Сонячного, але прохолодного осіннього ранку 10 жовтня 22 членів НКДГ «Творчі ініціативи» вирушили на екскурсію до славного містечка Яготин.
Першим пунктом нашої екскурсії став відомий всім Яготинський маслозавод. Спершу нам запропонували одягнути білі халати і шапочки, аби ми не порушували чистоти виробництва. На молокозаводі нас вразила повна автоматизація процесу: від подачі молока в резервуари та його обробки до пакування. Обслуговуючого персоналу ми бачили там зовсім мало. У дегустаційному залі нас почастували новинками виробництва: какао на молоці, різними заквасками та геролактом. Гостинні господарі не залишили нас й без подарунків, тож смачною продукцією можна було поласувати ще й вдома.
Далі ми відвідали музей-флігель Тараса Шевченка. Цей будиночок був виділений князем Репніним для проживання Тараса Шевченка в 1843 та 1845 рр. минулого століття. Цікава розповідь екскурсовода ніби занурила нас у ті далекі часи, коли у будинку жив великий поет. Цікаво було побачити ліжко, на якому відпочивав поет, письмовий стіл, за яким він працював, речі, якими користувався. Відчувалося, що працівники музею дуже люблять свою роботу.
В цьому музеї проходила виставка вишивок народного майстра. Мене надзвичайно вразили його роботи. Цей 72–річний чоловік мистецтво вишивки якому передалося від мами, вишив вірші Тараса Шевченка на полотні, різні картини та портрети в тому числі Мерлін Монро.
Наступним пунктом нашої програми став музей етнографії. Крім традиційних предметів ужитку наших попередників: прялки, веретена, рубля, слюсарного інструменту, тут також проходили виставки вишитих та тканих рушників з різних регіонів Київщини, а також виставка дуже гарних народних строїв.
Перлиною нашої екскурсії стало відвідання музею–садиби Катерини Білокур, яка знаходиться у селі Богданівка за 25 км від Яготина. Екскурсія–розповідь про видатну українську художницю була більше схожа на моновиставу, присвячену Катерині Білокур. Дуже натхненно і емоційно директорка музею Шаповал Ольга Олександрівна розповідала про цю дивовижно тяжкої долі жінку, яка змогла ціною неймовірних зусиль відстояти своє право на малювання. Здається, жила вона порівняно недавно, але яких зусиль довелося їй докласти, аби самоствердитися як художниці. Про неї видатний французький художник Пабло Пікассо писав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї весь світ...»
На жаль, через об’єктивні причини ми не встигли докладно роздивитися усі експонати у садибі Катерини Білокур, Однак це дає привід приїхати сюди ще раз, напитися краси її надзвичайно дивовижних картин, квітів, які ростуть навколо музею, а також відвідати картинну галерею в Яготині, в якій зберігається найбільша кількість картин цієї видатної української художниці.
Потеляхіна Марина
Першим пунктом нашої екскурсії став відомий всім Яготинський маслозавод. Спершу нам запропонували одягнути білі халати і шапочки, аби ми не порушували чистоти виробництва. На молокозаводі нас вразила повна автоматизація процесу: від подачі молока в резервуари та його обробки до пакування. Обслуговуючого персоналу ми бачили там зовсім мало. У дегустаційному залі нас почастували новинками виробництва: какао на молоці, різними заквасками та геролактом. Гостинні господарі не залишили нас й без подарунків, тож смачною продукцією можна було поласувати ще й вдома.
Далі ми відвідали музей-флігель Тараса Шевченка. Цей будиночок був виділений князем Репніним для проживання Тараса Шевченка в 1843 та 1845 рр. минулого століття. Цікава розповідь екскурсовода ніби занурила нас у ті далекі часи, коли у будинку жив великий поет. Цікаво було побачити ліжко, на якому відпочивав поет, письмовий стіл, за яким він працював, речі, якими користувався. Відчувалося, що працівники музею дуже люблять свою роботу.
В цьому музеї проходила виставка вишивок народного майстра. Мене надзвичайно вразили його роботи. Цей 72–річний чоловік мистецтво вишивки якому передалося від мами, вишив вірші Тараса Шевченка на полотні, різні картини та портрети в тому числі Мерлін Монро.
Наступним пунктом нашої програми став музей етнографії. Крім традиційних предметів ужитку наших попередників: прялки, веретена, рубля, слюсарного інструменту, тут також проходили виставки вишитих та тканих рушників з різних регіонів Київщини, а також виставка дуже гарних народних строїв.
Перлиною нашої екскурсії стало відвідання музею–садиби Катерини Білокур, яка знаходиться у селі Богданівка за 25 км від Яготина. Екскурсія–розповідь про видатну українську художницю була більше схожа на моновиставу, присвячену Катерині Білокур. Дуже натхненно і емоційно директорка музею Шаповал Ольга Олександрівна розповідала про цю дивовижно тяжкої долі жінку, яка змогла ціною неймовірних зусиль відстояти своє право на малювання. Здається, жила вона порівняно недавно, але яких зусиль довелося їй докласти, аби самоствердитися як художниці. Про неї видатний французький художник Пабло Пікассо писав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї весь світ...»
На жаль, через об’єктивні причини ми не встигли докладно роздивитися усі експонати у садибі Катерини Білокур, Однак це дає привід приїхати сюди ще раз, напитися краси її надзвичайно дивовижних картин, квітів, які ростуть навколо музею, а також відвідати картинну галерею в Яготині, в якій зберігається найбільша кількість картин цієї видатної української художниці.
Потеляхіна Марина
Комментариев нет:
Отправить комментарий