У сиву давнину наші пращури - давні
слов’яни вважали початком нового року саме перші дні весни, бо знов
відроджується життя, знов настає пора нелегкої, але необхідної праці у полі, на
рідній ниві. Тож самий час кинути
прощальний погляд на минуле і зусередитися на майбутнім. Потому святкування
нового року перемістилося на перше вересня, згодом на перше січня, але все одно
рубіж зими і весни змушує по особливому хвилюватися наші душі, знов підводити підсумки минулого і сміливіше йти у майбутнє.
25.02.2017 року у приміщенні
Київського УВП-2 УТОС відбулися збори НКДГ „Творчі ініціативи”.
Голова групи Олена Анатоліївна Василенко у своєму виступі поінформувала
присутніх про загальний стан речей і
про новації, які запроваджуються у групі. На даний час членами „Творчих ініціатив” є 57 осіб, з них
15 чоловіків та 42 жінки; 23 особи – інваліди I групи (11 осіб –
тотально незрячі, 10 осіб – з залишком зору, 2 особи – загальне захворювання),
16 осіб - II група, 18 осіб – без
інвалідності.
Попри
усі труднощі, які переживає зараз країна керівництво групи не впадає у відчай, у новому сезоні на нас очикують нові цікаві екскурсії
та далекі поїздкі, участь у виставках та конкурсах, Свято весни та інші цікаві
заходи, про які ми плануємо інформувати вас надалі. Але відповідно до нових
правил участь у них з можуть брати лише найактивніші члени групи. Також
запроваджено систему балів, тобто
активним членам групи будуть нараховуватися бали за кожну справу зроблену на
користь нашого колективу, наприклад, доставку робіт на виставку, участь у
роботі гуртків, закупівлі продуктів і т. д. Група підтримала таке рішення.
Згадали успіхи та досягнення
попередньогго періоду. Зокрема, вихід у світ збірки віршів поетів із
інвалідністю „Чарівна магія слова” здійснене Народною академією творчості людей
із інвалідністю, яку очолює Олена Іванівна Александрова. До цієї збірочки
увійшли твори і наших колег по групі Валентини Братчанської, Євгенія
Познанського, Олени Мельниченко. Група щиро вітала своїх поетів.
НА КРИЛАХ ПОЕЗІЇ
Вже стає доброю традицією
нашої групи проведення поетичного чаювання напередодні весни. Пригадаймо „Любви
прекрасные порывы...”
минулого року.
Цього року
свято поезії виявилося не гіршим. Читання поезій розпочала сама голова
групи Олена Анатоліївна Василенко, продекламував
невмирущі рядки Анни Ахматової. Усі ми
щиро любимо поезії нашої землячки Анни Горенко, яка під своїм псевдонімом Ахматова, стала
окрасою російської та і, взагалі, світової поезії. І полилося
джерело поезій - вірші Бориса Пастернака,
Марини Цветаєвої, Павла Глазового! Стільки щирості та творчого запалу
вкладали у них члени нашої групи: Ольга Шевчук, Ірина Дмітрієва, Олена
Мельниченко, Артем Щербина та інші. У вінок поезій метрів впліталися поезії і наших поетів, членів „Творчих ініціатив”
Валентини Братчанської, Євгенія Познанського, Світлани Проніної, Олени
Мельниченко.
Окрім того, лунали і рядки
наших сучасників-поетів, твори
яких увійшли до вище згаданої збірки „Чарівна магія слова”, їх щиро та
майстерно виконувала Ольга Шевчук.Не бракувало і чаю з солодощами та фруктів,
але найбільш солодким була на тому чаювання саме поезія, сила якої і справді
може здатися чарівною.
„Я РИСУЮ, Я ТЕБЯ РИСУЮ…”
Живопис.
Яке чарівне це слово! Скільки краси, скільки натхнення у ньому! І не випадково немає на світі людини, яка хоча
б у дитинстві не малювала, не намагалася відтворити на листи альбому, а то і
просто на стіні образи, які хвилюють душу. Інша справа, що небагатьом
вдається втілити свої задуми у життя,
стати художником. А що вже казати про людей із вадами зору. Нам про це можна лише мріяти, та й те у снах.
Але
того ж таки 25 лютого бажаючі члени нашої групи змогли
спробувати себе у малюванні, відчувши себе хоча б на якусь годину
художником. Дякуватиме за це маємо чудовій художниці Катерині П’ятаковій.
