22 окт. 2016 г.

Тифлоновини

5 випуск

Перлина Чернігівщини


Маленьке й нині патріархально-провінційне, але дуже затишне і таке привабливе місто Ніжин на Чернігівщині розташувалося по обох берегах  річки Остер . Воно притягує до себе “знаючих” туристів. Хто ж і що про нього знає?
Для когось це місто Гоголя (тут він навчався в Гімназії вищих наук князя Безбородька), для когось – славний осередок козацтва (тут був Ніжинський козацький полк, а ще відбулася знаменита загальна «Чорна» рада – з участю черні, описана в романі П. Куліша). В інших воно асоціюється з іменем молодого незрячого адвоката Якова Батюка (посмертно став Героєм Радянського Союзу), який протягом 1941 – 1943 років очолював ніжинську підпільну організацію, що чинила спротив фашистам, і разом з групою підпільників був розстріляний. А хтось цього всього не знає, і в нього містечко просто асоціюється зі знаменитими смачними ніжинськими огірками  (до речі, пам’ятник огірку стоїть біля заводу, де їх саме й консервують).
10.09.2016 р. Ніжин відвідала і НКДГ “Творчі ініціативи”, адже подивитися тут і справді є на що, та ще й відпочити трохи від столичної суєти і шаленого темпу. 
Вперше місто згадується в літописі 1078 р. як Нежатин, а в 1147 р. як Уненіж. На початку XVII ст. на місці зруйнованого татаро-монголами городища було збудоване нове місто. 
Як і вся країна, Ніжин зазнавав і бурхливого розквіту, і падінь. Взяти хоча б те, що свого часу (ще навіть на початку XVII століття) за чисельністю його населення перевищувало на кілька тисяч Київ! Місто входило до складу Чернігівського князівства, потім – до Великого князівства Литовського... В 1625 р. Ніжин отримує Магдебурзьке право, розвивається як торговий центр. Надзвичайно популярними стають Ніжинські ярмарки, адже місто стало згодом не лише козацьким (і як адміністративно-територіальна одиниця, полковим), а й купецьким. Великі ярмарки відбувалися тут тричі: на Покрову (зараз намагаються відродити цю традицію), на Масляну і на Трійцю.
1663 р. саме тут, на “Чорній” раді, в результаті масових збройних сутичок переміг Іван Брюховецький – прибічник Москви. Згодом Ніжин разом з Лівобережною Україною увійшов до складу Російської держави і розвивався як торговий та освітній центр. Саме в Ніжині було відкрито один із трьох, перших в імперії, ліцеїв нової системи освіти (крім М. Гоголя, там навчалися Є. Гребінка, Л. Глібов та ін.).
Тут здавна жили поряд багато національностей, серед яких значною була грецька громада, яка мала, до речі, й свій магістрат (будівля збереглася) і вплинула на розвиток міста.
Ніжин – одне з небагатьох міст Лівобережної України, яке значно зберегло планування та забудову XVII – XVIII ст. і величезну кількість історичних пам'яток. Тут нараховується близько 300 історичних будівель, з яких 70 мають велику культурну та історичну цінність. Приємно вражає й те, що, попри все, у Ніжині збереглося багато церков.
Найдавнішими архітектурними пам'ятками XVII – XVIII ст. є Миколаївський собор, Благовіщенський собор та ансамбль грецьких храмів – Михайлівська, Всіхсвятська та Троїцька церкви. А ще є Покровська церква, унікальний двоярусний храм Іоанна Богослова, Преображенська церква, Введенський та Благовіщенський монастирі XVIII – XIX ст.
Ніжин пишається єдиним в Україні майже повністю збереженим комплексом будівель поштової станції XVIII ст. Свого часу тут зупинялися Є. Гребінка, Т. Шевченко, Д. Фонвізін, О. Пушкін, О. Грибоєдов, М. Глинка, М. Лєсков та інші. А зараз діє Музей пошти.
Взагалі, як для такого невеликого на сьогодні міста, тут досить багато музеїв, кілька з яких розмістилися в приміщеннях Ніжинського державного університету ім. М.В. Гоголя (саме у цих стінах і навчався письменник), серед них – власне музей Миколи Гоголя, музей рідкісної книги, музей історії університету. Та найбільше вражає відвідувачів (як і нас зокрема) картинна галерея. Тут виставлено багато картин Сергія Шишка – яскраві і самобутні пейзажі, які він сам колись презентував цьому закладу, є й картини багатьох художників світу, і копії творів Рафаеля та інших західноєвропейських митців, намальовані їхніми учнями.  Власне, тепер вже й вони самі становлять мистецьку цінність, адже деякі з них – епохи Ренесансу чи XVII ст. Цікаво, що Ніжинський університет – єдиний вищий навчальний заклад в Україні, що може пишатися власною картинною галереєю-музеєм. Але свого часу картини були розвішені просто на стінах ліцею, виховуючи в учнів почуття прекрасного.
Відвідали ми також музей «Ніжинська поштова станція». Завдяки чудовому екскурсоводу відчули себе мандрівниками, що зупинялися тут кілька століть тому, і роздивилися моделі екіпажів, якими тоді їздили.
А ще, звісно, не могли не побувати у Ніжинському краєзнавчому музеї, де міститься велика кількість рідкісних експонатів. Пройшлися й по центральних пішохідних вулицях міста, споглядаючи його архітектуру і всотуючи колорит. Побачили перший за часом створення не лише в Україні, а й у цілому світі (!) пам’ятник Миколі Гоголю – гордість ніжинців. Майбутній письменник, навчаючись тут, увібрав у себе багато цінних побутових подробиць і звичаїв місцевих жителів, що не могло потім не відбитися у його творах. А от про власний зв’язок Гоголя з містом і ставлення до нього краще дізнаватися лише тут.
Ця поїздка, прекрасні екскурсоводи, затишне і тихе місто залишило у всіх багато вражень – звісно, в кожного своїх. Ніжин іноді називають містом 17 храмів (за кількістю діючих церков), а ще – містом фіалок – воно просто тоне в пахощах цих диких квітів навесні.
А які асоціації викликає Ніжин у вас?

