25 вересня, 11:00 - Проведення регіонального етапу інклюзивного фестивалю «Барви життя»

Сьогодні на прес-конференції по підготовці до проведення регіонального етапу інклюзивного фестивалю «Барви життя», в якому прийматимуть учать члени НКДГ "Тврочі ініціативи".
Зарошуємо усіх бажаючих. Початок о 12.00 28.09.2019 р. місце проведення - "Співоче поле"
https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2786478-barvi-zitta-organizacia-ta-provedenna-regionalnogo-etapu-inkluzivnogo-festivalu.html
Василенко Олена

НОВИНИ НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЇ( 1 ВИПУСК 2019)

4Blind випустила додаток Bright Guide для сліпих

За допомогою Brigth Guide можна відправляти текстові та голосові повідомлення, зображення, здійснювати дзвінки(в тому числі термінові) та відеозв`язок, відправляти геопозицію та створювати групові чати.

https://www.it-world.ru/it-news/it/145774.html

Завадяки новому додатку кожен охочий зможе почати допомагати людям з поганим зором

В Інтернеті все більшої популярності набуває додаток Be My Eyes. Завдяки новій розробці у зрячих людей з`явилася можливість допомагати людям з обмеженими через стан здоров`я можливостями. Як кажуть розробники додатку, волонтери в буквальному сенсі стають очима для сліпих.

https://pronedra.ru/blagodarya-novomu-prilozheniyu-kazhdyj-zhelayushhij-mozhet-nachat-pomogat-lyudyam-s-ploxim-zreniem-394568.html

НЕЗРЯЧІ ЛЮДИ ЗНАЮТЬ, ЯК ВИГЛЯДАЮТЬ ТВАРИНИ

Люди, народжені сліпими, пам’ятають факти, почуті від оточуючих або прочитані в книгах — наприклад те, що рожеві фламінго. Група вчених з Університету Джонса Хопкінса вирішила з’ясувати, як ці вербальні факти та власні здогадки впливають на уявлення людей про зовнішність різних тварин і наскільки це близько до реальності.

http://povin.com.ua/203320-23-05.html

Знайдено спосіб відновлення клітин сітківки

Вчені з`ясували, що у ссавців теж є природній механізм регенерації.

Американські дослідники з`ясували, що заважає відновлюватися сітківці. Регенерації внутрішньої оболонки ока у людей і ссавців протидіє природній механізм, що не дає рости живій тканині.

https://toneto.net/news/krasota-zdorove-sport/obnarugen-sposob-vosstanovleniya-kletok-setchatki

ТИФЛОНОВИНИ ВИПУСК 32

32 випуск( 4 випуск 2019)

український огляд

життя незрячих за кордоном

Матеріали зібралм Володимир та Тетяна Радченки

ХТО КУДИ - А МИ ПО РИБКУ

Прадавнє Трипілля славилося не лише культурою гончарування, а й мисливством та рибальством. Ходили по Дніпру осетри й стерлядь, ловилися в неводи, виблискували сріблом-золотом. І от в другій половині 20-го сторіччя було вирішено відродити справу розведення осетрових на давніх теренах, поблизу сучасної теплоелектростанції.
    Звісно, що наша компанія НКДГ "Творчі ініціативи"рано чи пізно мусила тут побувати і дізнатися, за своєю звичкою, якомога більше.Для подорожі обрали 10.08.2019 р. Досі нашою найбільшою авантюрою була поїздка одеською електричкою, а от цього разу ми обрали приміську маршрутку. Все було добре, але потім шукали дорогу (хто б міг подумати, що "Вершки и корешки" - це про рибу) і зайшли трохи далеко - але то лише надасть нашим спогадам легкої посмішки.
   Нас вже чекають - і охоронець з двома собаками-помічниками, і пані Марина - наш гід у рибному раю. Розводять тут і стерлядь, і сибірського осетра, і гігантську белугу - таку собі міні-акулу, і американського веслоніса - тобто, кого тільки нема в тих 100 садках! Рибу для нас спеціально піднімають і показують - таке правило екскурсій в господарстві. Оскільки більшість з осетрових - хижаки, а ще й технологія видобування ікри не надто проста, то й ціни дещо "кусаються", але посмакувати одним-двома самцями (самиць не чіпають, бо ж ікра!) цілком можливо.
  Після екскурсії та традиційного пікніка виявляємо, що дорога на ферму не така вже й далека і гуляємо центром Українки.
Євгенія та Юрій Вишнякови

