Малоймовірно, що хтось стане заперечувати значення
телебачення у сучасному суспільстві. Разом із іншими засобами масової
інформації воно по праву носить ім’я „четвертої влади”. Добре це чи погано
окрема розмова, але це факт. Та одне діло клацати пультом сидячи на дивані, а
інше дізнатися як робиться це диво
сучасності, телепрограми, які ми бачимо щодня. Одним з найпопулярніших у нашій
країні телеканалів є „1+ 1”. Тож на екскурсію до нього 26.06.2019 р. прийшли багато членів
НКДГ „Творчі ініціативи”.
Як розповідали нам милі
дівчатка-гіди, „1+1” завжди приймав екскурсії, знайомлячи гостей із власною
роботою. Але раніше екскурсантами були школярі. Телеканал приймав юних гостей,
сподіваючись, що дехто з них зацікавиться роботою телеканалу і, можливо, після
закінчення навчання стане вправним
фахівцем та поповнить колектив „1+1”. Ми ж стали першими повнолітніми екскурсантами,
тож дівчата теж трошки хвилювалися: як усе вийде? Усе вийшло дуже
гарно, незвично та цікаво.
Телеканал
розмістився у новій будівлі, спеціально для нього зведеній за адресою: Київ, вул.Кирилівська,
23. Окрім власне „1+1” співробітники забезпечують роботу і таких популярних каналів, як „2+2”, „Бігуді”, „++”.
Телестудії із численними екранами, мікрофони,
стіни, у деяких кімнатах оббиті спеціальним поролоном задля звукоізоляції.
Співробітниці розповідають нам про нелегку працю журналістів, дають у руки потримати
спеціальну техніку і навіть бойові „сувеніри”, привезені кореспондентами із Донецького
аеропорту. Екскурсанти із зацікавленням оглядають, торкаються сучасних телекамер
і крихітних мікрофончиків, які взагалі залишаються майже непомітними для
сторонніх, їх ховають в одязі, на сленгу журналістів „запетличують”. Одна з
гідів жартує, що хлопцям-співробітникам буває приємно „запетличувати” симпатичних
дівчат, а от „запетличити” якогось
величезного хлопця інколи проблемно. Взагалі праця співробітників не
така вже і й легка. Чіткий графік, якій не дозволяє спізнень, необхідність
підтримувати належній імідж,
гримуватися. Так, телеведучий, навіть чоловік не може з’явитися на
екрані без гриму. А якщо ведуча дівчина із
пишною зачіскою, то, зрозуміло, приведення її у належний вигляд вимагає значно
більше часу і зусиль, ніж просто гримування.
Усе це було дуже цікаво. Але ще
цікавішими були доброзичливі, талановиті люди, що там працюють. От наприклад,
ми познайомилися із
актором-імітатором Юрієм
Коваленком. Митець може за допомогою власного голосу відтворити звучання цілого
оркестру, голоси відомих політичних діячів, навіть плач немовляти. Домагаючись
максимальної достовірності імітуючи, наприклад, виступ В.І. Леніна, який
дійшов до нас на дуже старих,
недосконалих записах, він навіть вміє зобразити
шум старої грамплатівки. Пропонує він і кожному з нас звернутися із
коротким привітанням до колег зі студії. Враження незабутні. Власний голос,
який чуєш у спеціальних навушниках у першу хвилину просто глушить.
Як
виявилося серед нас і так фанатів „1+1” не бракує. Люди із великим зацікавленням розпитують про улюблені
програми та їх ведучих, навіть просять гідів передати їм слова подяки.
Та взагалі, якому б телеканалу не віддавали ви
перевагу але цю зустріч із цікавим світом телебачення, каналом „1+1” та його митцями
надовго запам’ятається усім. Сподіваємося, вона не остання.
