РЯДКИ, ЩО СКЛАЛИСЯ У СЕРЦІ

Время «пик»  и в суете  мелодий

Под стук шагов летает хриплый стон.

Это здесь в подземном переходе

Девушку целует саксофон.

Он давно в неё влюблен,

Для неё играет он.

Он мечтою окрылен.

Девушку целует саксофон.

         М’який, красивий голос виконавця із теплом та щирістю виспівує ці дивовижно красиві і водночас прості рядки, гітара підспівує у вправних руках, і все: рядки, музика, голос створюють неповторної краси твір, своєрідний акорд почуттів. Так воно і є, це справжній акорд, бо і музика і слова належать виконавцеві - незрячому поету з Маріуполя Богдану Ковалю.

         5.04.2019 р. у приміщенні Національної наукової медичної бібліотеки у Києві відбулася презентація книги «Дует палітри та нот» до якої увійшли тексти пісень та вірші Богдана Коваля та графіка талановитої та надзвичайно юної маріупольської художниці Ганни Полякової.

         Зустріч було організовано НКДГ «Творчі ініціативи», голова О. А. Василенко,  добро знайомою нашим читачам. На зустріч завітали читачі бібліотеки, друзі  та шанувальники митця, і звичайно, члени «Творчих ініціатив».

         Богдан Олександрович Коваль народився на Рівненщині 1965 р. Доля привела хлопця до Маріуполя,  красивого приморського міста, без якого він вже не уявляє себе. Там його родина, друзі, там він створив більшу частину своїх пісень. Шлях до творчості був непростим. Богдан освоїв професію монтажника. У двадцять вісім років під час роботи отримав травму, внаслідок якої почав згасати зір. Із 2002 р.  Богдан є членом УТОС, перебуває на обліку у Маріупольській ТПО.  

Однак і після такого страшного нещастя як втрата зору Богдан не тільки не зламався, а навіть навпаки, почав ще більше, на повну силу розкриватися його багатогранний талант. Пісні Богдана швидко знайшли свою аудиторію і принесли авторові заслужену популярність. Нерідко дуже талановиті митці з числа УТОСівців залишаються відомими лише у самій системі УТОС. З творчістю Богдана Коваля так не сталося. Його люблять та шанують колеги у ТПО, але ще більш шанувальників у нього за межами первинної ланки, у рідному місті та і за його межами. Однією з таких шанувальниць стала надзвичайно юна маріупільчанка Ганна Полякова. Їй було лише тринадцять років, коли вона познайомилася із творчістю Богдана Коваля і почала створювати перші малюнки, навіяні його піснями. Зараз їй  трохи більше п’ятнадцяти  і її  графіка стала окрасою книги, назва якої, як пам’ятає читач „Дует палітри та нот”. Вдала назва, не випадкова. Сам Богдан Коваль каже:

Душа моя ось ці рядки складає,

З любов’ю в серці їх для вас співає.

До них Гануся пісню намалює.

Хай книжка ця вам слух і зір милує.     

Богдан створює поезії і на російській мові і українською. У своїй творчості Богдан перш за все лірик. Звичайно, це не означає що трагічні події сучасності проходять повз нього. Мешканець прифронтового Маріуполя він присвятив прекрасні, щирі рядки українським юнакам та їх матерям, які ждуть дітей з війни Але основна тема його творчості це, звичайно, кохання.

Несуть ріки срібні води у далеку даль,

Грає музику природи молодий скрипаль,

Йду до тебе, мій коханий, ноги у росі,

Тільки ти на тому боці, а я на цьому березі.

Грає, грає, грає втомлена струна,

Знає, знає, знає, що прийшла весна.

Співає, співає небо й земля.

Кохає, кохає дівча скрипаля.

Відірвані від музики та авторського виконання його рядки багато втрачають. Богдан талановитий бард, гадаю, що не помилюся, якщо  назву його  так. Мабуть тому разом із книгою продається і диск пісень Богдана Коваля у авторському виконанні. Книгу видано у Маріуполі ЧАО «Газета «Приазовский рабочий», наклад 150 примірників.

Богдан Коваль людина непересічна - обдарована, доброзичлива, його щиро люблять та поважають усі хто знайомий із ним. І виступ у Києві, безумовно ще більше розширив коло його шанувальників.

Піснею, що завершила зустріч стала «Вера, надежда, любовь».

К нам снова вера, надежда, любовь вернётся,

В сердце погасший огонь проснётся.

Счастье к душе прикоснётся нежно вновь и вновь.

Мир удивительный, жизнь прекрасна,

И всё, что пройдено, – не напрасно.

Нет, не напрасно судьба нам дарит

Веру, надежду, любовь!

         Добре, що відбулася ця зустріч киян із світом творчості Богдана Коваля, і хочеться сподіватися, що  вона не остання.

Євгеній Познанський для «Проміня».  

Вірші присвячені творчому вечору Богдана Коваля:

І трошечки не важить уже хто ти,

Не важать липкі темряви обійми.

Душі стремління вилилося в ноти:

Не лиш собі, а й іншим дух підійме.

Сплетіння слова й музики потішить,

Вуаллю років сни перепорошить

Роз’ятрені від болю щирі вірші

Навіюють у пам’ять щось хороше.

Людмила Машталер