Можливо ви щене забули
розповідь про те, як члени нашої групи відвідали виставку „Митці із інвалідністю”,
на якій експонувалися твори учнів пані
Катерини. Через страшну ожеледицю, яка вкрила тротуари столиці того дні, пані
Катерина і сама отримала травму, яка завадила їй особисто провести із нами
екскурсію. Та справжній митець, закоханий у живопис вона і тоді попри фізичні
страждання по телефону, увиімкненому у режимі
гучного зв’язку, розповідала нам про картини своїх учнів. І
того ж таки дня вже наприкінці нашої
заочної розмови вона висловила ідею, яка
їй спала на думку, як може малювати людина із вадами зору: „Візьміть
полотно, нанесіть на нього контури зображень, вкрийте їх шпаклівкою для дерева,
аби вони стали рельєфними і вкривайте акриловими фарбами або кольоровою гуашшю”,
- сказала вона ще тоді.
І
от 25 лютого цей задум було втілено у життя. Майстер-клас (цілком безкоштовно)
проводила сама Катерина П’ятакова.
Проходив він на території Київського
УВП-2. Пані Катерина просто зачаровує усіх своїм теплом, доброю енергією, яку
вона так і випромінює. Учасники
майстер-класу беруться до роботи. Охайні дівчата одягають заздалегідь приготовані фартушки, хлопцеві, який вирішив
взяти участь у майстер-класі в останню хвилину, турботливо пропонують
калптик матерії та серветки, які
допомогають йому захистити від плям світлий светр. І ось починаємо.
Кожен отримує дошку розміром приблизно
70х30 см. На її лицевій, білій
поверхні олівцем ті хто трошки бачить наносить попередній контур
зображення. „Тільки не малюйте надто дрібних та складних деталей,- радить пані Катерина
- бо їх потому буде надто важко заповнити щпаклівкою”.
Хтось малює натюрморт з фруктами, хтось квіти,
хтось пейзаж, хтось веселого казкового місяця, який посміхається пустотливим
зіркам. Пані Катерина встигає усюди. Вона дає поради, підказує, і усі
працюють із надзвичайним піднесенням, захопленням.
Контури нанесено. Тепер
треба заповнювати їх шпаклівкою.
Це не так просто, як може
здатися. Треба обережно спеціальним мініатюрною
металевою лопаточкою брати невеличкі
шматочки матеріалу і наносити його у
межах накресленого контуру, так аби утворювалася рівна світла поверхня.
Звичайно без тренування із залишком зору зробити це не так просто, але пані Катерина закликає
усіх не падати духом. „Якщо щось лишнє і
капне, то нічого страшного, потому це можна буде прибрати, коли почне підсихати” - заспокоює вона. І дійсно буквально у процесі роботи з’являються навички. І підсохлі крихти шпаклівки зняти потому вдається доволі легко.
Контури заповнені – робимо фон, а потому починаємо
розмальовувати і самі зображення.
Можливо це найцікавіше, бо починається гра фарб, Коли малюєшь, то
буквально „на ходу” отримуєш нові навички. Відтінок однієї і тієї ж фарби стає
білш темним, насиченим, якщо густо
вмочити пензля у гуаш і більш сильно притискати його до поверхні, і навпаки,
якщо перша фарба вже зійшла, а руку притискатимеш менше, то і колір стає більш
світлим. Звичайно, людині, яка вміє малювати такі „відкриття” можуть здатися кумедними,
але для нас, для тих хто не міг малювати через стан зору ця перша зустріч із забутим,
а для когось і зовсім невідомим
мистецтвом живопису стає справжнім відкриттям! І учасники усміхнені, заклопотані, радяться один із
одним із самою Катериною П’ятаковою, яка хоча і є нашим вчителем, але люб’язно
виконує іще цілий ряд обов’язків - сама розводить гуаш, подає необхідні
кольори, і звичайно нікому не відмовляє у пораді.
І яке ж це диво бачити як з-під
твого пензля випливає синя небесна лазурь, теплий рум’яний бочок фрукта!
Здається навіть, що у дитинстві менш милувався власною „мазнею”, ніж зараз.
І сама пані Катерина усміхнена
та щаслива, тому що бачить, що подарувала
людям хвилини щирої радості та допомогла їм доторкнутися до дива мистецтва
живопису.
Майстер-клас закінчено, але
картини мають ще висохнути. На вулиці
йде невеличкий сніжок і трохи страшнувато, аби зимова волога не пошкодила наші
„шедеври”, на яких фарби ще не зовсім висохли. Нічого, почекаємо, ще трошки
посидимо, вип’ємо чаю, а на окремому столі сплахають яскраві кольори картин і
хоча ніхто не перебільшує власні можливості і здібності, але кожному його твір
дорогий, бо вкладено у нього щирі почуття, щиру любов до світу прекрасного. І
хочеться сподіватися, що зустрінемося ми і з ним ще не раз.
Євген
Познанський
Комментариев нет:
Отправить комментарий