Кожен з нас чекає вихідного дня після важкого робочого тижня. Хтось наперед планує як провести ці дні, хтось залишається дома і займається буденними справами. Особисто я відношусь до тих людей, хто любить подорожувати. І я 12.06.2016 р. разом зі своїми друзями – членами НКДГ „Творчі ініціативи” відвідали Межигір’я.
До того моменту мені було відомо лише те, що це є резиденцію екс-президента України В.Януковича. Але оскільки у нас був чудовий гід, я з друзями довідалась багато цікавих фактів.
Найбільш мене вразило, що раніше там знаходився монастир Спаса Білого, заснований 1787 року. У 1894-1918 роках діяв як жіночий. Ці відомості у спадщину залишив Міжгірський літопис. Монастир також мав велике значення для Запорізького війська. За словами гіда до наших днів залишились поховання козаків та монахів і стежка, яка до них веде зимою не засипає сніг, а літом не росте трава. Енергетика там справді сильна.
Щодо самого розташування територія сягає 142 га з однієї сторони гори, із іншої знаходиться Київське море. Повітря мені нагадувало кримське - аромати моря та хвойних дерев.
Варто зазначити, що Міжигір”я – це наче маленьке місто для однієї людини з усією інфраструктурою: будинок, гостьовий дім, поле для гольфу, спа-зона, зоопарк, поля для випасу тварин, гараж для раритетних автомобілів, теплиця, лабораторія тощо.
Територія є бездоганною. Коли гуляєте доріжками, ваш зір милується ландшафтним дизайном, ви дихаєте ароматом екзотичних рослин, отримуєте жадану прохолоду від фонтанів. Ви опиняєтесь в іншому вимірі, реальності. Екс-господар міг собі дозволити міст з граніту за 100000 млн.долл., ставок для розведення крабів та багато інших безглуздих, на наш з вами погляд, забаганок.
Про Міжигір”я можна багато говорити і обговорювати. Але як на мене залишається те, що кожний хто прагне спостерігати за прекрасним, може побачити щось цікаве для себе, повинен його відвідати.
Юлія Яворська
До того моменту мені було відомо лише те, що це є резиденцію екс-президента України В.Януковича. Але оскільки у нас був чудовий гід, я з друзями довідалась багато цікавих фактів.
Найбільш мене вразило, що раніше там знаходився монастир Спаса Білого, заснований 1787 року. У 1894-1918 роках діяв як жіночий. Ці відомості у спадщину залишив Міжгірський літопис. Монастир також мав велике значення для Запорізького війська. За словами гіда до наших днів залишились поховання козаків та монахів і стежка, яка до них веде зимою не засипає сніг, а літом не росте трава. Енергетика там справді сильна.
Щодо самого розташування територія сягає 142 га з однієї сторони гори, із іншої знаходиться Київське море. Повітря мені нагадувало кримське - аромати моря та хвойних дерев.
Варто зазначити, що Міжигір”я – це наче маленьке місто для однієї людини з усією інфраструктурою: будинок, гостьовий дім, поле для гольфу, спа-зона, зоопарк, поля для випасу тварин, гараж для раритетних автомобілів, теплиця, лабораторія тощо.
Територія є бездоганною. Коли гуляєте доріжками, ваш зір милується ландшафтним дизайном, ви дихаєте ароматом екзотичних рослин, отримуєте жадану прохолоду від фонтанів. Ви опиняєтесь в іншому вимірі, реальності. Екс-господар міг собі дозволити міст з граніту за 100000 млн.долл., ставок для розведення крабів та багато інших безглуздих, на наш з вами погляд, забаганок.
Про Міжигір”я можна багато говорити і обговорювати. Але як на мене залишається те, що кожний хто прагне спостерігати за прекрасним, може побачити щось цікаве для себе, повинен його відвідати.
Юлія Яворська
Комментариев нет:
Отправить комментарий