10 нояб. 2017 г.

Мода XIX сторічча: екскурсія у музей костюму та стилю „Вікторія”


1.07.2017 р. члени НКДГ „Творчі ініціативи” мали можливість відвідати цікаву експозицію моди XIX сторічча у музеї костюму і стилю. Переступивши поріг музею, ми одразу поринули у атмосферу вишуканого смаку. Нас зустрів ошатно вдягнений власник музею, який і провів для нас екскурсію. На час нашого візиту експозиція займала чотири окремих зали. Серед експонатів було представлено відтворені та оригінальні зразки вбрання вищого та середнього класів: одяг чиновників, військових, гусарів, а також святкові та повсякденні жіночі сукні, взуття, білизна та різні аксесуари того часу. У музеї, окрім чудової колекції старовинного одягу, було облаштовано селфі-куточок, де можна було сфотографуватись у костюмі історичної особи на тлі зображення міста середньовічної Європи. Чим із задоволенням скористалися деякі модниці та модники з нашої групи. Екскурсія залишила по собі неповторні враження від чудового естетичного смаку попередніх поколінь, які вміли так вдало прикрашати своє життя. Інна Кравченко

ANIMAL PARK


4.11.2017 р. члени НКДГ ,,Творчі ініціативи” побувала в контактному зоопарку ,,Animal park" на ВДНГ. Цей зоопарк відкрився 2016 року. Зараз обслуговуючий персонал зоопарку складає 8 чоловік. Нас супроводжувов екскурсовод Сергій. Він показував та розповідав про всіх тварин зоопарку. Там були такі класи як ссавці: кролики, каракали, морські свинки; парнокопитні: лами, косулі, кози; примати: лемури, єноти. Багато було птахів: кури, фазани, страуси ,,Ему", голуби трьох видів - мисливського, королівського, павичевого та білі і чорні лебеді. Зоопарк доволі популярний. Екскурсія всім дуже сподобалась. Софія Ганенко учениця 5-го кл.

