Дотик до партизанської слави

Був чудовий квітневий ранок. Величні сосни напоювали повітря  парку  «Партизанської Слави» своїм духм’яним подихом. Але того ранку ми прийшли до нього не лише для того аби насолоджуватися красою весни, а й, щоб ще раз напередодні дня великої Перемоги, доторкнутися до тих трагічних і героїчних подій, збагатити власні знання про наших славних співвітчизників, які сім  десятиліть тому захистили саме існування нашого народу поборовши  „коричневу чуму”. Саме у цьому парку, серед його величних сосен у симпатичному дерев’яному будиночку розмістився «Музей  партизанського та підпільного руху», який відвідали 15 учасників нашої організації 26  квітня цього року.
Музей створено відносно недавно, вже у двадцять першому столітті. Екскурсія виявилася надзвичайно цікавою. Експозиція музею  розповідала про життя українців на окупованих територіях, про  боротьбу  нашого народу проти загарбників. Особливе задоволення чоловікам, учасникам екскурсії, у т. ч.  і автору цих рядків, принесла можливість ознайомитися із справжньою зброєю тих часів. Нам дозволили потримати  у руках справжні ППШ, гвинтівки, і навіть кулемет. Дуже цікавою, історично правильною, емоційною, у найкращому сенсі цього слова,  була розповідь екскурсовода про партизанський рух в Україні,  привітної, симпатичної дівчини. Саме завдяки їй усі експонати, плакати, газети, особисті речі ватажків партизанських загонів, навіть чудовий макет партизанської землянки,  немов оживали і  розповідали те, що ми б самі і не помітили.
Тож найщиріші  слова подяки та пошани музею та його співробітникам залишили ми у книзі відгуків .

Є. Познанский

Скарбничя давнини

(22.03.2015 р.)

Скільки не відвідуй Національний музей історії України у Києві і щоразу знаходитимеш у ньому щось нове, цікаве, таке, що не побачив минулого разу. Це не дивно, бо цей заклад є одним з найстаріших музеїв держави, скарбницею, до якої зібрано усе найкраще і найцінніше.
Власне, сама будівля музею вражає своєю величністью  і красою. Ще б пак, музей споруджено за проектом геніального архітектора Владислава Городецького, добре відомого усім зодчого «будинку з химерами».
Свою роботу музей розпочав ще до того, як було завершено зведення будівлі, в 1899  році виставкою, приуроченою до ХI Всеросійського з’їзду археологів, що проходив у Києві.
1904 року відбулося освячення та відкриття музею з офіційною назвою: «Київський художньо-промисловий і науковий музей імені государя імператора Миколая Олександровича». Активну участь у створенні музею та його діяльності брали славетний меценат та колекціонер Богдан Ханенко, археолог, відкривач Трипільської культури Вікентій Хвойка та цілий ряд інших видатних діячів науки.
Разом з Україною музею довелося пережити чимало лиха: змінювалися його назви та керівництво, але він працював накопичуючі безцінні скарби нашої історії.
Зараз у музеї налічується більше шести тисяч експонатів. Це унікальні пам’ятки різних епох: старовинні посуд та зброя, стародруки та портрети. Експонати розповідають про нелегке та героїчне життя наших пращурів у часи Київської Русі та козаччини, сивої, ще дослов’янської давнини і вже набагато ближчих до нас вісімнадцятого – двадцятого століть.
Блискучі обладунки давніх вояків та яскраві портрети козацьких гетманів; чудові діорами давнього Києва та Запорізької Січі і міцна скриня-сейф останнього гетьмана Кирила Розумовського – усе це залишає масу вражень. Усі учасники екскурсії (23 особи), яка відбулась 22 березня 2015 року,  отримали неабияке задоволення від відвідання музею.

Познанський Євген

Екскурсія до кінофотофоноархіву

(22.05.2015 р.)