Інесса Гусєва 

10 окт. 2016 г.

Свято «Дари осені»

Сонячного вересневого ранку члени НКДГ «Творчі ініціативи» наповнили веселим сміхом і гомоном Київський Гідропарк. У суботу 17.09.2016 року ми зібралися у теплому дружньому колі, аби відзначити свято «Дари осені».
Свято проходило активно і весело. Від організаторів заходу учасники дізналися багато цікавих фактів про овочі і фрукти, наприклад, що кінь і головка капусти потребують однакового об’єму води на добу, що у давні часи вживали у їжу лише надземну частину куща картоплі, що часник є найстарішою культивованою рослиною у світі, його вирощують і вживають у їжу вже більше шести тисяч років. Також було багато цікавих загадок, за розгадку яких можна було отримати смачний солодкий приз.
Було ще багато веселих конкурсів, віршів і пісень про смачні і корисні дари природи, але справжньою окрасою свята став кулінарний конкурс «Дари осені». Усі присутні мали нагоду поласувати 12-ма смачними стравами із овочів і фруктів, які приготували учасники конкурсу. Яка смакота тут була: гостра закуска з баклажанів та моркви, соте з баклажанів, картопляні зрази з грибами, квіти гарбузів та патисонів  в клярі, фаршировані сиром,  риба з овочами, смажена цвітна капуста, картопля, запечена з салом; різноманітні солодощі – яблука, фаршировані сирковою масою, сливи у шоколаді, яблучний пиріг, желе з агрусу та апельсинів, морквяні цукерки з родзинками та арахісом. Усі присутні мали оцінити і вибрати найкращу страву, що виявилося складною задачею, бо кожна була по-своєму смачною і особливою. Більшістю голосів найкращим було визнано Цвєтаєвський яблучний пиріг. Названий так на честь поетеси Марини Цвєтаєвої, пиріг має більш, ніж сторічну історію. Кажуть, ним сестри Цвєтаєви пригощали своїх гостей. У книзі спогадів молодша сестра Анастасія  розповідає, що вони любили у дитинстві бувати в гостях у свого родича – земського лікаря Добротворського. Його садибу оточував великий яблуневий сад. На просторій сонячній веранді стояв круглий стіл з великим гарячим самоваром і гостей зажди пригощали солодкими пирогами. Як згадує молодша Цвєтаєва, «добра ласкава Катя, багаторічна помічниця» пекла смачні пироги з яблуками і сметаною. Мабуть, відома поетеса саме у ласкавої помічниці Каті навчилася готувати свій знаменитий пиріг. А ми, завдяки збереженому рецепту, можемо ласувати ним нині.
Друге місце на кулінарному конкурсі отримало соте з баклажанів від Марини Потеляхіної, третє – морквяні цукерки з родзинками та арахісом від Валентини Братчанської. Призерам і учасникам смачних змагань подарувалиприємні і корисні призи на згадку.
Досхочу наївшись усіляких смаколиків, задоволені і у гарному настрої учасники свята розходилися по домівках.
Дякуємо осені та її щедрим смачним дарам за чудовий привід для свята!

