На "На крилах" мов на крилах

Буковина – надзвичайно красивий, романтичний край, одна з перлин  України, мала Батьківщина багатьох уславлених митців. Бурхливим, насиченим творчим життям живуть і сучасні буковинці, у тому числі і ті з них, хто належить до людей із особливими потребами. Допомогти таким митцям надати їм необхідну підтримку створити належні умови для їхньої інтеграції  у суспільство, сприяти виявленню  нових творчо обдарованих особистостей має на меті обласний благодійний фестиваль народної творчості “На крилах надії” для людей з обмеженими фізичними можливостями. 
І хоча фестиваль створений саме для підтримки творчості місцевих мешканців, однак цього року у нім взяли участь і члени нашої групи.  Їх витвори у техніці флористики, деку пажу, макраме та скульптури малих форм  стали однією з перлин фестивалю.
          Та усе по порядку.
    Ще перед відкриттям фестивалю мені вдалося поспілкуватися із чарівною жінкою, прекрасною людиною, талановитим організатором Нелею Федорівною  Труфін – завідувачкою кабінету методики удосконалення клубної діяльності УМЦКБ. Неля Федорівна розповідає про історію заходу: «На крилах надії» започаткований у 2007 році Чернівецькою обласною державною адміністрацією, обласною радою, управлінням культури Чернівецької облдержадміністрації та Учбово-методичним центром культури Буковини. Пані Неля щиро дякує усім, хто допомагає та підтримує фестиваль, який цього року проходить вже  вдев’яте. Окрім усього іншого, цей рік ювілейний - Буковина вшановує великого Каменяра Івана Франка, який пішов з життя рівно сто років тому, а також славетного земляка Івана Миколайчука, якому мало б виповнитися сімдесят п’ять, якби він не  пішов з життя так передчасно. З великим теплом Неля Федорівна розповідає про учасників фестивалю, кожного вона добре знає і цінує. 
Фестиваль проходив у два тури. Перший тур проходив у  районах області. Його переможці змагаються у другому, в Чернівцях. Змагання відбуваються у семи номінаціях: декоративно-прикладне мистецтво, театрально-сценічний жанр, пісня, авторська пісня та авторський вірш, пісня та театрально-сценічний жанр мовою жестів. В окремі роки додається і фотомистецтво, але це жанр, який вимагає від учасників доволі вагомих фінансових затрат, бо створення якісних фото великого формату є доволі дорогим. Тож ця номінація є не кожного року. 
Ось ранок 24.06.2016 року. Чернівецький парк імені  Тараса Шевченка. Саме тут, на  майданчику перед легкою, ажурною будівлею Літнього театру відбувається  церемонія відкриття  фестивалю.  Окрім самих учасників  та почесних гостей тут зібралося  і чимало звичайних чернівчан із дітками. Гарний літній ранок, спека дещо відступила, свіжістю дихають зелені красені-велетні старого парку - дуби, смереки, тополі. Присутніх вітають  представники облдержадміністрації та керівництво місцевої спілки інвалідів. 
    Перед сходами, що ведуть до театру на легких дерев’яних столиках розгорнута виставка виробів декоративно-ужиткового мистецтва “Барви життя”. Присутні із зацікавленням оглядають картини, що намалювали  талановиті буковинці, вироби з бісеру. Я низько схиляюся перед зробленою з бісеру іконою Святого Миколая - великого Святого, Угодника Божого і Чудотворця  шанують в усьому світі. А скільки йому молився я сам завжди і, зокрема, перед  поїздкою до Чернівців! Бабуся, що стоїть біля образу,  схвально позирає і каже: «На цю ікону можна молитися, вона вже освячена».
На окремому столі  вироби київських майстрів Незалежної координаційно-дослідної групи „Творчі ініціативи” - топіарії, декупаж, макраме та скульптурні композиції. Біля кожного виробу стоїть табличка із прізвищем автора. Можу засвідчити, що творчість Олени Василенко, Світлани Проніної, Наталії Гребенькової, Валентини Братчанської, Наталії Михайлової, Тетяни Величко та Людмили і Владислава Зими була оцінена чернівчанами дуже високо. Малечі особливо подобався рожевий кролик із серветок, створений вмілими руками учасників флористичного гуртка „Фантазійка”. Дорослі ж віддавали належне усім учасникам. Журі разом з головою журі – начальником управління  культури Чернівецької облдержадміністрації Вірою Китайгородською, відзначило усіх наших майстрів та майстринь. Підходили також представники місцевої преси, які зацікавлено розпитували мене про нашу групу „Творчі ініціативи” і обіцяли  обов’язково повідати про  талановитих киян своїм читачам.
Але час поквапитися до  приміщення ресторану “Паркова вежа” де має відбутися засідання літературно-мистецького об’єднання “У родинному колі”, яке веде пані Тетяна Заєць. Лунають вірші учасників фестивалю. Їх рядки сповнені  відчуттям любові до рідного краю, до усієї України. Вірші так і ллються із сердець, але учасників багато, тож кожен декламує лише по дві поезії. Тепло приймають і вірші автора цих рядків, які зачитує пані Тетяна. 
Після  гарного обіду у парковому кафе учасників запрошують до літнього театру, де о 14.00  розпочинається гала-концерт “Акорди надії” та нагородження учасників фестивалю.
    Концерт просто чудовий, відчувається, що на сцені земляки  Назарія Яремчука, Івана Миколайчука, Дмитра Гнатюка.  Солов’їний спів, майстерна декламація. Чимало серед виступаючих  інвалідів по зору.
Фестиваль «На крилах надії»  не підвів надії та очікування усіх учасників. І недарма  поспішали вони до Чернівців, як на крилах.