СЕМЬ ФУТОВ ПОД КИЛЕМ, «ТВОРЧЕСКИЕ ИНИЦИАТИВЫ»

СЕМЬ ФУТОВ ПОД КИЛЕМ, «ТВОРЧЕСКИЕ ИНИЦИАТИВЫ»

Волна качает теплоход,

Погож  канун Купала,

За наш восьмой, минувший год

Мы сделали немало.

Поездки, выставки, эфир,

Экскурсии в музеи,

Мы любим  этот чудный мир,

Ведь мы любить умеем.

И любит каждый здесь творить,

Жизнь делая красивой,

Нельзя без творчества  нам жить,

Без иницитивы.

На теплоходе мы не зря

Собрались к этой дате

И потому хочу, друзья,

Всей группе пожелать я:

Пусть нашей группы теплоход

Идет к заветным целям,

Пускай успешно обойдет 

Дней наших  шторм и мели,

Пусть каждый на пути своём

Свою удачу встретит,

И флаг наш творчества –

Крылом попутный гладит ветер!

Евгений Познанский

 Вот уже восемь лет, как по бурным волнам современности плывет корабль нашей  НКИГ «Творческие инициативы». И каждый год мы отмечаем день рождения нашей организации.   Но празднование восьмилетия стало совершенно особенным, и необычным. Потому что торжество 06.07.2019 г.  проходило  в салоне теплохода,  который легко и в тоже время величественно шел по широкому, просто-таки гоголевскому Днепру к Киевскому морю. Вот откуда в стихи, которыми автор приветствовал группу в тот день и которыми и начинается эта заметка. В окна салона то и дело залетал шаловливый днепровский ветерок, Легкие, голубые занавески  создавали чарующий отсвет, напоминающий о морской лазури. Еще более свежей, приятной, по-настоящему дружеской  была атмосфера праздника.  Светлым, полным летней романтики был сценарий празднования,  созданный Еленой Федоровой. Порадовали цифры годового отчета, зачитанного главой группы Еленой Анатольевной Василенко.

Факты впечатляют. Судите сами:

За период с июля 2018 года по июнь 2019 года экскурсий по Киеву проведено – 17, поездок за пределы  столицы, в т. ч. даже в другие города– 5.

Было организовано посещение  9 концертов и 10 выставок.

Наши умельцы сами приняли участие в проведении нескольких выставок и мастер-классах - 5.

Не остались «Творческие инициативы» в стороне и от научной и общественной деятельности. Представители группы участвовали в пяти мероприятиях такого рода.

Кроме того,  было организовано множество других мероприятий и акций: литературный вечер  и встреча с известными артистами или поэтами, пикники и  т. п. Таких мероприятий  было за прошедший год 24. Всего же в активе «Творческих инициатив» за прошедший год 75 мероприятий и акций.  Активно работали кружки:  флористики «Фантазійка» (преподаватель – Величко Т.Г.) и поэтеская мастерская „Ліра” (преподаватель – Познанский Е.В.).

А еще мы посещали театры: на Подоле, Молодой театр, Новый Украинський театр, театр „Сузір”я”. Словом делалось все для того, чтобы члены нашей организации жили полноценной, культурной  жизнью.

Активно работал наш блог, постоянно обогащаясь новыми материалами.

Рубрики блога:  «Тифлоновости” – Радченко Влодимир и Евгения Вишнякова;

 „Літературная страничка” – Евгений Познанський и Евгения Вишнякова.

Всего за прошедший год на блоге появилось – 52 новые статьи.