ЗАГОВОРИ, ЩОБ Я ТЕБЕ ПОБАЧИВ


Усім шанувальникам сценічного мистецтва нашої країни добре відомий Київський академічний драматичний Театр на Подолі на чолі з його засновником і незмінним керівником Віталієм Малаховим. Однією з найкращих особливостей цього колективу є плідна співпраця з незрячими киянами, зокрема з НКДГ „Творчі ініціативи”. Вже доброю традицією стало проведення концерту присвяченого Міжнародному дню білої тростини, у якому беруть участь і актори театру і незрячі поети та співаки Київщини. Цього року такий концерт відбувся вже втретє. І ось – 17 жовтня. У фойє нового приміщення театру нас тепло зустрічають співробітники на чолі із режисером Олександром Фоменко. Він розповідає гостям історію Театру на Подолі та про зведення приміщення, у якому ми знаходимося. Театр на Подолі бере свій початок із 1987 року і пройшов довгий, цікавий шлях. Нове приміщення театру на Андріївському узвозі було зведено і подаровано місту корпорацією „Рошен”. Виступ незрячих митців разом із акторами театру – перший публічний захід у новому приміщенні. Проходимо до зали. Перш, ніж почати наш сумісний концерт Олександр Фоменко запрошує усіх гостей оглянути сцену, показує усе її облаштування, куліси, реквізит, який буде використано під час вистав. Задня стінка сцени, являє собою великий білий екран і на ньому світяться слова Сократа: „Заговори, щоб я тебе побачив”. Вони ж – офіційна назва заходу, що має розпочатися. До речі, екран та куліси можуть бути використані із метою створення різних спецефектів, – одна з переваг нового, сучасного облаштування сцени, переваги якого були наочно продемонстровані у ході концерту. Взагалі у Театрі на Подолі найбільш вдало втілено принципи доступності. У глядацькому залі облаштовані місця для осіб на візках, які можуть піднятися до залу на ліфті, діє сурдопереклад вистав для глядачів із враженням слуху. Час починати концерт. На сцені залишаються поети та актори, які їм допомагатимуть, а глядачі та Олександр Фоменко переходять до партеру, але режисер продовжує керувати концертом, одночасно майстерно виконуючи обов’язки тифлокоментатора. До мікрофона запрошують керівника групи „Творчі ініціативи” Олену Василенко. Вона щиро дякує колективу театру, який вже давно співпрацює із „Творчими ініціативами”, завжди йде нам на назустріч. Але такий концерт з виступами стількох здібних поетів ймовірно відбувся вперше. Закінчила свій виступ Олена Василенко продекламувавши віршований вступ до цього концерту, написаний одним із учасників Євгеном Познанським: А мир такой красивый и цветной! Как скипетр феи из волшебной сказки. Пусть не глазами видишь эти краски, А только лишь душой, одной душой. А мир такой, как сказочный пейзаж, Неправы те, кто скажет – „он жестокий”, И ты рисуешь... слово - карандаш, А живопись - стихотворений строки. І українську версію цих рядків: Якій він гарний, кольоровий світ, Мов жезл красуні лагідної феї, Хай не очима, а лише душею Ти бачиш цей казковий дивоцвіт. Душа побачить різнії віки, Всі почуття, усі країни й землі, І ти малюєш словом, наче пензлем, І квітнуть для усіх твої рядки. І почалося справжнє свято поезії, та музики. М’яким добрим гумором дитинства віяли рядки Світлани Проніної. Блискуче виступив член Національної Спілки письменників України Геннадій Горовий, який у порівняно короткому виступі зумів показати майстерність у різних жанрах поезії, виконавши три власних поезії, перша з яких стосувалася віршів адресованих дітям, друга була філософською, а третя – ліричною. Справжнє задоволення отримали присутні від ліричних поезій поетеси, невтомної активістки „Творчих ініціатив” Валентини Братчанської. Мала успіх і лірика Марії Фоміної. Обухівчанка Наталія Шкіренкова також порадувала присутніх ліричними рядками. Досвідчений поет Віталій Грибинюк подарував чудові поезії, привячені найкращому з людських почуттів, усіх зворушила „Дитяча молитва” Олени Мельниченко. Людмила Машталер блискуче виконала власний вірш, привячений волонтерам сучасної України. Вірш поетеси Валентини Врублевської „Молитва”, яка не змогла особисто бути присутньою у залі, виконала талановита артистка Анна Тамбова. Дружньо вітали присутні рядки Миколи Криндача, сповнені влучними докорами безвідповідальним політикам, які ведуть Батьківщину та увесь народ до прірви. При цьому виступ кожного поета супроводжувався музичними ефектами та демонстрацією слайдів, які були дуже вдало вибрані господарями, і допомогали посилити враження від поезій. Окрім поетів у дійстві брали активну участь і співаки. Популярні пісні, присвячені захисникам України майстерно виконували Руслан Іщенко та Сергій Велку. Великий успіх мали авторські пісні Наталії Кащенко. У другій частині концерту своє мистецтво дарували актори Театру на Подолі. Своєрідним містком, що поєднав першу та другу частину концерту стало майстерне виконання актором Театру на Подолі Костянтином Темляком вірша вищезгаданого Євгена Познанського „Я в веках заблудился”. Далі господарі подарували нам уривки з вистав „Мати” та „Шоу про Шоу”. Загальний захват викликала артистична майстерність акторів та актрис Тетяни Печенкіної, Ігоря Волкова, Мирослава Павличенко, Сергія Гриніна, Юрія Філипенко, Володимира Кузнєцова. Олександри Пашкової та Анни Тамбової. Наприкінці заходу до присутніх приєднався Віталій Малахов, який надзвичайно тепло вітав нас і запевнив, що хороша традиція співпраці очоленого ним творчого колективу із незрячими митцями буде продовжуватися і надалі. Можемо не сумніватися, що так воно і буде. Щиро дякували усі ми Театру на Подолі та почули рядки, які присвятила йому Олена Мельниченко. Любимому театру стихи я посвящаю. Любимому театру в любви я признаюсь. Все образы актеров невольно оживают И кто есть кто на сцене судить я не берусь. Актеры несравненные, а так же их герои Вы в жизни и на сцене несете позитив. В театре нас встречают с распахнутой душою. Поклон вам самый низкий от Творческих инициатив. „Заговори, щоб я тебе побачив” – сказав Сократ. І чим більше буде таких заходів, тим краще будемо бачити ми одне одного. Євген ПОЗНАНСЬКИЙ для «Проміня»

9 нояб. 2017 г.

