Японія… Країна сонця, що сходить… «Сакура», «самураї», «харакірі», «суши», «кімоно», «мікадо» і т.п. Саме такі асоціації виникають у більшості з нас при згадці про цю дивовижну країну. Щоб побачити Японію з інших сторін та розширити уявлення про неї
члени НКДГ „Творчі ініціативи” 2.12.2017 р. відправились у цікаву мандрівку – на виставку традиційного та сучасного японського мистецтва. «Уявний путівник. Японія» - таку назву має виставка у Мистецькому арсеналі. Укладений цей путівник з використанням традиційних японських зображень, предметів, текстів, поезії, а також нових технологічних мистецтв. Тут організатори виставки зібрали колекції японського мистецтва з музеїв Києва, Одеси, Львова та Дніпра, представили японські твори з українських бібліотек і приватних зібрань. Серед цих експонатів кольорові гравюри на дереві, зброя та обладунки, кераміка, японський традиційний одяг — кімоно, рядки японської поезії, а також мапи Японії і прилеглих земель.
"Подорож" виставкою проходила через вісім окремих залів, які мають назви важливих для японської культури символів та понять: порожнеча, острів, сад, форма, бакемоно (істоти з потойбічного світу — демони, привиди, духи померлих), пори року, шлях, мейшьо (точка спостереження, або відоме місце, з якого відкривається мальовничий краєвид).
На виставці демонструються твори сучасних японських художників, які працюють у жанрах медіамистецтва. У цих роботах використовуються сучасні технології та наукові винаходи, вони нові за формою і за образами, але переносять глядача до традиційних і вічних тем, які є у японській культурі. Схожі ці твори на якусь магію, коли своєрідні образи супроводжуються дивовижними звуками… Вони зачаровують та тримають увагу.
Один з важливих атрибутів японської культури — це сад. На думку японців, кожна людина повинна мати такий куточок, де вона могла би побути на самоті, сконцентрувавшись на моменті «Тут і Тепер». В одному із виставкових залів представлено японський сад каменів і невеличким водоспадиком, вишуканий, досконало впорядкований, з усіма традиційними символами.
У залі «Пори року» представлені історії та колекції наших земляків, які жили і працювали в Японії. Це колекція насіння рослин, які майже сто років тому надсилала з Японії Флора Лілієнфельд, дослідниця зі Львова. А також гербарій українського сходознавця та японіста Олександра Кльотного, який у 1914 році під час відрядження до міста Токіо зібрав колекцію рослин Японського архіпелагу.
Яскраві враження та емоції особисто я отримала в залі, де були виставлені традиційні кімоно…різні… класичні, яскраві і більш стримані, довгі, з різних натуральних тканин, приємних на дотик. Мені, як фахівцеві, щоправда у минулому, було вдвічі приємно торкатися тонкого шовку та атласу, якісної тонкої бавовни та уявляти яскраві та насичені кольори цих вбрань. Задоволення моє збільшилось, коли цю неймовірну красу з яскравими рожевими квітами на білому тлі наділи на мене. Дівчина-волонтер на виставці охоче допомагала увійти в образ такої собі Чіо-Чіо-сан. Виявилось, що вдягати кімоно значно довше, аніж знімати його. Особливого шарму моєму образу надав яскраво салатовий пасок довжиною до 2,5 метрів, що ним обвили мій стан. Для цього мені довелось крутитись намотуючи пояс на себе. В довершення кінці поясу були зав’язані у такий кокетливий бант нижче спини. Моєму образу не вистачало тільки дерев’яних японських стукалок та своєрідного макіяжу. Все ж таки одяг впливає на емоційний стан та настрій жінки і мені легко було уявити себе Чіо-Чіо-сан. До того ж такий одяг робить фігуру стрункою та елегантною. Знімаючи з мене кімоно, дівчина-волонтер зробила всього кілька рухів і я знову перетворилась на українку.
На виставці відкритий інтерактивний простір, де можна зробити оригамі, взяти участь у чайній церемонії, побувати на перформансі майстрів самурайського бою на мечах, пройти квест або погратися оригінальними японськими іграшками. Також заплановані різноманітні майстер-класи для дорослих та дітей.
Японська культура є надзвичайно цікавою та незвичною для нас – українців, тому і привертає увагу тих, хто прагне нового досвіду, нових емоцій та поживи для роздумів.
Ірина Дмитрук
Комментариев нет:
Отправить комментарий