МІСТО-МУЗЕЙ

Так називають місто Переяслав-Хмельницький, що приваблює численних туристів, адже має давню історію і пишається багатьма музеями (яких тут аж близько 30-ти). Літо, пора відпусток і відпочинку – саме час для цікавих подорожей! Тож, 20.08.2017 р. НКДГ „Творчі ініціативи” вирішили зі столичної метушні і заклопотаності хоча б на день вирватися до невеликого патріархального містечка, що дихає спокоєм, розміреністю, проте багате на численні архітектурні й історичні пам’ятки і має давню, понад тисячолітню історію. Адже перша згадка про нього датується 907 роком. Саме тут колись точилися битви, ще Володимиром Великим була закладена фортеця для захисту давньоруських земель від кочовиків. Продовжував справу його син Ярослав Мудрий, а після того, як цю місцевість отримав у спадщину син князя Ярослава Всеволод, згодом утворилося Переяславське князівство. Певний час тут розміщувалася і резиденція руських митрополитів. Звісно, відвідати всі музеї за один раз неможливо. Та й навіщо? Задоволення це навряд чи принесе, швидше викличе шалену втому, а в голові – плутанину й „кашу”, що перекриє весь позитив. Та головне, сюди можна приїжджати ще й ще, відкриваючи невідомі сторінки і збагачуючись новими враженнями. Так було і в нашій групі, бо ж „Творчі ініціативи” вже кілька років тому в місті побували. Тож вирішили тепер зупинитися на тих музеях, яких раніше ще не бачили. Серед них – один у центрі міста, садиба-музей архітектора Володимира Заболотного, засновника і президента Академії архітектури України, який спроектував будинок Верховної Ради. Цікаво, що він займався і оздобленням інтер’єру, продумуючи все до дрібниць, наприклад, виготовлення крісел. Створював меблі і власноруч. А працівники музею зі щирою любов’ю до своєї справи намагаються розкрити перед відвідувачами різнобічність таланту й зацікавлень цієї непересічної особистості, котра залишила помітний слід в архітектурі Києва. А далі рушили до гордості жителів міста, найголовнішого туристичного об’єкту – Національного історико-етнографічного заповідника „Переяслав”, а кажучи простіше – до відомого й за межами України Музею під відкритим небом. Він містить у собі багато музеїв і величезну експозицію, що розповідає про життя людей на цих територіях під час різних епох, від найдавніших часів і до XIX ст. Тут є скіфські баби і найдавніше житло в Європі... Надзвичайно цікавий і своєрідний Етнографічний музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, велике старе українське село, де є хати гончара, бондаря, ткача, столяра з усім хатнім начинням та ремісничим реманентом, хатина писаря, корчма та інші споруди, в яких показані реальні умови тогочасного життя. Є й колекція вітряків XVII – XIX ст. Цікаво, що чимало будівель, і хатин зокрема, були сюди перевезені із затоплених нині сіл на місці Канівського водосховища. Також ми відвідали Музей історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини, Музей української православної церкви, Музей українського рушника, а щоб вже остаточно перенестися в часі на кілька століть – Музей історії українських народних обрядів і традицій. Розповіді екскурсоводів вдало доповнювали побачене, адже без них сучасній людині не все так легко зрозуміти. А несподіваним завершенням цього насиченого враженнями й дуже спекотного дня став сюрприз від однієї з активісток організації. Усі ми покаталися на кінній бричці, під весільну українську музику та ще й з колоритно вдягненим візником, проїхали просто з музею до комплексу „Стара гребля”, що є улюбленим місцем відпочинку переяславців. Господар гостинно запросив до свого закладу, що приваблює відвідувачів не лише їжею та інтер’єром, а й чудовим розташуванням – на березі річки, та ще й біля штучного озера. Також тут можна поспостерігати за різними тваринами й птахами, окрасою комплексу, погодувати їх – на втіху і дітям, і дорослим. Тож несподівано задуманий пікнік на природі перенісся у таке розкішне місце. Щиро дякуємо господареві за ці неповторні враження, і звісно, нашій Олені, яка все ініціювала! А ще – нашим організаторам за чудову подорож вихідного дня! Повернувшись додому і переглядаючи фото, ще й ще раз думаєш, скільки всього дивовижного є зовсім поруч. І це варто неодмінно побачити! Інесса Сидоріна