За время своего существоания блог набрал 14 557 просмотров, в т.ч.: Украина 7195, Росия 4009, США 752,Франция 470, Германия 396, Португалия 237, Израиль 73, Неизвестный регион 70, Египет 69, Перу 61

 Героев нашли заслуженные награды. Не забыли и о тех колегах, которые по тем или иным пречинам не смогли принять участие в нашем маленьком «круизе». Валентине Алексеевне Брачанской позвонили прямо с праздника, тепло поздравили её   и дружными аплодисментами приветствовали   стихи  

В. А. Братчанской посвященные группе, в которую она вложила сталько сил и заботы. 

ВІТАННЯ ДО ВОСЬМИРІЧЧЯ «ТВОРЧИХ ІНІЦІАТИВИВ»

З цім чудовим святом,

Рада всіх вітати.

Побажати щастя, радості й тепла,

Щоб були здорові,

Щоб жили в любові,

Щоб постійно з вами

Фортуна була.

Щоб мали надію,

Щоб збувались мрії,

Творчих злетів нових

Сонячних шляхів.

Щоб всі мали змогу

Вирушать в дорогу,

Пізнавать красу нових країв

Очень интересной, увлекательной была викторина.  Четыре часа, которые длилось наше  плавание, пролетели незаметно и это были просто замечательные часы, наполненные позитивними эмоциями,  неподдельным теплом и весельем.

 Вот уже и вернулся к своему причалу возле  станции метро «Днипро» наш теплоход и мы сходим на берег, но плавание корабля под названием «Творческие инициативы» не закончено. Пусть в новом, девятом году  нашому кораблю всегда сопутствует удача и как говорится: сем футов под килем!

Евгений Познанский

***

Сяє сонцем літо
зливами омите,
Золотиться житом, травами шумить.
Викупане в росах
Пахне сінокосом,
Бджілкою у квітці весело дзвенить.
У вечірній тиші
розмалює вишні,
пензликом суниці мимохідь торкне…
обдарує морем, щастям і простором,
усміхнеться щиро – 
і кудись гайне.

Доброю традицією стала для учасників «Творчих ініціатив» літня прогулянка Дніпром у хорошій дружній компанії. Справді, ось уже кілька років ми збираємося на прогулянковому катері, аби провести час у доброму товаристві, помилуватись краєвидами, просто душевно поспілкуватись. Не стало винятком і нинішнє літо. От тільки звичайна наша мандрівка виявилась не такою вже й звичайною. Почну з того, що випала вона якраз на переддень Купала, чи не найромантичнішого і наймістичнішого свята слов’ян. І хоч вважається воно зараз умовно християнським, та, погодьтесь, християнського в ньому не так вже й багато, адже бере воно свій початок десь аж ген в тисячолітній далені, коли наші предки були ще справжніми дітьми природи. Тож і нашу прогулянку оповивав легесенький серпанок романтизму і таємничості. А окрім цього, за ще однією нашою традицією, ми щоліта святкуємо день народження нашої групи і з гордістю заявляю, що виповнилося нам вже аж цілих вісім років. Так-так, з гордістю, адже ми не просто собі формально існуємо: годі й злічити на скількох екскурсіях ми побували за усі ці роки, скільки поїздок, далеких і не дуже, здійснили, скільки організували свят! І все це тільки завдяки кожному з учасників, що роблять все, що їм до снаги, аби усім іншим жилося трішечки краще і цікавіше. Ми вже давно зрозуміли, що тільки спільною працею, докладаючи власних зусиль для досягнення єдиної мети, можна досягнути справжніх результатів. Тому і «трутнів» серед нас нема.

Приємна, не спекотна, післяобідня погода, дотепні жарти, веселі конкурси, милі і трішечки кумедні фото, хіба ж можна побувати на кораблі і, бодай, на хвильку не відчути себе капітаном? От і ми не втримались: кожен бажаючий приміряв капітанський головний убір і сфотографувався в ньому. За нашими нехитрими розвагами ми навіть не помітили як минули чотири години прогулянки. Прощатися нікому не хотілося, тому влаштувавшись в симпатичному кафе на пірсі, ми смакували морозиво, насолоджуючись літом і щастям. Щастям від того, що ми просто є, просто живемо, що поруч із нами живуть інші люди, яким не байдужі ми і які не байдужі нам… і повірте - це так прекрасно! А насамкінець повернувшись додому у вже значно меншій, але так само теплій компанії ми завершили цей дивовижний день келихом духмяного, холодного шампанського. Не втомлююсь переконуватись, що коли ти любиш життя, воно неодмінно відповість тобі взаємністю!

