовзі дзвінки струни київської «Ліри» доведуть, що ці зусилля не марні. Звичайно, ми не рівняємося із геніальними учасниками славетного «Арзамасу», члени якого славетні поети об’єднувалися заради боротьби із реакційними, архаїчними течіями, але усе ж такі хочемо стати гідними «друзями муз», і сподіваємося, що це у нас здійсниться. Євген Познанський