(2.04.2015 р.)
Кажуть, що справжня слава це та, яка витримала випробування часом. Є люди, які ще за життя міцно входять в історію власної Батьківщини, стають знаковою постаттю для епохи, в якій їм випало жити, і гордістью для сучасників. Слава Богу, у сучасної України є такі люди. Один з них – геніальний співак, гордість української опери та естради двадцятого сторіччя – Дмитро Гнатюк, який 25 березня відсвяткував свій дев’яносторічний ювілей .
Щоправда, урочистості 2015 року менш гучні, ніж аналогічні 2005–го, коли восьмидесятиріччя митця святкувалося за широкої підтримки держави й провідних засобів масової інформації.
Тож 2 квітня цього року на сходах музею театрального, музичного та кіноместетцтва України де мав відбутися святковий вечір з нагоди ювілею Д. Гнатюка, було надзвичайно людно, просто не проштовхнутися. Ще б пак, концерт мав проходити у невеличкому актовому залі музею, який за своїми розмірами поступається багатьом залам столичних установ, А бажаючих було дуже багато. Серед них і інваліди по зору, члени Незалежної координаційно-дослідної групи «Творчі ініціативи» в кількості 15 осіб. Завдяки люб’язності керівництва музею, ми також отримали запрошення.
Стіни залу були прикрашені фотографіями ювіляра різних років. Численні вирізки з газет різних країн нагадували, як цього видатного українця сприймали за кордоном, лунали записи пісень, у його виконанні, і вечір, попри відсутність чиновних гостей та телеграм від них, пройшов чудово. Надзвичайно цікаво розповідав про ювіляра його друг та колега - видатний співак Анатолій Мокренко. Окрасою вечора стали виступи студентів Національної музичної академії України. Талановиті молоді виконавці, учні учнів Д. Гнатюка, радували присутніх майстерним виконанням народних українських пісень та оперних арій з репертуару Дмитра Гнатюка. На жаль, через стан здоров’я він так і не зміг прибути на свято. Шкода, адже якби він бачив скільки шанувальників його таланту зібрало свято, скільки захвату було у їхніх очах, то мабуть це не лише стало б гарними ліками, які безумовно сприяли б його швидшому одужанню, але й переконало б його, що відверта байдужість можновладців до його ювілею не є ознакою того, що він не потрібен сучасним Українцям.
Є у Києві «алея зірок». Серед інших є там і зірка Д. Гнатюка... Однак найголовніше, що у сердцях українців продовжує сяяти зірка нашого видатного співака. Нехай же не згаса вона ще багато років.
Є. Тезей-Познанський
Кажуть, що справжня слава це та, яка витримала випробування часом. Є люди, які ще за життя міцно входять в історію власної Батьківщини, стають знаковою постаттю для епохи, в якій їм випало жити, і гордістью для сучасників. Слава Богу, у сучасної України є такі люди. Один з них – геніальний співак, гордість української опери та естради двадцятого сторіччя – Дмитро Гнатюк, який 25 березня відсвяткував свій дев’яносторічний ювілей .
Щоправда, урочистості 2015 року менш гучні, ніж аналогічні 2005–го, коли восьмидесятиріччя митця святкувалося за широкої підтримки держави й провідних засобів масової інформації.
Тож 2 квітня цього року на сходах музею театрального, музичного та кіноместетцтва України де мав відбутися святковий вечір з нагоди ювілею Д. Гнатюка, було надзвичайно людно, просто не проштовхнутися. Ще б пак, концерт мав проходити у невеличкому актовому залі музею, який за своїми розмірами поступається багатьом залам столичних установ, А бажаючих було дуже багато. Серед них і інваліди по зору, члени Незалежної координаційно-дослідної групи «Творчі ініціативи» в кількості 15 осіб. Завдяки люб’язності керівництва музею, ми також отримали запрошення.
Стіни залу були прикрашені фотографіями ювіляра різних років. Численні вирізки з газет різних країн нагадували, як цього видатного українця сприймали за кордоном, лунали записи пісень, у його виконанні, і вечір, попри відсутність чиновних гостей та телеграм від них, пройшов чудово. Надзвичайно цікаво розповідав про ювіляра його друг та колега - видатний співак Анатолій Мокренко. Окрасою вечора стали виступи студентів Національної музичної академії України. Талановиті молоді виконавці, учні учнів Д. Гнатюка, радували присутніх майстерним виконанням народних українських пісень та оперних арій з репертуару Дмитра Гнатюка. На жаль, через стан здоров’я він так і не зміг прибути на свято. Шкода, адже якби він бачив скільки шанувальників його таланту зібрало свято, скільки захвату було у їхніх очах, то мабуть це не лише стало б гарними ліками, які безумовно сприяли б його швидшому одужанню, але й переконало б його, що відверта байдужість можновладців до його ювілею не є ознакою того, що він не потрібен сучасним Українцям.
Є у Києві «алея зірок». Серед інших є там і зірка Д. Гнатюка... Однак найголовніше, що у сердцях українців продовжує сяяти зірка нашого видатного співака. Нехай же не згаса вона ще багато років.
Є. Тезей-Познанський
Комментариев нет:
Отправить комментарий