Олена Федорова

«1+1» + «Творчі ініціативи» = СУПЕР!

Малоймовірно, що хтось стане заперечувати значення телебачення у сучасному суспільстві. Разом із іншими засобами масової інформації воно по праву носить ім’я „четвертої влади”. Добре це чи погано окрема розмова, але це факт. Та одне діло клацати пультом сидячи на дивані, а інше дізнатися як  робиться це диво сучасності, телепрограми, які ми бачимо щодня. Одним з найпопулярніших у нашій країні телеканалів є „1+ 1”. Тож на екскурсію до нього 26.06.2019 р. прийшли багато членів НКДГ „Творчі ініціативи”.

Як розповідали нам милі дівчатка-гіди, „1+1” завжди приймав екскурсії, знайомлячи гостей із власною роботою. Але раніше екскурсантами були школярі. Телеканал приймав юних гостей, сподіваючись, що дехто з них зацікавиться роботою телеканалу і, можливо, після закінчення навчання стане  вправним фахівцем та поповнить колектив „1+1”. Ми ж стали першими повнолітніми екскурсантами, тож дівчата теж трошки хвилювалися: як усе вийде? Усе вийшло дуже гарно, незвично та цікаво.

         Телеканал розмістився у новій будівлі, спеціально для нього зведеній за адресою: Київ, вул.Кирилівська, 23. Окрім власне „1+1” співробітники забезпечують роботу і таких  популярних каналів, як „2+2”, „Бігуді”, „++”.

Телестудії із численними екранами, мікрофони, стіни, у деяких кімнатах оббиті спеціальним поролоном задля звукоізоляції. Співробітниці розповідають нам про нелегку працю журналістів, дають у руки потримати спеціальну техніку і навіть бойові „сувеніри”, привезені кореспондентами із Донецького аеропорту. Екскурсанти із зацікавленням оглядають, торкаються сучасних телекамер і крихітних мікрофончиків, які взагалі залишаються майже непомітними для сторонніх, їх ховають в одязі, на сленгу журналістів „запетличують”. Одна з гідів жартує, що хлопцям-співробітникам буває приємно „запетличувати” симпатичних дівчат, а от „запетличити” якогось  величезного хлопця інколи проблемно. Взагалі праця співробітників не така вже і й легка. Чіткий графік, якій не дозволяє спізнень, необхідність підтримувати належній імідж,  гримуватися. Так, телеведучий, навіть чоловік не може з’явитися на екрані без гриму.  А якщо ведуча дівчина із пишною зачіскою, то, зрозуміло, приведення її у належний вигляд вимагає значно більше часу і зусиль, ніж  просто гримування. 

Усе це було дуже цікаво. Але ще цікавішими були доброзичливі, талановиті люди, що там працюють. От наприклад, ми познайомилися із  актором-імітатором  Юрієм Коваленком. Митець може за допомогою власного голосу відтворити звучання цілого оркестру, голоси відомих політичних діячів, навіть плач немовляти. Домагаючись максимальної  достовірності  імітуючи, наприклад, виступ В.І. Леніна, який дійшов до нас на дуже  старих, недосконалих записах, він навіть вміє зобразити  шум старої грамплатівки. Пропонує він і кожному з нас звернутися із коротким привітанням до колег зі студії. Враження незабутні. Власний голос, який  чуєш у спеціальних навушниках  у першу хвилину  просто глушить.

         Як виявилося серед нас і так фанатів „1+1” не бракує. Люди із  великим зацікавленням розпитують про улюблені програми та їх ведучих, навіть просять гідів передати їм слова подяки.

      Та взагалі, якому б телеканалу не віддавали ви перевагу але цю зустріч із цікавим світом телебачення, каналом „1+1” та його митцями надовго запам’ятається усім. Сподіваємося, вона не остання.