Олена Криницька








 

9 окт. 2016 г.

Паперові прикраси


Кожна дівчина бажає себе прикрасити. А найкращі прикраси - виготовлені своїми руками. Тож коли члени НКДГ «Творчі ініціативи» дізналися, що є така людина, яка вміє виготовляти намисто із паперу, запросили її провести майстер-клас. Всі бажаючі, а таких було чимало, 9.09.2016 року зібралися в Центральній спеціальній бібліотеці для сліпих  ім. М.Островського, де відбувся цей захід.
Провела його Ганна Чернова. Майстриня продемонструвала виготовлені прикраси, і почала розповідати секрети їх створення. На заняття всі принесли ножиці, клей, папір, лінійку і олівець. Кожному з учасників Ганнуся допомогла правильно розлінувати папір, та розрізати його. Перший етап роботи був подоланий. Далі вона показала, як правильно скручувати паперові смужки, щоб вийшла намистинка. Завдяки вмілому керівництву досвідченої майстрині і другий етап виготовлення намиста було подолано. Кожна з учасниць, до кінця заняття, виготовила низку намиста. Всі були дуже задоволені отриманим результатом.

Світлана Проніна




8 окт. 2016 г.

Ник Вуйчич в Киеве


«… -Кто согрешил, он или родители его, что родился слепым?
-  ни он не согрешил, ни родители его. Это для того, чтобы на нем явились дела Божьи. …»
 Евангелие от Иоанна, глава 9


Уже более 6 миллионов человек из 57 стран мира побывали на выступлениях человека родившегося без рук и без ног, который сумел преодолеть себя, победить данность и стать одним из самых вдохновляющих и уникальных примеров людей живущих на земле – Ник Вуйчич – живая легенда уже во второй раз выступал в Киеве.
Выступление Ника Вуйчича было запланировано на 25.09.2016 г. Это уже второй приезд знаменитого коуч-тренера на Украину, в Киев. В этот раз члены НКИГ «Творческие инициативы» получили возможность услышать вдохновляющий, и вместе с тем, простой рассказ Ника о себе самом  и роли Бога в его жизни и в жизни каждого человека. Мы с восхищением убеждались и принимали тот факт, что «С БОГОМ возможно ВСЕ!», вдохновляясь на новые победы, прежде всего над самими собой.
Все действо, которое проходило в киевском Дворце спорта, заняло чуть больше трех часов. Предваряли выступление Ника Вуйчича церковная рок-группа «I found» и известный бизнес-тренер Ицхак Пентасевич, для которого, как оказалось, Ник Вуйчич, не только близкий друг, но, как и для многих других людей, является великолепным мотиватором не опускать руки и двигаться вперед. Сам Ник двигаясь по невысокому подиуму около двух часов доказывал и учил своим примером зал вере в себя, в Бога, в людей  и передавал огромное желание быть и чувствовать себя счастливыми в любую минуту и при любых обстоятельствах жизни.
Встреча прошла на одном дыхании и закончилась общей молитвой в которой приняли участие тысячи людей, а на сцене присутствовали и молились представители всех религиозных конфессий. На встрече присутствовали паралимпийцы, люди, который страдают таким же заболеванием, как у него (тетраамелия, врожденная мутация конечностей), которые так же как и Ник сумели стать больше себя, своего тела и своей болезни. Они смогли сделать доступной для себя  возможность жить полной жизнью, несмотря не на что. 
В зале люди обнимались и плакали, обретая надежду на личные изменения и поддержку в вере.
Это были незабываемый вечер, который мы провели, купаясь в любви, тепле, доброте
исходящей из человека, на примере которого, как в библейской притче о слепорожденном,  -  «Бог являет свою славу».

Анна Стоянова