24 сент. 2017 г.
4 сент. 2017 г.
ЛАТИНСЬКИМ КВАРТАЛОМ
Лише у ХХ ст. міжнародною мовою стала англійська. Протягом багатьох попередніх віків міжнародною мовою була латина, бо саме цією мовою розмовляли давні римляни, засновники імперії, з якої бере початок історія практично усіх західноєвропейських країн. Латиною видавалися булли римських пап та укази середньовічних королів, але особливо міцними залишилися позиції латинської мови у науці, визнаною мовою якої вона і стала. Латиною навчалися студенти у перших університетах. Оскільки селилися перші спудеї, зазвичай, поблизу навчального закладу, то городяни почали називати університети і навколишні вулиці «латинським кварталом». Добре відомі латинські квартали Парижу та інших столиць старої Європи. Та є такий латинський квартал і у нашій столиці.
Звичайно це Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, який одразу після відкриття став своєрідним центром наукового життя Києва.
27.05.2017 р. члени НКДГ «Творчі ініціативи», які виявили бажання, відвідали чудову екскурсію латинським кварталом Києва, яку провела чудова жінка, ерудит, закохана у рідний Київ пані Світлана Петровська.
Ось ми рухаємося від станції метро «Університет» по бульвару Тараса Шевченка у напрямку Хрещатика. Пані Світлана розповідає екскурсантам про минуле цих місць, де і понині збереглися приміщення Першої та Другої міських гімназій. У приміщенні першої нині знаходиться філологічний факультет КНУ, саме її приміщення тепер носить відому назву «Жовтий корпус». А якою цікавою була її розповідь про будівництво Володимирського собору, до якого ми також завітали того разу.
На Володимирській вулиці ми відвідали, також, пам’ятник Михайлові Грушевському, який у буремні 1917–1918 рр. очолював Центральну Раду, що проводила свої засідання у приміщенні, яке зараз ми усі знаємо як Будинок вчителя. Йдучи далі Бульваром Шевченка, дістаємось музею Кобзаря й, повернувши праворуч, опиняємось на вулиці Терещенківській.
Рухаємося далі Терещенківською. Зупиняємося біля Київської галереї, у якій зібрана унікальна колекція картин великих російських митців, і біля музею імені В. та Б. Ханенків. Усім відомо, що колись ці будиночки належали Терещенкам, але про те, що ще раніше його господарем був представник славетного роду уральських мільйонерів Демідових, той самий Демідов-де-сантАнато, якого описав Євген Федоров у своєму романі «Господар кам’яних гір», про це, чесно кажучи, автор цих рядків почув уперше. Слухаємо далі розповідь пані Світлани про цих видатних людей, про історію виникнення музеїв, здається немає запитання, на яке вона не знала б відповіді.
Та нарешті повертаємо до парку Шевченка, з якого милуючись червоним корпусом, слухаємо розповідь нашого гіда про Київський університет, історію його створення, його минуле.
Пані Світлана у своїй розповіді розвіює і ряд міфів. Наприклад про те, що Київський університет було пофарбовано червоною фарбою буцім-то на знак незадоволення царя, який хотів цим натякнути на те, що університет, серед студентів якого навчалися учасники антиурядової змови, «червоніє» від сорому. Насправді ж університет, названий при відкритті на честь Святого Рівноапостольного князя Володимира, червоний колір отримав від орденської стрічки Ордена святого князя Володимира, що існував у Російській імперії, бо стрічка мала саме червоний колір із чорним кантом по краях. До речі, цей чорний кант присутній і тепер – Світлана Юр’ївна вказує на тонкі чорні смужки на фундаменті та під самим дахом університету.
Шкода, що у одній невеликій замітці, неможливо передати усі ті цікаві факти, що ми почули того дня від нашого чарівного гіда.
Тож щиро бажаємо вам, шановний читачу, при нагоді також відвідати таку чудову екскурсію.
Євген Познанський
3 сент. 2017 г.
Святковий міні-круїз
За народними віруваннями не слід
заходити у воду чи навіть плавати
на човні у дні так званого «русального тижня», коли на думку наших пращурів особливо
лютували жорстокі красуні русалки. Після
хрещення Русі у народному календарі «русальний
тиждень» злився із прекрасним православним святом Пресвятої Трійці. Але члени НКДГ «Творчі ініціативи» люди не забобонні, тож саме у це прекрасне свято
4.06.2017 р. ми
змогли отримати чарівний міні-круїз, а точніше сказати, чотирьохгодинну
прогулянку на теплоході.
Збір бажаючих взяти участь у прогулянці було призначено на платформі станції метро
«Дніпро». Чудова літня погода. З платформи відкривається казковий краєвид на
зелені пагорби Печерська, сині хвилі Дніпра та пристань, біля якої вже стоять
теплоходи, на однім з яких маємо
звершити наш «круїз».