Євгеній Познанський

Колись, у далекому дитинстві, я з подивом зазирала в екран телевізора, будучи глибоко переконаною, що це абсолютно інший, казковий світ, де живуть маленькі люди в маленьких будиночках, їздять маленькі машини і ростуть маленькі дерева. Минуло багато років, я стала дорослою і освіченою, а відчуття дива, що відбувається там, по той бік екрану, так і не зникло. І знаєте, це таки й справді особливий, захопливий світ, що існує за своїми строгими правилами. Переконатись у цьому мені випала нагода після екскурсії на один з провідних телеканалів у сучасному українському медіа-просторі.

  Практично на Подолі, майже у серці Києва, розташувався великий багатоповерховий будинок. Саме за його дверима і вдень , і вночі, ні на мить не вщухаючи, вирує життя величезного медіа-холдингу і, зокрема, й телеканалу «1 +1». Нас, щоправда, очікували з деякою пересторогою, адже ми виявились першими особливими екскурсантами на каналі, та мушу сказати, що зустріли нас дуже гостинно, продумали усе дівчата Аліна та Марія, які нас супроводжували до дрібниць. Доречі, вислів про те, що світ наш дуже тісний знайшов тут несподіване підтвердження: ще однією з наших помічниць була Кіра, котра вже проводила для нас екскурсію в Педагогічному музеї кілька років тому. І тоді, як і цього разу, вона не лише цікаво розповідала, але й давала обстежити на дотик якомога більше експонатів. Це неймовірне відчуття, пройтися коридорами, якими щодня ходять люди, котрих ми звикли бачити у кадрі і котрі більшою чи меншою мірою, але все ж впливають на думку суспільства, а часом, і на хід історії, побувати в студії ТСН чи доторкнутись до тієї самої магічної кнопки, що відкриває шлях на велику сцену учасникам телешоу «Голос країни». Нам показали декілька експонатів з музею каналу, зокрема й понівечену табличку з Донецького аеропорту, дали на хвильку відчути себе ведучими новин і обстежити студійне приміщення. Також ми відвідали студію звукозапису каналу, стіни якої  для кращої звукоізоляції обшиті спеціальним матеріалом , подібним на поролон. А ще ми познайомились з унікальною людиною, Юрієм Коваленком. Ми навіть не здогадуємось, але це його голосом говорять безліч героїв кіно- і мультфільмів  Його голос ми чуємо за кадром багатьох телепрограм, а ще він чудово імітує найрізноманітніші звуки, тож цілком заслужено носить почесний титул „Доктор звук”. Не вдалося, щоправда, потрапити до студії «Сніданку» - там саме йшли зйомки, але вражень просто неймовірна кількість. Величезне спасибі дівчатам, котрі супроводжували нашу групу, за чуйність, розуміння і готовність допомогти. Молоді, веселі, креативні, вони, як і багато інших, працюють на те аби нам, глядачам було цікаво спостерігати за якісним, пізнавальним телепродуктом. Адже справжнє телебачення – аж ніяк не ведучі, точніше, не тільки вони. Так, перш ніж потрапити у кадр ведучим, надто ж це стосується дівчат, мають створити відповідний образ, і що він складніший, то більше потребує часу. Уявляєте о котрій годині мають приїхати на студію ведучі «Сніданку»? А для того, щоб приготувати у прямому ефірі яку-небудь смакоту, відповідальні за це люди мають не лише підготувати усі необхідні для цього продукти, але й відміряти й розкласти їх в гарненькі ємності, адже у кадрі все має виглядати ідеально. Словом, телебачення – це тяжка, майже безперервна, а іноді й дуже драматична робота, адже для того аби ми могли бачити об’єктивну картину дійсності, багатьом телевізійникам доводиться працювати у надзвичайно складних умовах, як от, на сході країни чи місцях скоєння злочинів. Звичайно, те що вдалося побачити нам, це лише малесенький шматочок цього дивовижного, багатогранного світу, але це було незабутньо!

Олена Федорова

СОЛОДКИЙ БРИЗ АБО НОВИЙ СВІТ ЖИТОМИРА

Скільки б не відвідували ми різні куточки нашої країни, якби добре не знали її історію, але завжди у кожнім з них знайдеться щось нове та цікаве.

