Любви прекрасные порывы

Саме під такою назвою відбувся  організований нашою групою вечір поезії 21 лютого 2016 року. Захід було розпочато об одинадцятій годині в преміщенні  Київського УВП-2 УТОС.
Кохання – найчарівніше і найсвітліше  з людських почуттів. І нема людини яка б не відала його. А особливо, якщо ця людина – поет. Тож на вечорі лунали  присвячені коханню рядки великих поетів і поезії наших власних авторів.
Відкрила захід Керівник  нашої групи Олена Анатоліївна Василенко майстерним  виконанням віршів Анни Ахматової і Марини Цвєтаєвої. До речі – Ахматова наша землячка – киянка. Вірші відомих поетів декламували також і інші учасники заходу. Богато приємних емоцій ми отримали від декламації Леоніди Пономарьової.
З особливим   нетерпінням  усі очікували чим порадують наші власні поети. І слід віддати їм належне - Валентина Братчанська, Микола Криндач, Євген Познанський не підвели очікувань.  
Микола Криндач майстерно поєднував у своїх поезіях  притаманну йому дотепність та щирість почуттів; Валентина Братчанська подарувала нам поезії сповнені щирості та  любові; ніжністью та пристрастю  дихали   вірші Євгена Познанського, які   зачитала Вікторія Герасименко.
Дуже доречними у  доволі холодному приміщені були і гарячий чай та солодощі, якими пригощалися учасники вечора, але  саме  поезія кохання найкраще зігрівала усіх того зимового дня, і саме оспіване поетами почуття любові було найсолодшим та найпотрібнішим.

Євген Познанський

Інтерв"ю

7 лютого 2016 року в релігійно-пізнавальній передачі духовного спрямування "Благовіст" прозвучало інтерв"ю керівника НКДГ "Творчі ініциативи" Василенко Олени Анатоліївни, яке записав експерт-релігієзнавець Володимир Татаренко.

http://www.nrcu.gov.ua/prog.html?id=360

Природна цілителька

Нерідко лікарі стверджують, що саме якість води, яку ми щоденно споживаємо, впливає на стан нашого здоров’я, і, врахувавши це, багатьох проблем можна було б уникнути. Що ж може найбільше переконати у якості пропонованої питної води від певної торгової марки? Звісно, побувати на підприємстві, де її видобувають та розливають, і побачити все це на власні очі.
Саме на такій екскурсії випала нагода побувати 6 січня 2016 року групі від НКДГ “Творчі ініціативи”.
Питну воду торгової марки “Еталон”, якої є кілька різновидів, у супермаркетах знайти практично неможливо. Її доставка по Києву здійснюється на замовлення. На території підприємства знаходиться й скважина, яку можна побачити. Тут вода видобувається на поверхню землі аж із 323-метрової глибини. Це чиста природна артезіанська вода із шару Юрського геологічного горизонту, що не потребує штучної мінералізації. Про сбалансованість і оптимальну кількість у ній мінеральних речовин, необхідних для людського організму, вже подбала сама природа. Людям лишається очистити її за допомогою фільтрів від механічних часток, знезаразити, іонізувати... І розливати по пляшках чи відповідних ємностях, які також виготовляються на заводі.  Якість води постійно перевіряється двома лабораторіями підприємства – фізико-хімічною і мікробіологічною. А ще, і це дуже вразило екскурсантів, вода за допомогою музики навіть позитивно “налаштовується”, бо, за новітніми дослідженнями, вона може змінювати свою структуру і вміє... “запам’ятовувати”.              
Вода “Еталон” відповідає багатьом міжнародним стандартам, адже тут є сучасне обладнання і враховується зарубіжний досвід.
Після цікавої екскурсії на підприємстві, а також дегустації продукції (бо ж усі пішли додому не з порожніми руками), багато хто замислився над тим, що ми п’ємо, і вже точно знає, воду якої якості одержить від “Еталону”. Уся група дуже вдячна компанії “Еталон-Україна” за такий корисний і пізнавальний урок.