Завітайте на Воздвиженку


21.10.2017 р. члени НКДГ „Творчі ініціативи” відвідали галерею „Висоцький”, яка розташувалась в одному з будинків на вулиці Воздвиженська. Галерею було відкрито в 2014 році. Тут зібрані фотографії, афіші, книги та відеофільми, які пов’язані з життям та діяльністю видатного поета, барда та актора Володимира Семеновича Висоцького. Екскурсовод - художник Сергій Рябоконь розповів нам про деякі цікаві факти з життя талановитого актора. Ми подивилися уривки з фільмів за участю Висоцького. Справжньою родзинкою галереї є пальто поета, яке йому подарувала дружина Марина Владі. Це пальто має абрикосовий колір. Поет його не носив, а переподарував комусь з киян, і так воно потрапило до галереї. Багато нового ми дізналися про Володимира Семеновича. Екскурсія тривала півтори години, але збігла, як одна мить. Ми подякували за цікаву розповідь і побажали процвітання галереї. Всі залишилися переповненими враженнями. А ще в галереї „Висоцький” відбуваються різні зустрічі з цікавими людьми, концерти та тематичні вечори. При нагоді завітайте туди, на вулицю Воздвиженську 40, не пожалкуєте! Підготувала Валентина Братчанська Комп’ютерний набір Володимир Радченко

11 окт. 2017 г.

Наш шостий День народження


„Главней всего погода в доме” співає Лариса Доліна у відомій пісні. Численні дощі, якими нагородила столицю погода у червневі дні не дозволила нам відсвяткувати День народження організації на нашому традійному місці у Гідропарку, але свято відбулося і пройшло, як то кажуть, „на славу”. Із самого ранку 24.06.2017 р. було весело у їдальні Києвського УВП-2 УТОС, яке гостинно надало нам свою територію для святкування. Дівчата хазяйнують білі стлів, які прикрашають численні смаколикі виготовлені їх вмілими. І ось 12:00. Час починати свято. Тепло усіх привітала Олена Анатоліївна Василенко. Організатор і керівник нашої групи вона розповіла про досягнення НКДГ „Творчі ініціативи” за рік що минув. Нам є чим пишатися! Численні екскурсії, поїздки за межі Києва, участь у фестивалях, майстер-класи та тематичні вечори. Усього за рік було проведено 80 заходів. Почесні грамоти та подарунки отримали активісти групи. Надалі стартувала святкова програма, яку підготувала та вела Олена Федорова. Веселі ігри, захоплююча вікторина принесли усім багато задоволення. Так у теплій, не вимушеній атмосфері ми зустрічали чергову річницю утворення нашої групи. І головне, що попри усі вереди погоди клімат цього свята був чудовим. А Лариса Доліна цілком права - „а всё другое суета”. Євген Познанський

6 окт. 2017 г.

МІСТО-МУЗЕЙ


Так називають місто Переяслав-Хмельницький, що приваблює численних туристів, адже має давню історію і пишається багатьма музеями (яких тут аж близько 30-ти). Літо, пора відпусток і відпочинку – саме час для цікавих подорожей! Тож, 20.08.2017 р. НКДГ „Творчі ініціативи” вирішили зі столичної метушні і заклопотаності хоча б на день вирватися до невеликого патріархального містечка, що дихає спокоєм, розміреністю, проте багате на численні архітектурні й історичні пам’ятки і має давню, понад тисячолітню історію. Адже перша згадка про нього датується 907 роком. Саме тут колись точилися битви, ще Володимиром Великим була закладена фортеця для захисту давньоруських земель від кочовиків. Продовжував справу його син Ярослав Мудрий, а після того, як цю місцевість отримав у спадщину син князя Ярослава Всеволод, згодом утворилося Переяславське князівство. Певний час тут розміщувалася і резиденція руських митрополитів. Звісно, відвідати всі музеї за один раз неможливо. Та й навіщо? Задоволення це навряд чи принесе, швидше викличе шалену втому, а в голові – плутанину й „кашу”, що перекриє весь позитив. Та головне, сюди можна приїжджати ще й ще, відкриваючи невідомі сторінки і збагачуючись новими враженнями. Так було і в нашій групі, бо ж „Творчі ініціативи” вже кілька років тому в місті побували. Тож вирішили тепер зупинитися на тих музеях, яких раніше ще не бачили. Серед них – один у центрі міста, садиба-музей архітектора Володимира Заболотного, засновника і президента Академії архітектури України, який спроектував будинок Верховної Ради. Цікаво, що він займався і оздобленням інтер’єру, продумуючи все до дрібниць, наприклад, виготовлення крісел. Створював меблі і власноруч. А працівники музею зі щирою любов’ю до своєї справи намагаються розкрити перед відвідувачами різнобічність таланту й зацікавлень цієї непересічної особистості, котра залишила помітний слід в архітектурі Києва. А далі рушили до гордості жителів міста, найголовнішого туристичного об’єкту – Національного історико-етнографічного заповідника „Переяслав”, а кажучи простіше – до відомого й за межами України Музею під відкритим небом. Він містить у собі багато музеїв і величезну експозицію, що розповідає про життя людей на цих територіях під час різних епох, від найдавніших часів і до XIX ст. Тут є скіфські баби і найдавніше житло в Європі... Надзвичайно цікавий і своєрідний Етнографічний музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, велике старе українське село, де є хати гончара, бондаря, ткача, столяра з усім хатнім начинням та ремісничим реманентом, хатина писаря, корчма та інші споруди, в яких показані реальні умови тогочасного життя. Є й колекція вітряків XVII – XIX ст. Цікаво, що чимало будівель, і хатин зокрема, були сюди перевезені із затоплених нині сіл на місці Канівського водосховища. Також ми відвідали Музей історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини, Музей української православної церкви, Музей українського рушника, а щоб вже остаточно перенестися в часі на кілька століть – Музей історії українських народних обрядів і традицій. Розповіді екскурсоводів вдало доповнювали побачене, адже без них сучасній людині не все так легко зрозуміти. А несподіваним завершенням цього насиченого враженнями й дуже спекотного дня став сюрприз від однієї з активісток організації. Усі ми покаталися на кінній бричці, під весільну українську музику та ще й з колоритно вдягненим візником, проїхали просто з музею до комплексу „Стара гребля”, що є улюбленим місцем відпочинку переяславців. Господар гостинно запросив до свого закладу, що приваблює відвідувачів не лише їжею та інтер’єром, а й чудовим розташуванням – на березі річки, та ще й біля штучного озера. Також тут можна поспостерігати за різними тваринами й птахами, окрасою комплексу, погодувати їх – на втіху і дітям, і дорослим. Тож несподівано задуманий пікнік на природі перенісся у таке розкішне місце. Щиро дякуємо господареві за ці неповторні враження, і звісно, нашій Олені, яка все ініціювала! А ще – нашим організаторам за чудову подорож вихідного дня! Повернувшись додому і переглядаючи фото, ще й ще раз думаєш, скільки всього дивовижного є зовсім поруч. І це варто неодмінно побачити! Інесса Сидоріна

