Нещодавно(05.03.2016) члени НКДГ „Творчі ініціативи” здійснили екскурсію до однієї з найбільших святинь УПЦ КП, Володимирського собору. Слід зазначити, що відвідини храму подарували екскурсантам не лише надзвичайне духовне піднесення, але й виявилися навдивовижу цікавими й інформативними. Зведений у дев`ятнадцятому столітті собор було названо на честь князя Володимира і приурочено до дев`ятсотліття хрещення Русі. Справжнє мистецьке диво, в якому поєднались талант зодчих і живописців, захоплює красою і сповнює трепетом перед його величчю. Для членів «Творчих ініціатив», багато з яких далеко не вперше відвідують храм і, навіть, є його прихожанами, патріарша святиня відкрилася з нового, невідомого боку, засяяла усіма своїми гранями. Для тих же, хто прийшов до собору вперше – храм став новим духовним і художньо-мистецьким відкриттям. Не можу не відзначити також надзвичайну толерантність служителів церкви щодо релігійних переконань екскурсантів: протягом усього перебування в стінах храму не було жодної спроби, прямо чи опосередковано, вказати на переваги УПЦ КП, що, на жаль, іноді трапляється в храмах іншого підпорядкування. Загалом екскурсія полишила після себе відчуття єднання з чимось світлим і величним. Здається, сама природа поблизу собору розташованого у середмісті велетенського мегаполісу, дихає на повні груди. Так, екскурсантів неабияк здивував життєствердний спів якоїсь невідомої пташини, що незвично лунав на тлі міського гамору на самому початку березня. Та й сама екскурсія собором, проведена його служителем, захопила і відкрила багато нового, бо хіба ж може ще хтось похвалитися, що побував у раю?! А в соборі це можна зробити, піднявшись сімдесятьма сімома сходинками, ми потрапили до надзвичайної краси галереї, що носить таку назву. Храм і справді є перлиною художнього мистецтва: свого часу до його розпису, зокрема, доклали руку такі прославлені художники як Васнецов і Врубель. Втім, скільки б нового й цікавого ми для себе не дізналися – Володимирський собор це те місце, котре щоразу відкриватиметься своїм відвідувачам з нового, несподіваного боку, коли б ми сюди не прийшли. І на останок не можу не відзначити надзвичайну делікатність і розуміння церковних служителів щодо особливостей членів екскурсійної групи: нас супроводжували і ненав`язливо допомагали, не акцентуючи на цьому увагу. Тож щиро сподіваюсь, що це не останній наш похід до храму, адже впевнена - у ньому лишилося ще безліч не відкритих таємниць.
Олена Федорова
Комментариев нет:
Отправить комментарий