Інеса Гусєва

Екскурсія до будинку Уряду України

18 грудня 2015 року члени НКДГ „Творчі ініціативи” відвідали будинок Уряду України. Складні часи, які доводиться переживати нашій країні, обумовлюють особливі заходи безпеки, до яких доводиться вдаватися охороні Уряду. Перш ніж допустити нас у внутрішні приміщення охорона перевірила особисті речі та документи. Але, слід відзначити, робили вони це дуже коректно, тактовно, навіть із певним теплом.
Першою приємною несподіванкою стало знайомство із гідом. Ним виявився сам Володимир Татаренко, добре відомий усій Україні ведучий православної радіопередачі «Благовіст», яка звучить на першому каналі українського радіо щонеділі. Пан Володимир також працює у Секретаріаті Кабінету Міністрів України у відділі  зв’язків із громадськістю. Протягом усієї екскурсії, а вона тривала більше, ніж три години, ми отримали багато позитивних емоцій від спілкування із цією непересічною людиною, уваги та тепла.
Відразу люб’язний гід повів нас знайомитися з експонатами музею Урядів України, який знаходиться на першому поверсі. Разом з тим пан Володимир пояснив, чому не можна говорити,  що у нас відбувається „екскурсія до Кабміну”. Кабмін  це власне уряд, міністри, що входять до його складу, приміщення ж де Кабмін працює треба називати „будинок Уряду”. Експозиція музею охоплює історію усіх урядів України, починаючи від створеного у 1917 році генерального секретаріату на чолі із Володимиром Винниченком, і завершуючи урядом Юлії Тимошенко. У кімнатах музею ми оглянули портрети голів урядів, отримані ними подарунки, приміщення, яке відтворює  кабінет голови уряду радянських часів. В одній із кімнат музею ми прослухали аудіозапис, у якому розповідалося про історію урядів України, а також пролунав голос Олександра Ляшка, одного з голів уряду УРСР. До речі, ніякого відношення до відомого політика наших днів Олега Ляшка він не мав.
До останньої хвилини наш люб’язний гід Володимир Татаренко не знав, чи зможемо ми відвідати власне зали засідання Уряду. Справа у тому, що саме того дня відбувалося засідання Уряду, на якому вирішувалося питання оголошення мораторію на виплату  боргу Російській Федерації. Так що ми певною мірою були поруч із цими історичними подіями. Але засідання уряду тривало не надто довго і врешті нам було дозволено піднятися на шостий та сьомий поверхи, де і знаходяться найважливіші приміщення. Ми відвідали малий та великий зали засідань Уряду, мали можливість посидіти на кріслах, на яких щойно сиділи наші урядовці, і навіть сфотографуватися у приміщеннях. Чудове освітлення та усі необхідні умови для комфортної роботи урядовців надовго запам’яталися нам. Великий зал, облаштований ще у радянські часи використовується зазвичай для розширених засідань Уряду, на які запрошують голів регіонів, представників бізнесу, він дійсно має яскраве враження, який на думку авторів, є більш естетичним. Малий зал не такий ошатний, але більш сучасний, його частіше за все і показують по телебаченню.
Відвідали ми також і пресс-центр будинку Уряду, комунікативний зал та інші приміщення.
Один з авторів цього матеріалу Лідія Бакуменко каже: „Ми з мамою отримали велике задоволення від екскурсії”.
До цих слів щиро приєднуються усі учасники заходу.

Євген Познанський
Лідія Бакуменко

Чарівне свято

Чарівне свято – Новий рік. З дитинство воно є найулюбленішим  практично для усіх. І тому, якби там не було важко, кожного  року  кожен з нас намагається  відзначити його як найкраще.
І звичайно, ми НКДГ «Творчі ініціативи» не є виключенням.  Тож 29 грудня 2015 року на території  УВП-2 УТОС  відбулося наше святкування Нового року. Дуже швидко кожен з присутніх забув про усі життєві негаразди, навіть про низьку температуру у приміщені, така тепла та дружня атмосфера запанувала на святі.
Голова нашої групи –Олена Анатоліївна Василенко тепло привітала усіх з Новим роком, розповіла про  наші досягнення у році, що минув, побажала усім  щастя  у Новому році. Грамотами та подарунками було відзначено актив нашої групи.
А далі завирувала новорічна феєрія. В ударі був  наш Дід Мороз - Микола Криндач. Його жарти, загадки, дотепи усім пришлися до смаку.  Разом із  Снігуронькою Наталею Михайловою він  проводив різні конкурси та інтелектуальні змагання, які  усім дуже сподобалися.
Окрасою вечора стали  співи Ольги Семи та Вікторії Герасименко.
А наприкінці, за традицією нашої групи, усіх обійшла свічка, тримаючи яку кожен  висловив свої побажання на Новий рік. Сподіваємося, що  вони збудуться.

Є. Познанський.