ЛІНІЯ ЖИТТЯ – В ТВОЇХ РУКАХ


„Лінія життя – в твоїх руках” – саме така тема „Школи майстерності” для людей із особливими потребами, що працювала цього року у м.Шепетівка на Хмельниччині із 14.08.2017 р. по 18.08.2017 р. У попередні роки ми вже розповідали про цей унікальний захід, який заснували Народна академія творчості інвалідів, очолювана Оленою Александровою та Музей видатного письменника Миколи Островського у Шепетівці. У роботі „Школи майстерності” узяли участь члени нашої НКДГ „Творчі ініціативи” Ганна Стоянова, Світлана Проніна, Євген Познанський. Кожного року організатори Школи визначають тему, якій мають бути присвячені роботи учасників. Наприклад, 2015 року – „Ми діти твої, Україно”, 2016 – „В серці живе Україна”, цього року – це „Лінія життя в твоїх руках”. Саме таку тему було обрано заради боротьби з таким злом як дитячий травматизм. Щодня діти страждають, а іноді навіть гинуть через нещасні випадки, винуватцями яких стають вони самі, а також, звичайно, дорослі, які не приділяють дітлахам належної уваги. Президент НАТІ пані Олена Александрова має не лише добре серце, але і значний досвід роботи. Вона пригадує, що коли їй вдалося організувати на місцевому телебаченні одного з міст України серію пізнавальних передач, які у формі гри та казки застерігали малечу від небезпечних пустощів, то дитячий травматизм у регіоні знизився удвічі. Тож і зараз митцям було запропоновано присвятити власну творчість цій благородній справі. Цього року у рамках роботи заходу працювали майстер-класи з поезії, журналістики та малюнку. Ми взяли участь у роботі усіх майстер-класів. В день приїзду - 14 серпня - у музеї нас тепло вітали співробітники на чолі із директором – Наталією Никоновою. Тут, у музеї на гостей вже чекає вечеря. Підкріпивши сили, йдемо тихими, дуже охайними вулицями Шепетівки до школи-інтернату, де будемо жити найближчі дні. Йти зовсім недалеко, але співробітниця музею, яка супроводжує нас встигає розповісти стільки цікавого про своє рідне місто! Милують око стрункі ялини, які колись посадили відомі космонавти тогочасного СРСР, що відвідали малу батьківщину Миколи Островського. Наступного дня – 15 серпня об 11.00 у актовій залі музею відбулося урочисте відкриття „Школи майстерності”. На урочистому відкритті з вітаннями та напутнім словом до учасників звернулися секретар Міськради М.Кикоть, начальник відділу культури Шепетівського міськвиконкому С.Джус, директор музею М.Островського Н. Никонова. У своєму виступі пані Наталя зазначила, що дуже рада тому, що школа зібралася знов, побажала усім її учасникам стати міцною „школярською” творчою родиною і наголосила на тому, що вважає роботу „Школи майстерності” одним із пріоритетів своєї діяльності на посаді директора музею. Присутні дружними оплесками вітали президента НАТІ пані Олену Александрову, яка доклала неймовірних зусиль задля того, щоб попри усі труднощі нашого часу, захід усе ж відбувся. Дарували своє мистецтво і самі учасники – вокалісти, поети. Надзвичайно тепло присутні вітали вокалістку – киянку Ганну Стоянову, яка прибула до школи як волонтер, супроводжуючи своїх друзів. До того ж чарівна пані Ганна виявилася чудовим декламатором, яка майстерно виконала поезії одного з учасників. А скільки радості та позитивних емоцій викликали дитячі „Усмішки” іншої киянки Світлани Проніної! Було також презентовано альманах, до якого увійшли твори усіх учасників „Школи майстерності”, починаючи з першого року її існування. Далі усіх учасників та гостей було запрошено на другий поверх музею, де ми мали можливість оглянути унікальну виставку художниці Тетяни Погуральської «Трипільські спогади». Митець спираючись на знахідки археологів відтворила костюми давніх трипільців, а також створила