Ми почуваємо себе в цьому камерному просторі затишно і спокійно, як в гостях у добрих знайомих. І от 18.11.2018 р. ми знову тут, і знову - вже вкотре! - театру вдається нас здивувати.
Незвична п'єса незвичайної авторки - сербської драматургині Біляни Срблянович. Незвичний режисерський погляд Марії Грунічевої: в музиці, діалогах, русі.
...В одному дворі трьом дітям ніколи не набридає гратися "в сім'ю". Тяжко живуть сербські батьки, мусять мовчати про свої негаразди, рахувати кожну копійку - то і син з донькою бавляться в типові сімейні діалоги, залучаючи до гри свого товариша з більш заможної родини. Так легше відчувати себе рівними. Та ось випадково ця трійця знайомиться з дівчинкою, що не може спілкуватися ні з ким, і з недитячою інтуіцією, перебравши на себе дорослу роль психотерапевтів, через нові ігри про надзвичайні події та смерть намагається допомогти новій подружці знову відчути себе звичайним підлітком.
Вражає трепетний підхід до сербської мови та подання реалій революції та війни - таких індивідуальних в дрібницях і таких схожих в загальному для кожної країни.
Єдине, що хотилося б зауважити - цей спектакль, на відміну від інших в репертуарі, потребує тифлокоментаря до чудових сценічних знахідок, як-от "підпал" будинку, "міряння" марками взуття, саванів з мішків до сміття.
І не втомимося дякувати адміністрації театру, чудовому ансамблю акторів - всім тим, завдяки кому отримуємо насолоду спілкування із світом Мельпомени
Євгенія Вишнякова 
Комментариев нет:
Отправить комментарий