Екскурсія до Педагогічного музею

7 листопада 2015 року члени НКДГ «Творчі ініціативи» відвідали Педагогічний музей, що знаходиться у Міському будинку вчителя, отримавши від походу безліч незабутніх вражень.  Протягом існування «Творчих ініціатив» було здійснено безліч екскурсій до найрізноманітніших місць. Були вони більш або менш цікавими, пізнавальними і змістовними, проте даний похід вигідно вирізняється з-поміж усіх інших своєю доступністю, інформативністю та врахуванням екскурсоводом специфіки екскурсантів. На жаль, не так часто під час відвідин музеїв людям з вадами зору дозволяють не просто прослухати екскурсію, але й доторкнутись до експонатів, аби, бодай частково скласти уявлення про експозицію. Звичайно, експонати, то річ унікальна і потребують вони бережного до себе ставлення, але й відвідувачів таких не багато, та й, очевидно, не завжди людям спадає на думку, що є хтось, хто сприймає світ дещо інакше, ніж вони. А ось у Педагогічному музеї екскурсантам вдалося не лише дізнатися безліч цікавих речей із надзвичайно змістовної розповіді екскурсовода, так, наприклад, виявляється серед експонатів музею зберігається «листок успішності» Ганни Горенко, відомої усьому світові як поетеса Анна Ахматова, але й спробувати власноруч писати справжнісіньким пером і чорнилами, доторкнутися до справжнього раритету: задачника для третього класу видрукованого шрифтом Брайля ще у 1943-му році, потримати в руках спеціальну воскову табличку(церу), на якій вчилися писати в давнину. І безліч іще цікавих речей вдалося почути і «побачити» відвідувачам впродовж екскурсії, тому навіть якщо ви розчарувались у походах музеями, не нехтуйте запрошенням відвідати іще один, хтозна, може за його дверима на вас чекатиме щось, чого вам більше ніколи і ніде не вдасця  зробити або дізнатися.

 

Зустріч із Яготином

 Сонячного, але прохолодного осіннього ранку 10 жовтня 22 членів НКДГ «Творчі ініціативи» вирушили на екскурсію до славного містечка Яготин.
 Першим пунктом нашої екскурсії став відомий всім Яготинський маслозавод. Спершу нам запропонували одягнути білі халати і шапочки, аби ми не порушували чистоти виробництва. На молокозаводі нас вразила повна автоматизація процесу: від подачі молока в резервуари та його обробки до пакування. Обслуговуючого персоналу ми бачили там зовсім мало. У дегустаційному залі нас почастували  новинками виробництва: какао на молоці, різними заквасками та геролактом. Гостинні господарі не залишили нас й без подарунків, тож смачною продукцією можна було поласувати ще й вдома.
 Далі ми відвідали музей-флігель Тараса Шевченка. Цей будиночок був виділений князем Репніним для проживання Тараса Шевченка в 1843 та 1845 рр. минулого століття. Цікава розповідь екскурсовода ніби занурила нас у ті далекі часи, коли у будинку жив великий поет. Цікаво було побачити ліжко, на якому відпочивав поет, письмовий стіл, за яким він працював, речі, якими користувався. Відчувалося, що працівники музею дуже люблять свою роботу.
В цьому музеї проходила виставка вишивок народного майстра. Мене надзвичайно вразили його роботи. Цей 72–річний чоловік мистецтво вишивки якому передалося від мами, вишив вірші Тараса Шевченка на полотні, різні картини та портрети в тому числі Мерлін Монро.
 Наступним пунктом нашої програми став музей етнографії. Крім традиційних предметів ужитку наших попередників: прялки, веретена, рубля, слюсарного інструменту, тут також проходили виставки вишитих та тканих рушників з різних регіонів Київщини, а також виставка дуже гарних народних строїв.
 Перлиною нашої екскурсії стало відвідання музею–садиби Катерини Білокур, яка знаходиться у селі Богданівка за 25 км від Яготина. Екскурсія–розповідь про видатну українську  художницю була більше схожа на моновиставу, присвячену Катерині Білокур. Дуже натхненно і емоційно директорка музею  Шаповал Ольга Олександрівна розповідала про цю дивовижно тяжкої долі жінку, яка змогла ціною неймовірних зусиль відстояти своє право на малювання. Здається, жила вона порівняно недавно, але яких зусиль довелося їй докласти, аби самоствердитися як художниці. Про неї видатний французький художник Пабло Пікассо писав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї весь світ...»
 На жаль, через об’єктивні причини ми не встигли докладно роздивитися усі експонати у садибі Катерини Білокур, Однак це дає привід приїхати сюди ще раз, напитися краси її надзвичайно дивовижних картин, квітів, які ростуть навколо музею, а також відвідати картинну галерею в Яготині, в якій зберігається найбільша кількість картин цієї видатної української художниці.

Потеляхіна Марина