унікальну колекцію костюмів Поділля. Виставка мала величезний успіх, зокрема у прекрасної половини глядачів. А у фойє на учасників чекало цікаве інтерактивне опитування. Кожному було запропоновано вибрати з кількох предметів один, який міг би стати його символом, розповісти за допомогою цього предмета про власне життєве кредо. Предмети були різні: олівці, та гумки для волосся, сірники та підсвічники та ще багато іншого. Автор цих рядків, потягнувся до найближчого предмету, не вибираючи, ним виявився підсвічник із синьої порцеляни, знахідка здалася мені доволі вдалою, тож коли черга дійшла до мене я оголосив експромт, який встиг скласти, допоки про себе розповідали колеги: Я выбрал подсвечник, почти что свечу, Поскольку повсюду тянусь я к лучу, Луч веры Христовой и луч чистых строк, Над тьмою победа, пусть мрак и глубок! То символ луча негасимого вечный Я выбрал вот этот мой синий подсвечник. І взагалі виступи автохарактеристики усіх учасників були цікавими, світлими, такими, що викликали щиру симпатію та повагу до митців, що попри різні недуги змогли зберегти та розвинути у собі значний творчій потенціал. По обіді розпочалася робота майстер-класу з поетики. Його вела талановита поетеса пані Ніна Шмурікова. Кажуть, що найкраще виховувати прикладом. Розповідаючи про свій творчий шлях, читаючи власні твори пані Ніна дала нам чудові зразки, спираючись на які учасники змогли багато що зрозуміти й у власній творчості. Тактовно і уважно розбирала вона і твори учасників. А у другій половині 16 серпня розпочав свою роботу майстер-клас „Основи ілюстрації”, викладач якого Олексій Павлович Тарасенко. Здібний художник, він сам вже неодноразово був учасником „Школи майстерності”, а от цього року вже став однім із викладачів. Ми вчилися малювати плакати, які знов-таки попереджують дітей та їх батьків про небезпеку. Звичайно, для людей з вадами зору це завдання не з легких, але викладач, співробітники, волонтери, колеги, у яких таких проблем немає, дружньо допомагали людям із вадами зору. При цьому треба було ще і скласти текст до певних плакатів. От наприклад, плакат, що попереджує про неприпустимість присутності дітей на будівництві: намальовані великий ведмідь, який відводить мале ведмежа із перев’язаною лапою, а за їх плечима видніються силуети напівзведеного хмарочоса та будівельного крану. До цього плакату автор склав такий текст: Біг ведмедик неслухняний Подивитися на крана. Камінь впав на ведмежатко. Через те і хвора лапка. В останній день – 17 серпня відбулося друге заняття ілюстраторів, а по обіді пройшов майстер-клас із журналістики, який провела журналістка Алла Захарець. Окрім занять кожного дня відбувалися різноманітні цікаві заходи. Не можна не згадати про чудове театралізоване дійство „От вже і Спас - йде вже літечко від нас”, яке відбулося ввечері 15 серпня. Співробітники місцевого краєзнавчого музею і розповіли і показали якими гарними звичаями та обрядами зустрічали наші пращури ці серпневі свята. До того ж пригостили гостей не лише дійством а і чудовою вечерею із обов’язковими у ці дні медом, маком та іншими народними стравами. Якщо вже мова зайшла про таку прозаїчну матерію як їжа, то маю засвідчити, що протягом усіх днів харчування було чудовим. Наступний день завершився творчим вечором поетів Леоніда Жмурка та Сергія Деркача. Закінчила свою роботу шоста „Школа майстерності” та здається що слова „закінчила роботу” не зовсім доречні, бо ті навички, той заряд наснаги, який вона подарувала митцям лише починає свою роботу і невдовзі подарує нам ще багато гарних поезій та творів мистецтва. „Лінія життя в твоїх руках” – слова мудрі. Я впевнений, що учасники Шепетівської школи майстерності свою лінію життя тримають міцно. Євген Познанський