Євген Познанський

Дотик до партизанської слави

Був чудовий квітневий ранок. Величні сосни напоювали повітря  парку  «Партизанської Слави» своїм духм’яним подихом. Але того ранку ми прийшли до нього не лише для того аби насолоджуватися красою весни, а й, щоб ще раз напередодні дня великої Перемоги, доторкнутися до тих трагічних і героїчних подій, збагатити власні знання про наших славних співвітчизників, які сім  десятиліть тому захистили саме існування нашого народу поборовши  „коричневу чуму”. Саме у цьому парку, серед його величних сосен у симпатичному дерев’яному будиночку розмістився «Музей  партизанського та підпільного руху», який відвідали 15 учасників нашої організації 26  квітня цього року.
Музей створено відносно недавно, вже у двадцять першому столітті. Екскурсія виявилася надзвичайно цікавою. Експозиція музею  розповідала про життя українців на окупованих територіях, про  боротьбу  нашого народу проти загарбників. Особливе задоволення чоловікам, учасникам екскурсії, у т. ч.  і автору цих рядків, принесла можливість ознайомитися із справжньою зброєю тих часів. Нам дозволили потримати  у руках справжні ППШ, гвинтівки, і навіть кулемет. Дуже цікавою, історично правильною, емоційною, у найкращому сенсі цього слова,  була розповідь екскурсовода про партизанський рух в Україні,  привітної, симпатичної дівчини. Саме завдяки їй усі експонати, плакати, газети, особисті речі ватажків партизанських загонів, навіть чудовий макет партизанської землянки,  немов оживали і  розповідали те, що ми б самі і не помітили.
Тож найщиріші  слова подяки та пошани музею та його співробітникам залишили ми у книзі відгуків .

Є. Познанский

Дмитру Гнатюку 90!

(2.04.2015 р.)

Кажуть, що  справжня слава це та, яка витримала випробування часом. Є люди, які ще за життя міцно входять в історію власної  Батьківщини, стають знаковою постаттю для епохи, в якій їм випало жити, і гордістью для сучасників. Слава Богу, у сучасної України є такі люди.  Один  з них –  геніальний співак, гордість української опери та естради двадцятого сторіччя –  Дмитро Гнатюк, який 25 березня відсвяткував свій дев’яносторічний ювілей .
Щоправда, урочистості 2015 року  менш гучні, ніж аналогічні 2005–го, коли восьмидесятиріччя митця святкувалося за широкої підтримки держави й провідних засобів масової інформації.
Тож  2 квітня  цього року на сходах музею театрального, музичного та кіноместетцтва України де мав відбутися святковий вечір  з нагоди ювілею Д. Гнатюка, було  надзвичайно людно, просто не проштовхнутися. Ще б пак, концерт мав проходити у невеличкому актовому залі музею, який за своїми розмірами поступається багатьом залам столичних установ, А бажаючих було дуже багато. Серед них і інваліди по зору, члени Незалежної координаційно-дослідної групи «Творчі ініціативи» в кількості 15 осіб. Завдяки люб’язності керівництва музею, ми також отримали  запрошення.
Стіни залу були прикрашені фотографіями ювіляра різних років. Численні вирізки з газет різних країн нагадували, як цього видатного українця сприймали за кордоном, лунали записи пісень, у його  виконанні, і вечір, попри відсутність чиновних гостей та телеграм від них, пройшов чудово. Надзвичайно цікаво розповідав про ювіляра його друг та колега -  видатний співак Анатолій Мокренко. Окрасою вечора стали виступи студентів  Національної музичної академії України. Талановиті молоді виконавці, учні учнів Д. Гнатюка, радували присутніх майстерним виконанням народних українських пісень та  оперних арій з репертуару  Дмитра Гнатюка. На жаль, через стан  здоров’я він так і не зміг прибути на свято. Шкода, адже якби він бачив скільки шанувальників його таланту зібрало свято, скільки  захвату було у їхніх очах, то мабуть це не лише стало б гарними ліками, які безумовно сприяли б його швидшому одужанню, але й переконало б його, що відверта байдужість можновладців до його ювілею не є   ознакою того, що він не потрібен сучасним Українцям.
Є у Києві «алея зірок». Серед інших є там і зірка Д. Гнатюка... Однак найголовніше, що у сердцях  українців продовжує сяяти зірка нашого видатного співака. Нехай же  не згаса вона  ще багато років.