Чи цікаво Вам було б почути голоси Максима Рильського, Юрія Левітана,  маршала Жукова, Юрія Гагаріна та багатьох інших діячів нашої історії? Мабуть, кожному з нас хотілося б знати, як звучить голос улюбленого письменника, чи визначної особи нашої країни.  На щастя, така можливість у нас з вами є. Голоси багатьох відомих особистостей можна почути завдяки Кінофотофоноархіву. Саме там відбулась екскурсія 22 травня для 16 учасників НКДГ «Творчі ініціативи». Тут також можна переглянути фотографії, які Вас цікавлять, або подивитись відеодокументи. До речі, в архіві зберігаються лише документальні фільми та хроніки тих чи інших подій.
Нас люб’язно зустріли працівники архіву, які прочитали цікаву лекцію про свою установу. Розповіли, що в архіві найдавнішими є фотографії з коронації Миколи ІІ та  пробний політ Уточкіна на літаку в Харкові, що раніше фото робились на склі, а оскільки скло не надто міцний матеріал, то такі знімки, на жаль, не збереглися. Звук раніше записувався на воскові котушки, однак пристрої, на яких можна було б їх прослуховувати у кінофотофоноархіві відсутні. У цій установі зберігаються справжні раритети: як наприклад, довоєнні платівки німецьких звукозаписуючих фірм. В архіві Ви можете знайти знімки, на яких видно, як виглядала Ваша вулиця або будинок багато років тому, Ви можете знайти фотографії близьких вам людей або далеких родичів. Вам також знайдуть пісню, яка, можливо, якось вплинула на Ваше життя тощо. Щоправда, ці послуги не безкоштовні. Нам дали послухати голоси вищезазначених людей, а також показали 2 фільми про Другу світову війну: перший фільм про звільнення Європи від німецьких окупантів, другий, присвячений фотографії солдата, яка була опублікована в книзі спогадів маршала Жукова. На знімку цього солдата різні люди бачили свого родича, тому документалістам довелося добре попрацювати, перш ніж вони встановили ім’я тієї людини. А в кінці лекції нам зробили подарунок: презентували диск, підготований до 200–ліття від дня народження Тараса Шевченка із кращим виконанням творів  поета.
Загалом, зустріч виявилась дуже цікавою й інформативною. Нас активно запрошували відвідувати сайт архіву, на якому можна знайти багато інформації, а також різні відео-, фото- та фономатеріали, дібрані до визначних дат з нашої історії.

Марина Потеляхіна

Дмитру Гнатюку 90!

(2.04.2015 р.)

Кажуть, що  справжня слава це та, яка витримала випробування часом. Є люди, які ще за життя міцно входять в історію власної  Батьківщини, стають знаковою постаттю для епохи, в якій їм випало жити, і гордістью для сучасників. Слава Богу, у сучасної України є такі люди.  Один  з них –  геніальний співак, гордість української опери та естради двадцятого сторіччя –  Дмитро Гнатюк, який 25 березня відсвяткував свій дев’яносторічний ювілей .
Щоправда, урочистості 2015 року  менш гучні, ніж аналогічні 2005–го, коли восьмидесятиріччя митця святкувалося за широкої підтримки держави й провідних засобів масової інформації.
Тож  2 квітня  цього року на сходах музею театрального, музичного та кіноместетцтва України де мав відбутися святковий вечір  з нагоди ювілею Д. Гнатюка, було  надзвичайно людно, просто не проштовхнутися. Ще б пак, концерт мав проходити у невеличкому актовому залі музею, який за своїми розмірами поступається багатьом залам столичних установ, А бажаючих було дуже багато. Серед них і інваліди по зору, члени Незалежної координаційно-дослідної групи «Творчі ініціативи» в кількості 15 осіб. Завдяки люб’язності керівництва музею, ми також отримали  запрошення.
Стіни залу були прикрашені фотографіями ювіляра різних років. Численні вирізки з газет різних країн нагадували, як цього видатного українця сприймали за кордоном, лунали записи пісень, у його  виконанні, і вечір, попри відсутність чиновних гостей та телеграм від них, пройшов чудово. Надзвичайно цікаво розповідав про ювіляра його друг та колега -  видатний співак Анатолій Мокренко. Окрасою вечора стали виступи студентів  Національної музичної академії України. Талановиті молоді виконавці, учні учнів Д. Гнатюка, радували присутніх майстерним виконанням народних українських пісень та  оперних арій з репертуару  Дмитра Гнатюка. На жаль, через стан  здоров’я він так і не зміг прибути на свято. Шкода, адже якби він бачив скільки шанувальників його таланту зібрало свято, скільки  захвату було у їхніх очах, то мабуть це не лише стало б гарними ліками, які безумовно сприяли б його швидшому одужанню, але й переконало б його, що відверта байдужість можновладців до його ювілею не є   ознакою того, що він не потрібен сучасним Українцям.
Є у Києві «алея зірок». Серед інших є там і зірка Д. Гнатюка... Однак найголовніше, що у сердцях  українців продовжує сяяти зірка нашого видатного співака. Нехай же  не згаса вона  ще багато років.

Є. Тезей-Познанський