ЗНОВ ЛУНАЮТЬ ПІСНІ НЕЗАБУТНЬОГО ВОЛОДИМИРА ВИСОЦЬКОГО


24.07.2017 р. о 16-00, у Київському музеї видатних діячів української культури, зал Лесі Украинки (вул. Саксаганського 97) відбувся концерт В. Б. Петровського, присвячений дню народження геніального барда Володимира Висоцького. Відомий громадський діяч, науковець, спортсмен Володимир Борисович Петровський є також і талановитим співаком, що виконує різноманітні пісні під акомпанемент гітари. Виконання творів такого самобутнього автора, як Володимир Висоцький, що був видатним актором, поетом і музикантом радянського часу – дуже не просте завдання. Не просте тому, що кожна з його пісень глибоко індивідуальна, це свого роду, спектакль-мініатюра й у свідомості шанувальників таланту Володимира Висоцького пов’язана саме із його образом, його виконанням. Спроба скопіювати кумира, до якої нерідко вдаються актори, завжди приречена на невдачу, бо повного відтворення образу досягти неможливо, власна ж індивідуальність виконавця вбивається. Знайти нові оригінальні засоби передачі твору, нові інтонації та акценти – теж завдання не з простих, та Володимир Петровський блискуче з цим впорався. Кожну з пісень Володимира Висоцького він виконував щиро і виразно і чи не вперше усі ми змогли переконатися, що пісні геніального барда можуть доходити до серця не лише у його власному виконанні. Генії завжди актуальні, а як цілком слушно зазначив сам пан Володимир – „замість того, щоб відкинути усе те негативне, що було за часів СРСР й узяти у майбутнє краще, що було тоді, на жаль сталося усе навпаки: краще було викинуто на смітник, а усе найгірше – навпаки існує й зараз”, тож трагічні пісні Володимира Висоцького, сповнені болем і невимовною тугою від пригнічення, свавілля чиновництва, деградації суспільства під гнітом деспотичної влади, актуальні й сьогодні. А пісні про героїв Великої Вітчизняної війни, які ціною власного життя рятували світ від „коричневої чуми” – які близькі вони усім нам! Але творчість В.С.Висоцького надзвичайно різнопланова, є у його творчому спадку і пісні сатиричні і філософські і усі вони виконувалися однаково майстерно і щиро. У концерті також брали участь митці – друзі Володимира Петровського: Жорж Шанаєв, Сергій Бондарчук та інші. Із виключно цікавою розповіддю про родину Висоцького, про його зв’язки із Києвом – виступила Світлана Петровська. Як одна мить пролетіли дві години, що тривав захід. А хотілося, щоб він тривав і далі, стільки незабутніх, хвилюючих вражень подарував нам Володимир Петровський. Після концерту, серед інших, його привітали і представники НКДГ „Творчі ініціативи”. Усі ми щиро дякували панові Володимиру за отримане задоволення й щиро бажали успіхів в його прекрасній, багатогранній діяльності. Євген Познанський