Є. Тезей-Познанський

Шоколадний майстер-клас

(12.03.2015 р.)

Коли заходиш до цього закладу, одразу втрачаєш відлік часу, забуваєш про повсякденні проблеми і турботи. Тут поринаєш у світ кавово-шоколадної насолоди, на який з радістю відгукуються рецептори тіла: п’янкий аромат з домішками гвоздики, кориці, інших прянощів та ще чогось чарівно-незвіданого заворожує, око милують справжні шедеври – різноманітні фігурки та вишукані цукерки із шоколаду ручної роботи, які так і кортить спробувати на смак, а все це разом приносить неймовірне задоволення й сприяє невимушеному спілкуванню і відпочинку.
Та насправді це ще не все. Саме тут можна розкрити безліч шоколадних таємниць і виготовити під вмілим керівництвом своє шоко-творіння – цукерку унікальну, бо її творцем є саме ви.
Такий майстер-клас із виготовлення шоколадних цукерок та цікавий екскурс у світ історії шоколаду провела для групи киян із вадами зору членів Незалежної координаційно-дослідної групи “Творчі ініціативи” працівниця “Львівської майстерні шоколаду”, що за коротких 5 років свого існування вже стала візитівкою Львова, розрослася в мережу і має заклади в багатьох містах нашої країни.
Усі присутні дізналися чимало цікавих речей: виявляється, звичайна шоколадка – досить юна порівняно з напоєм із какао-бобів, яким ласували ще племена майя та ацтеків. Звичну для нас плитку шоколаду створили лише у XIX ст. А от білий шоколад, до якого дехто ставиться зневажливо, – це не суміш з бозна-чого. Просто основним його компонентом  є масло какао, а не порошок какао-бобів.
Та головне, що кожен зміг сам власноруч виготовити цукерку, добираючи її складники на свій смак: чорний, білий або молочний напівгустий шоколад, різнокольорові цукати, родзинки і кокосову стружку. Сформовану ложкою фігурку поставили застигнути в холодильник, а потім кожен учасник одержав на серветці свою чудернацьку цукерку.
Усіх гостей почастували запашним чаєм із тістечками, а на згадку про цей смачний і цікавий захід кожен отримав від “Львівської майстерні шоколаду” ще й шоколадний подарунок з міста Лева, бо всі цукерки і фігурки ручної роботи виготовляються лише там.
З майстер-класу всі йшли в чудовому гуморі й сповнені натхнення. І дуже вдячні закладу за подаровані позитивні емоції і можливість власними руками доторкнутися до світу шоколадних таємниць.

Загальні збори у …Гідропарку

Справді, творчо вирішила питання зборів керівник нашої організації. Тож, 16 травня відбулись загальні збори НКДГ «Творчі ініціативи», у яких взяло участь 20 осіб.
 На зборах було вирішено активізувати організацію шляхом залучення її членів до більш активної діяльності в тій галузі, яка людині найбільш близька за родом занять. Так, комусь доручили займатися збором посилки в зону АТО,  комусь вести блог організації тощо. До речі, комплектуванням посилки займатимуться Галина Корнєєва та Олена Бородкіна з 19 до 22 травня з 14.00 до 16.00 в Центральній бібліотеці для незрячих ім. М.Островського. Учасники зборів привітали ювілярів Бубуйок Олену Опанасівну (60 років) та Самілу Мар’яну (30 років) із днями народження, а також  Олену Федорову із захистом кандидатської дисертації на тему: „Казка як засіб формування творчої уяви сліпих дітей молодшого шкільного віку”.  Далі у Гідропарку на схилах Дніпра відбулися поетичні читання «Весняні акварелі» Учасники зборів читали власні вірші, а також поезії улюблених авторів про весну, природу і, звичайно ж, про кохання Читали Василенко Олена Анатоліївна, Мельниченко Олена, Федорова Олена, Бакуменко Лідія, Бубуйок Олена Опанасівна, Нечипоренко Людмила Петрівна, Величко Тетяна, Проніна Світлана. Звучали вірші Пушкіна, Єсеніна, Окуджави, Тушнової, Майкова, М.Чехова, сонети Рильського та ін. Наприкінці заходу відбувся невеличкий пікнік. Таким чином, учасники зборів сумістили приємне з корисним.