Євгеній Познанський
Колись, у далекому дитинстві, я з подивом зазирала в
екран телевізора, будучи глибоко переконаною, що це абсолютно інший, казковий
світ, де живуть маленькі люди в маленьких будиночках, їздять маленькі машини і
ростуть маленькі дерева. Минуло багато років, я стала дорослою і освіченою, а
відчуття дива, що відбувається там, по той бік екрану, так і не зникло. І
знаєте, це таки й справді особливий, захопливий світ, що існує за своїми
строгими правилами. Переконатись у цьому мені випала нагода після екскурсії на
один з провідних телеканалів у сучасному українському медіа-просторі.
Практично на
Подолі, майже у серці Києва, розташувався великий багатоповерховий будинок.
Саме за його дверима і вдень , і вночі, ні на мить не вщухаючи, вирує життя
величезного медіа-холдингу і, зокрема, й телеканалу «1 +1». Нас, щоправда,
очікували з деякою пересторогою, адже ми виявились першими особливими
екскурсантами на каналі, та мушу сказати, що зустріли нас дуже гостинно,
продумали усе дівчата Аліна та Марія, які нас супроводжували до дрібниць.
Доречі, вислів про те, що світ наш дуже тісний знайшов тут несподіване
підтвердження: ще однією з наших помічниць була Кіра, котра вже проводила для
нас екскурсію в Педагогічному музеї кілька років тому. І тоді, як і цього разу,
вона не лише цікаво розповідала, але й давала обстежити на дотик якомога більше
експонатів. Це неймовірне відчуття, пройтися коридорами, якими щодня ходять
люди, котрих ми звикли бачити у кадрі і котрі більшою чи меншою мірою, але все
ж впливають на думку суспільства, а часом, і на хід історії, побувати в студії
ТСН чи доторкнутись до тієї самої магічної кнопки, що відкриває шлях на велику
сцену учасникам телешоу «Голос країни». Нам показали декілька експонатів з
музею каналу, зокрема й понівечену табличку з Донецького аеропорту, дали на
хвильку відчути себе ведучими новин і обстежити студійне приміщення. Також ми
відвідали студію звукозапису каналу, стіни якої
для кращої звукоізоляції обшиті спеціальним матеріалом , подібним на
поролон. А ще ми познайомились з унікальною людиною, Юрієм Коваленком. Ми
навіть не здогадуємось, але це його голосом говорять безліч героїв кіно- і
мультфільмів Його голос ми чуємо за
кадром багатьох телепрограм, а ще він чудово імітує найрізноманітніші звуки,
тож цілком заслужено носить почесний титул „Доктор звук”. Не вдалося, щоправда,
потрапити до студії «Сніданку» - там саме йшли зйомки, але вражень просто
неймовірна кількість. Величезне спасибі дівчатам, котрі супроводжували нашу
групу, за чуйність, розуміння і готовність допомогти. Молоді, веселі,
креативні, вони, як і багато інших, працюють на те аби нам, глядачам було
цікаво спостерігати за якісним, пізнавальним телепродуктом. Адже справжнє телебачення
– аж ніяк не ведучі, точніше, не тільки вони. Так, перш ніж потрапити у кадр
ведучим, надто ж це стосується дівчат, мають створити відповідний образ, і що
він складніший, то більше потребує часу. Уявляєте о котрій годині мають приїхати
на студію ведучі «Сніданку»? А для того, щоб приготувати у прямому ефірі
яку-небудь смакоту, відповідальні за це люди мають не лише підготувати усі
необхідні для цього продукти, але й відміряти й розкласти їх в гарненькі ємності,
адже у кадрі все має виглядати ідеально. Словом, телебачення – це тяжка, майже
безперервна, а іноді й дуже драматична робота, адже для того аби ми могли
бачити об’єктивну картину дійсності, багатьом телевізійникам доводиться
працювати у надзвичайно складних умовах, як от, на сході країни чи місцях
скоєння злочинів. Звичайно, те що вдалося побачити нам, це лише малесенький шматочок
цього дивовижного, багатогранного світу, але це було
незабутньо!
Олена Федорова
Комментариев нет:
Отправить комментарий