НАШ ПІКНІК


16.07.2017 р. у Гідропарку відбувся пікнік НКДГ „Творчі ініціативи”, який став останнім заходом перед початком літніх канікул. Для проведення пікніка було обрано теж саме місце, що і у минулому році – на березі Дніпрау тіні старих зелених велетнів-дерев, а за величними хвилями Дніпра вставала велична постать момументу Батьківщини, сяяли золотом купола Печерська. Радісно і жваво триває підготовка, накривають „поляну”, ріжуть овочі дівчата, клопочуться біля мангалу хлопці. Веселі спільні клопоти, жарти та пісні… Та ось вже готові шашлики та інші страви, час сідати за „стіл”. Така ж доброзичлива, невимушена атмосфера зберіглася і під час обіду. Згадували наші досягнення, зокрема, і нещодавню участь у фестивалі „На крилах надій” у Чернівцях. Слава Богу, зроблено чимало і є що згадати. Автор цих рядків спробував у імпровізованому тості передати загальний настрій учасників: Какая чудная пора Шашлык на берегу Днепра, И огурцы и баклажаны И полные вина стаканы. Всё живописно и красиво И вместе „Инициативы”. Я пью за то, чтоб фестивали Ещё не раз мы посещали, Умельцы пусть творят предметы, И пишут дальше пусть поэты И наш ансамбль „Кантилена” Звучит пусть часто, непременно. И радости пусть белый кот Ещё не раз к нам всем придёт! До речі, білий кіт „проскочив” у цей експромт не випадкво, бо поки ми смажили шашлики на їх апетитний аромат до нашого табору наближався саме симпатичний білий котик, а також і чималенький, але цілком доброзичливий песик. І якщо старий забобон вважає, що перебігання шляху чорним котом знак поганий, то чом би і не подумати, що зустріч із білим котиком не віщує нові успіхі нашої групи? Принаймні ми на це сподіваємося! Євген Познанський

В ДЕСЯТЕ КРИЛА РОЗГОРТА НАДІЯ


30.06.2017 р. у Чернівцях відбувся ювілейний, десятий фестиваль народної творчості «На крилах надій» для людей з обмеженими фізичними можливостями. Цей унікальний захід має статус обласного, але у ньому вже втретє взяли участь і представники нашої групи. Із самого ранку чернівецький парк імені Тараса Шевченка, у якому зазвичай і проходить захід, був сповнений святковим пожвавленням. Місцева влада ідучи назустріч організаторам та усім учасникам віддала на цей день у їх розпорядження увесь парк. Учасники фестивалю квапливо готують виставки власних творів, у приміщеннях літнього театру виконавці проводять останні репетиції; поети, які будуть брати участь у роботі поетичної студії зосереджені на виступі, що наближається. Зустрічаємо знайомих, надзвичайно теплою була зустріч із чудовою жінкою, справжню душею фестивалю Нелею Федорівною Труфін, завідувачкою кабінету методики удосконалення клубної діяльності УМЦКБ. Зустріч по родинному тепла, радісно згадуємо знайомих і усі попередні фестивалі,але часу на розмови багато немає, наближається відкриття. Об одинадцятій годині відбулося офіційне відкриття фестивалю. Учасників та гостей вітали перший заступник голови Чернівецької ОДА Михайло Вікторович Павлюк, народний депутат України Максим Юрійович Бурбак, начальник управління культури Чернівецької ОДА Віра Микитівна Китайгородська та інші. В усіх виступах лунали слова щирої поваги до людей, якім важкі недуги не завадили проявити власне творче обдарування. Те, що це не пусті протокольні компліменти наочно підтверджувало чудове свято мистецтва, яке розпочиналося. НКДГ „Творчі ініціативи” цього року були представлені ще ширше, ніж у попередні. До столиці Буковини прибули не лише наші поети, не лише витвори образотворчого мистецтва, створені золотими руками наших гуртків, приїхав наш ансамбль „Кантилена” на чолі із професійним хормейстером чарівною Анною Стояновою, у складі Надії Волошиної, Світлани Проніної, Мар’яни Самійли та автором цих рядків. Та недарма у гімні „Творчих ініціатив” є слова „Нам все потрібно все цікаво”. Більшість учасників поєднує одночасно кілька захоплень. Тож мали взяти участь у роботі не однієї секції. Усього ж делегація „Творчих ініціатив” складалася з семи осіб на чолі із головою групи Оленою Анатоліївною Василенко. У павільйоні „Паркова вежа” розпочалося засідання літературної студії „В родинному колі”. Засідання веде пані Тетяна Заєць. За десять років, які існує фестиваль вже, нажаль, пішли з життя багато хто з поетів, які брали участь у перших засіданнях. Тож на початку була проведена панахида за упокій померлих друзів. На столах напої та солодощі, але найбільш цікавим, найбільш „солодким” є, звичайно, поезії. Лунають рядки, які читають самі автори. Патріотичні і ліричні, поезія та проза. Тепло вітали і поезії гостей Світлани Проніної у виконанні автора та Євгена Познанського, які майстерно декламує Ганна Стоянова.. Як тільки завершився виступ наших поетів у літературній секції ми поквапилися до подіуму в серед паркових алей, де відбувалися виступи вокалістів. Ансамбль „Кантилена” публіка приймає дуже тепло, нас запрошують взяти участь у гала-концерті. Гала-концерт відбувається по обіді. Обідом учасників також забезпечують організатори у однім з паркових кафе. Та голоду наче не відчуваємо, усі перебувають під глибоким враженням від побаченого, від перших виступів, і, звичайно, хвилюємося в очікування нашого виступу на гала-концерті. Гала-концерт відбувається у літньому театрі. Виступають талановиті буковинці - юні дівчата і міцні гуцули, дзвінкоголосі вокалісти і дотепні гумористи. Наш ансамбль „Кантилена” виконує гімн „Творчих ініціатив”, слова і музика Євгена Познанського, пісню на слова незрячої поетеси зі Львова Тетяни Фролової „Матусю, розкажи мені про зорі”, а також „Жоржини” на слова тієї ж авторки, яку майстерно виконує дует у складі Ганни Стоянової та Надії Волошиної. Тепло вітає нас аудиторія. Фестиваль наближається до кінця. Він, безумовно вдався. Наступного дня ми вже власними силами будемо знайомитися із чудовими Чернівцями, його пам’ятками та гостинними, доброзичливими мешканцями Але головне, що із нами залишаються незабутні спогади і теплі зустрічі із нашими буковинськими друзями. Щиро дякуємо усім організаторам фестивалю за це незабутнє свято. Як то кажуть: „Дай, Боже, не в останнє”. Євген Познанський

