Маленьке й нині патріархально-провінційне, але дуже затишне і таке привабливе місто Ніжин на Чернігівщині розташувалося по обох берегах річки Остер . Воно притягує до себе “знаючих” туристів. Хто ж і що про нього знає?
Для когось це місто Гоголя (тут він навчався в Гімназії вищих наук князя Безбородька), для когось – славний осередок козацтва (тут був Ніжинський козацький полк, а ще відбулася знаменита загальна «Чорна» рада – з участю черні, описана в романі П. Куліша). В інших воно асоціюється з іменем молодого незрячого адвоката Якова Батюка (посмертно став Героєм Радянського Союзу), який протягом 1941 – 1943 років очолював ніжинську підпільну організацію, що чинила спротив фашистам, і разом з групою підпільників був розстріляний. А хтось цього всього не знає, і в нього містечко просто асоціюється зі знаменитими смачними ніжинськими огірками (до речі, пам’ятник огірку стоїть біля заводу, де їх саме й консервують).
10.09.2016 р. Ніжин відвідала і НКДГ “Творчі ініціативи”, адже подивитися тут і справді є на що, та ще й відпочити трохи від столичної суєти і шаленого темпу.
Вперше місто згадується в літописі 1078 р. як Нежатин, а в 1147 р. як Уненіж. На початку XVII ст. на місці зруйнованого татаро-монголами городища було збудоване нове місто.
Як і вся країна, Ніжин зазнавав і бурхливого розквіту, і падінь. Взяти хоча б те, що свого часу (ще навіть на початку XVII століття) за чисельністю його населення перевищувало на кілька тисяч Київ! Місто входило до складу Чернігівського князівства, потім – до Великого князівства Литовського... В 1625 р. Ніжин отримує Магдебурзьке право, розвивається як торговий центр. Надзвичайно популярними стають Ніжинські ярмарки, адже місто стало згодом не лише козацьким (і як адміністративно-територіальна одиниця, полковим), а й купецьким. Великі ярмарки відбувалися тут тричі: на Покрову (зараз намагаються відродити цю традицію), на Масляну і на Трійцю.
1663 р. саме тут, на “Чорній” раді, в результаті масових збройних сутичок переміг Іван Брюховецький – прибічник Москви. Згодом Ніжин разом з Лівобережною Україною увійшов до складу Російської держави і розвивався як торговий та освітній центр. Саме в Ніжині було відкрито один із трьох, перших в імперії, ліцеїв нової системи освіти (крім М. Гоголя, там навчалися Є. Гребінка, Л. Глібов та ін.).
Тут здавна жили поряд багато національностей, серед яких значною була грецька громада, яка мала, до речі, й свій магістрат (будівля збереглася) і вплинула на розвиток міста.
Ніжин – одне з небагатьох міст Лівобережної України, яке значно зберегло планування та забудову XVII – XVIII ст. і величезну кількість історичних пам'яток. Тут нараховується близько 300 історичних будівель, з яких 70 мають велику культурну та історичну цінність. Приємно вражає й те, що, попри все, у Ніжині збереглося багато церков.
Найдавнішими архітектурними пам'ятками XVII – XVIII ст. є Миколаївський собор, Благовіщенський собор та ансамбль грецьких храмів – Михайлівська, Всіхсвятська та Троїцька церкви. А ще є Покровська церква, унікальний двоярусний храм Іоанна Богослова, Преображенська церква, Введенський та Благовіщенський монастирі XVIII – XIX ст.
Ніжин пишається єдиним в Україні майже повністю збереженим комплексом будівель поштової станції XVIII ст. Свого часу тут зупинялися Є. Гребінка, Т. Шевченко, Д. Фонвізін, О. Пушкін, О. Грибоєдов, М. Глинка, М. Лєсков та інші. А зараз діє Музей пошти.
Взагалі, як для такого невеликого на сьогодні міста, тут досить багато музеїв, кілька з яких розмістилися в приміщеннях Ніжинського державного університету ім. М.В. Гоголя (саме у цих стінах і навчався письменник), серед них – власне музей Миколи Гоголя, музей рідкісної книги, музей історії університету. Та найбільше вражає відвідувачів (як і нас зокрема) картинна галерея. Тут виставлено багато картин Сергія Шишка – яскраві і самобутні пейзажі, які він сам колись презентував цьому закладу, є й картини багатьох художників світу, і копії творів Рафаеля та інших західноєвропейських митців, намальовані їхніми учнями. Власне, тепер вже й вони самі становлять мистецьку цінність, адже деякі з них – епохи Ренесансу чи XVII ст. Цікаво, що Ніжинський університет – єдиний вищий навчальний заклад в Україні, що може пишатися власною картинною галереєю-музеєм. Але свого часу картини були розвішені просто на стінах ліцею, виховуючи в учнів почуття прекрасного.
Відвідали ми також музей «Ніжинська поштова станція». Завдяки чудовому екскурсоводу відчули себе мандрівниками, що зупинялися тут кілька століть тому, і роздивилися моделі екіпажів, якими тоді їздили.
А ще, звісно, не могли не побувати у Ніжинському краєзнавчому музеї, де міститься велика кількість рідкісних експонатів. Пройшлися й по центральних пішохідних вулицях міста, споглядаючи його архітектуру і всотуючи колорит. Побачили перший за часом створення не лише в Україні, а й у цілому світі (!) пам’ятник Миколі Гоголю – гордість ніжинців. Майбутній письменник, навчаючись тут, увібрав у себе багато цінних побутових подробиць і звичаїв місцевих жителів, що не могло потім не відбитися у його творах. А от про власний зв’язок Гоголя з містом і ставлення до нього краще дізнаватися лише тут.
Ця поїздка, прекрасні екскурсоводи, затишне і тихе місто залишило у всіх багато вражень – звісно, в кожного своїх. Ніжин іноді називають містом 17 храмів (за кількістю діючих церков), а ще – містом фіалок – воно просто тоне в пахощах цих диких квітів навесні.
А які асоціації викликає Ніжин у вас?
Інесса Гусєва
Комментариев нет:
Отправить комментарий