26.03.2016р. члени НКДГ „Творчі ініціативи” відвідали проект у стінах НКММК «Мистецький Арсенал», присвячений фільму Сергія Параджанова „Тіні забутих предків”. Кінокартині, яка з перших днів набула статусу культового твору в історії українського та світового кінематографу. Проект, спрямований на відтворення світу «Тіней забутих
предків», містить у собі й те, що залишилося поза кадром, слугуючи фундаментом для виникнення нових сенсів. З моменту прем'єрного показу фільму минув 51-й
рік, що дозволяє казати про початок нової ери у його сприйнятті, а сама подія позиціонує себе як анти-ювілей.
У структурі виставки закладений «шлях» фільму, починаючи з моменту створення до довготривалого відлуння в культурі. Кожна з дев'яти експозиційних зал надає
можливість поглянути на кінострічку під різними ракурсами, а також прослідкувати за діалогом, на який виходять «Тіні…» із роботами сучасних художників
(Тіберія Сільваші, Миколи Малишка, Антона Логова) та режисерів.
Перші зали є прологом, які оповідають про витоки задуму фільму, етнографію Гуцульщини та надають можливість реконструкції середовища, у якому зародилась
«легенда «Тіней». Зокрема, через представлення творчої лабораторії у форматі «досьє» на учасників-першопрохідців зйомок: від Сергія Параджанова і Юрія Іллєнка
до Георгія Якутовича, Мирослава Скорика та головних актор(ок)ів. Тоді як окремою «експозицією в експозиції» стають вперше представлені оригінальні розкадровки
Сергія Параджанова, які дотепер зберігалися в сімейному архіві Володимира Луговського – другого режисера «Тіней забутих предків».
Однак історія фільму співіснує ще й з легендами навколо нього. Дослідити їх допомогла спеціально влаштована в рамках проекту експедиція на Гуцульщину, впродовж
якої відбулись численні розмови з безпосередніми учасниками та свідками зйомок. Один й той самий випадок поставав у світлі різних трактувань, в яких межа
між правдою та вигадкою назавжди стерта. Тож підійти до них вдалось лише іронічно, пропустивши химерність багатьох історій крізь мову коміксів.
Тенденція, яка наразі вимальовується у переосмисленні фільму – це постійний погляд на кінокартину крізь призму політики, що затьмарює художній зміст. Натомість
куратори прагнуть показати значущість твору у загальнокультурному контексті. Проблематика відокремлення мистецького аспекту від політичного дозволяє розвінчувати
стійкі міфи про долю кіно у радянському суспільстві.
Так, крок за кроком, завдяки елементам мультимедійності виставки, глядач входить до специфічного світу «Тіней…», відчуваючи свою причетність до феномену
української культури.
Програма проекту передбачає освітню платформу із лекціями про український та світовий кінематограф 60-х років, кураторськими екскурсіями, зустрічами з учасниками
зйомок фільму та «Весільні фрески або Квітка для Параджанова».Учасники нашої групи поринули в незвичайну і містичну атмосферу цього геніального фільму
і ще довго обмінювались враженнями від побаченого та почутого.
(Матеріали взято із сайту http://tiniproject.com.ua/)
Олена Бородкіна
предків», містить у собі й те, що залишилося поза кадром, слугуючи фундаментом для виникнення нових сенсів. З моменту прем'єрного показу фільму минув 51-й
рік, що дозволяє казати про початок нової ери у його сприйнятті, а сама подія позиціонує себе як анти-ювілей.
У структурі виставки закладений «шлях» фільму, починаючи з моменту створення до довготривалого відлуння в культурі. Кожна з дев'яти експозиційних зал надає
можливість поглянути на кінострічку під різними ракурсами, а також прослідкувати за діалогом, на який виходять «Тіні…» із роботами сучасних художників
(Тіберія Сільваші, Миколи Малишка, Антона Логова) та режисерів.
Перші зали є прологом, які оповідають про витоки задуму фільму, етнографію Гуцульщини та надають можливість реконструкції середовища, у якому зародилась
«легенда «Тіней». Зокрема, через представлення творчої лабораторії у форматі «досьє» на учасників-першопрохідців зйомок: від Сергія Параджанова і Юрія Іллєнка
до Георгія Якутовича, Мирослава Скорика та головних актор(ок)ів. Тоді як окремою «експозицією в експозиції» стають вперше представлені оригінальні розкадровки
Сергія Параджанова, які дотепер зберігалися в сімейному архіві Володимира Луговського – другого режисера «Тіней забутих предків».
Однак історія фільму співіснує ще й з легендами навколо нього. Дослідити їх допомогла спеціально влаштована в рамках проекту експедиція на Гуцульщину, впродовж
якої відбулись численні розмови з безпосередніми учасниками та свідками зйомок. Один й той самий випадок поставав у світлі різних трактувань, в яких межа
між правдою та вигадкою назавжди стерта. Тож підійти до них вдалось лише іронічно, пропустивши химерність багатьох історій крізь мову коміксів.
Тенденція, яка наразі вимальовується у переосмисленні фільму – це постійний погляд на кінокартину крізь призму політики, що затьмарює художній зміст. Натомість
куратори прагнуть показати значущість твору у загальнокультурному контексті. Проблематика відокремлення мистецького аспекту від політичного дозволяє розвінчувати
стійкі міфи про долю кіно у радянському суспільстві.
Так, крок за кроком, завдяки елементам мультимедійності виставки, глядач входить до специфічного світу «Тіней…», відчуваючи свою причетність до феномену
української культури.
Програма проекту передбачає освітню платформу із лекціями про український та світовий кінематограф 60-х років, кураторськими екскурсіями, зустрічами з учасниками
зйомок фільму та «Весільні фрески або Квітка для Параджанова».Учасники нашої групи поринули в незвичайну і містичну атмосферу цього геніального фільму
і ще довго обмінювались враженнями від побаченого та почутого.
(Матеріали взято із сайту http://tiniproject.com.ua/)
Олена Бородкіна
Комментариев нет:
Отправить комментарий