Екскурсія по парку „Володимирська гірка”


28.06.2017 р. у день Конституції нашої держави, учасники НКДГ „Творчі ініціативи”, відправилися в пішу мандрівку історичними місцями Києва. Екскурсовод Наталя Кулюпіна провела нас стежками відомого столичного парку „Володимирська гірка”. Цей парк був закладений у середині XIX ст., а його площа — сягає 10,6 га. Парк розміщений на верхній та середній терасах Михайлівської гори. Впорядкування і планування схилів розпочалося у 1830-х роках. У 1853 р. на західному відрозі гори було споруджено пам'ятник князю Володимиру і відтоді східну частину Михайлівської гори почали називати Володимирською гіркою, таку ж назву отримав і розбитий тут парк. Розпочалася наша мандрівка на Поштовій площі, що є нижньою терасою Михайлівської гори. Невеличкий екскурс в історію познайомив нас з основними етапами розвитку громадського транспорту в Києві. Дізналися ми про труднощі з введенням в місті конки; про те, що саме в Києві, вперше в Російській імперії, почав курсувати електричний трамвай; про те, що київський фунікулер є єдиним у світі, що виконує функцію громадського транспорту. Саме за допомоги останнього наша група дуже швидко піднялася на верхню терасу парку. Приблизно в цьому місці, поблизу від будівлі станції фунікулеру, в далекому 980 р. було встановлено грандіозну 16 метрову скульптуру Перуна-громовержця. Це була перша спроба Київського князя Володимира ввести на Русі єдину релігію. Спроба виявилася невдалою. Вже через вісім років золотовусого ідола тягнули кіньми до Дніпра, а на його місці було збудовано церкву Святого Василя. Крутими східцями, що ними любив гуляти видатний український письменник Іван Нечуй-Левицький, спустилися ми на середню терасу Володимирської гірки. Багато цікавих місць відвідали, і багато цікавих історій розповіла нам наш екскурсовод. Ось альтанка збудована за кошти відомого економіста та мецената Василя Кокарева. Зовсім поруч місце де в XIX столітті знаходився „Чайний павільйон”, в якому, як це не дивно, ніколи не пили чай. Найпримітнішим об'єктом парку є велична скульптура Святого рівноапостольного князя Володимира. Протягом багатьох років шли суперечки про встановлення цього пам’ятника, і лише в 1853 р. засіяв на схилі над Дніпром золотий хрест в руці Святого князя. Йшли роки, науково-технічний прогрес не стояв на місці, змінювався і пам'ятник Володимиру. Спочатку на хресті було встановлено гасові ліхтарі, а згодом і електричні. І далеко навколо, на Лівому березі і на Днівровських островах, в сутінках і в нічній темряві, світився Володимирів хрест. Нажаль не всі історичні споруди „Володимирської гірки” збереглися до наших часів. Назавжди втраченими для сучасних і майбутніх поколінь киян є створена австрійськими живописцями панорама „Голгофа” та будівля, в якій вона була розміщена; водонапірна вежа київського водогону у вигляді лицарської фортеці; один з перших синематографів Києва - кінотеатр під відкритим небом „Володимирська гірка”. Інформативною і цікавою була екскурсія схилами Михайлівської гори. Багато нового дізналися ми про історичне минуле Києва. Велика подяка нашому гіду і тим хто організував цю мандрівку. Сподіваємося і чекаємо на нові, не менш захоплюючі зустрічі. Володимир та Тетяна Радченко