Члени НКДГ „Творчі ініціативи” вже відвідували Житомир, але у 20.06.2019 р. нова екскурсійна поїздка зібрала багато наших членів, які бажали ще ознайомитися із цікавинками  Житомира. У місті нам просто пощастило із гідом. Високоосвічена, інтелігентна людина із почуттям гумору він просто закоханий у своє місто і дуже цікаво розповідав про нього. Начебто і не такий великий цей обласний центр, а побачити там є що. Хоча місто на думку житомирських патріотів бере свій початок із 884 року, від тих часів мало що залишилося. Надто бурхлива історія випала Житомиру, як і усій Україні. Цікаві таємничі підземні ходи міста, які допомагали давнім житомирянам боротися з ордами кочівників у часи монгольської навали. Нажаль заходити у них не можна, небезпечно, але розповідь гіда про них вражала. Які мальовничі види могли бачити наші екскурсанти, які мали достатній для цього зір. Наприклад, вид на т.з. „новий світ” Житомира. Скромна і водночас велична колонна-пам’ятник радянським воїнам-визволителям, які 1944 р. остаточно  звільнили місто від німецьких окупантів. Просто серце стискалося на площі біля костелу часів польського панування у Житомирі. І не через релігійний екстаз, автор цих рядків православний, тож католицька святиня  могла викликати в нього лише суто естетичне задоволення. Але саме на площі перед костелом за часів Коліївщини (XVIII ст.) польський суддя пан Добровський судив полонених гайдамаків. Три тисячі чоловік він засудив до страти. І якби-то просто до страти. Українських повстанців саджали на палі, четвертували і піддавали іншим страшним катуванням.

         Та майже усіх особливо вабила екскурсія на славетну фабрику морозива „Рудь”, де нас зустрів вже інший гід, який також виявився надзвичайно приємною людиною, і чудовим оповідачем. Вже з перших кроків по приміщенню фабрики нас зустріли солодкі бризи. У дегустаційній залі  усі учасники змогли пригоститися різними видами морозива, яке не рахуючи щедро пропонував нам наш гід.

Із ролика, якій демонструвався поки екскурсанти ласували морозивом, а ще більше із розповіді гіда ми дізналися багато цікавого про фірму „Рудь”, яка активно просуває свою продукцію не лише в Україні, де вона є однозначним лідером, але і за кордоном - від Аляски до Нової Зеландії. Обійшли ми і цехи – від дуже теплих, де при температурі 75 градусів пастеризується молоко і до морозильних, де мінуси просто-таки сибірські. Щоправда у самі холодильники заходити  нам не  пропонували, бо для цього треба мати зимовий одяг, а не лише білі халатики та шапочки й бахали, які ми одягнули заради гігієни.

Отак ми познайомилися із новим для нас світом Житомира та охолодилися солодким бризом . У таку червневу спеку це зовсім незайве.

Євгеній Познанський

  

Літня смакота

Холодна, солодка, ароматна літня смакота – морозиво! Хто не мріє у спеку й задуху наїстися його від пуза?! Учора мені це вдалося. Стільки морозива я, мабуть, не їла ніколи в житті. Здійснилась одна з моїх, та, переконана, й не тільки моїх мрій: я потрапила на фабрику морозива. Одне з провідних українських підприємств з виготовлення цього літнього десерту житомирська фабрика «Рудь» гостинно розчинила перед нами двері. Уявляєте, ми експортуємо в Ізраїль кошерне морозиво, яке перед відправкою неодмінно має благословити рабін, а в планах на майбутнє є розробка морозива з алкоголем, як слушно зауважив наш супроводжуючий, нарешті можна буде буквально застосувати відомий вислів «нализався». Було солодко, весело, смачно й цікаво. Щиро дякую усім причетним до поїздки і екскурсії. Та й сам Житомир справив надзвичайно приємне враження. Гарне, зелене, старовинне місто, у якому навіть дихається якось легше. А дорогою назад ми влаштували смачні літні посиденьки в симпатичній альтанці. Словом, чудесний літній день, повний гарних емоцій, гарних людей, і цікавих вражень.

Олена Федорова