Сходимо на борт теплохода «Ельбрус». Кристуючись нагодою, хочемо
подякувати капитану та усім членам
команди теплохода за їх тепле, турботливе ставлення до нас. Звертає на себе
увагу надзвичайно красивий дизайн салону: синє скло у вікнах, плетені із
зеленого, немов водорості, шнура, фіранки створюють ілюзію справжнього
морського царства. Та пасажири
поспішають відчинити вікна, аби милуватися пейзажами .
І ось теплохід розпочинає свій
шлях по хвилях. Розкішні парки Києва в усій своїй літній розкоші, сяючі купола
храмів, світлі смуги пляжів починають пропливати повз нас, інколи проноситься
моторний катер або скутер, здіймаючи
справжні хмари піни у ці хвилини. «Ельбрус» приємно підкидає на хвилях.
Небо
ясне, тінь накриває теплохід лише коли ми проходимо під столичними мостами, які з теплоходу здаються
ще більш величними. В усіх чудовий
настрій, малеча у захваті, навіть і не помічаємо, як промайнув час і ми вже у
Київському морі. Зовсім поряд стіна шлюзу, ще волога від попереднього
підвищення рівня води. Досвідчені
пасажири, які вже не перший раз мандрують, поспішають зайняти зручні
місця, аби побачити як будуть зачиняти шлюз.
І
ось почалося! Непомітно рівень води починає підійматися спочатку зовсім
непомітно, корабель навіть не хитається і лише по тому, як ідуть до низу елементи
стіни розумієш, що вода прибуває і теплохід здіймається все вище! І ось вже за вікном не волога стіна, а нагріта теплим
червневим сонцем.
На
розкинутому величезному рушнику хвиль Київського
моря теплохід розвертається у зворотному напрямі. Лягаємо, як кажуть моряки, на «обратний курс».
Справжній
святковий настрій подарував усім учасникам цей чудовий міні-круїз.
Євген Познанський
Екскурсія київським Подолом
Травневого ранку 27.05.2017
р. НКДГ «Творчі ініціативи»
відвідала екскурсію «Історичними місцями київського Подолу». Цей захід
підготували студенти географічного факультету Національного Університету ім. Т.
Г. Шевченка.
Поділ - історична місцевість Києва, низинна частина історичного центра
міста, стародавній район ремісників і річковиків. Назва місцевості походить від
старослов'янського «подол» — низина, низинна місцевість. Разом із Верхнім
містом (Старим Києвом) і Печерськом Поділ складає найдавнішу частину міста.
Екскурсія розпочалася біля будівлі «Києво-Могилянської академії». Цей
учбовий заклад було засновано в XVII ст. видатним релігійним діячем Петром
Могилою. «Могилянка» була одним з найвідоміших освітніх центрів Східної України
і з її стін вийшли видатні вчені, громадські і політичні діячі. Зокрема, тут
навчався український філософ Григорій Сковорода, пам’ятник якому встановлено в
сквері напроти будівлі Академії.
Надалі наша екскурсійна група побувала біля церкви Богородиці Пирогоші,
де ми дізналися про різноманітні версії походження назви цього храму; комплексу
«Покровської церкви», що є кафедральним собором Української Автокефальної
Церкви; відбудованої Церкви Різдва Христового, де в 1861 році кияни проводжали
в останню путь великого Кобзаря українського
народу - Тараса Шевченка.
Однією з головних артерій Подолу є
вулиця Петра Сагайдачного. Цьому видатному козацькому гетьману на Контрактовій площі було встановлено бронзовий
пам’ятник. Цікавими також є скульптури козака і кобзаря в невеличкому сквері
біля садиби Балабухів. Балабухи - відома купецька родина, що в XIX ст.
займалась виготовленням і продажем сухого київського варення.
Цікавим була розповідь екскурсовода про історичні події минулого і
сучасного, пов’язані з Київським Гостинним двором і київським фунікулером.
Закінчилась
наша подорож біля Річкового вокзалу, що на Поштовій площі. Свою назву ця
місцина отримала від поштової станції, яка існувала тут в другій половині XIX ст.,
а до цього мала назву «Майдан Різдва».
На
останок екскурсоводи попрохали присутніх висловити зауваження і побажання до
екскурсії, що ми з радістю і зробили.
Мандрівки
історичними місцями Києва завжди цікаві і захоплюючі. Сподіваємось, що в
майбутньому ми ще не раз відвідаємо визначні місця нашої столиці.
Володимир
та Тетяна Радченко
Подписаться на:
Сообщения (Atom)