Ранкове весняне сонечко яскраво світить крізь скло, за вікном проносяться мальовничі краєвиди Київщини з соковитою квітневою зеленню, у салоні автобусу піднесений настрій. Так починається суботній ранок (16.04.2016) для членів НКДГ „Творчі ініціативи”, що їдуть на екскурсію до стародавнього міста Богуслава.
Заснований майже тисячу років тому (у 1032 році) князем Ярославом Мудрим Богуславль (таке давнє ім’я міста) має чим зацікавити туристів. Гуляємо історичним центром у супроводі місцевого екскурсоводапані Тетяни. Оглянувши кілька старовинних будинків минулих століть, підходимо до білого храму з колонами, що височіє на пагорбі. Це Свято-Троїцька церква, національний пам’ятник архітектури, гордість Богуслава. Храм збудовано у нетиповому для православних церков стилі пізнього класицизму або «ампір». Таких у світі існує усього чотири. Його окраса – ряди великих білих колон і ротонда.
Наступне місце для оглядин – музей Марко Вовчок. Відома українська письменниця 9 років із свого життя провела в Богуславі. Нас зустрічає старенька білена сільська хата з низькими вікнами. На вкритому травою сільськомуподвір’їсеред вишневого квіту- пам’ятник письменниці. У хаті – кілька кімнат зі старовинними меблями і стенди з фотографіями і документами.
Далі їдемо доБогуславського історико-краєзнавчого музею. Знадвору - невиразна сіра споруда, авсередині – справжня машина часу. Спочатку опиняємось у печері – у цей період на території Богуславщини жили кочові племена скіфів. Серед експонатів – примітивні знаряддя праці, рештки давніх поховань. Робимо крок у стилізований під захисні ворота з частоколом дверний отвір і потрапляємо до Київської Русі. Так, крок за кроком мандруємо історією Богуслава, переходячи із залу до залу, кожний з яких стилізовано під окрему епоху.
Є в історії славетного Богуслава своя «Роксолана» - Маруся Богуславка. Донька українського священика, вона народилася і виросла у Богуславі, а потім потрапила у полон до турецького війська і стала невільницею турецького паші. Вельможа закохався і настільки довіряв дівчині, що залишав їй ключі від замку і в’язниці. За переказами, Маруся відчинила темницю і допомогла втекти семистам українським козакам-полоненим, що томилися у турецькій неволі 30 років. Слава про Марусю Богуславку живе у багатьох народних думах. На тому місці, де колись була церква її батька у Богуславі,тепер стоїть пам’ятник - жінка з косою у довгій спідниці простягає вперед руку. Місцеві школярі підперезали кам’яну Марусю жовто-блакитною стрічкою.
Не тільки історією вражає Богуслав. Місто знаходиться у неймовірно гарному місці на трьох пагорбах і розрізане на дві частини річкою Рось з мальовничими скелястими берегами. Вода тут могутня, стрімка, з гуркотом врізається у велике каміння, шукаючи собі дорогу. Пані Тетяна згадує, що за часів її дитинства ріка щовесни широко розливалася, затоплювала селянські садиби, зривала з місць сараї, підхоплювала домашню худобу і несла за собою. Селяни кидалися на човнах навздогін, відвойовуючи у злодійки порося, козу чи інше вкрадене добро. Нині Рось стала набагато спокійнішою. Люди приїздять сюди лікувати хвору спину, відновлювати сили світлою природньою енергією, яка особливо відчувається у цьому місці.
Закінчується наша подорож до Богуслава пікніком на мальовничому березі Росі.Дорогою додому співаємо українські народні пісні.
Олена Криницька
Заснований майже тисячу років тому (у 1032 році) князем Ярославом Мудрим Богуславль (таке давнє ім’я міста) має чим зацікавити туристів. Гуляємо історичним центром у супроводі місцевого екскурсоводапані Тетяни. Оглянувши кілька старовинних будинків минулих століть, підходимо до білого храму з колонами, що височіє на пагорбі. Це Свято-Троїцька церква, національний пам’ятник архітектури, гордість Богуслава. Храм збудовано у нетиповому для православних церков стилі пізнього класицизму або «ампір». Таких у світі існує усього чотири. Його окраса – ряди великих білих колон і ротонда.
Наступне місце для оглядин – музей Марко Вовчок. Відома українська письменниця 9 років із свого життя провела в Богуславі. Нас зустрічає старенька білена сільська хата з низькими вікнами. На вкритому травою сільськомуподвір’їсеред вишневого квіту- пам’ятник письменниці. У хаті – кілька кімнат зі старовинними меблями і стенди з фотографіями і документами.
Далі їдемо доБогуславського історико-краєзнавчого музею. Знадвору - невиразна сіра споруда, авсередині – справжня машина часу. Спочатку опиняємось у печері – у цей період на території Богуславщини жили кочові племена скіфів. Серед експонатів – примітивні знаряддя праці, рештки давніх поховань. Робимо крок у стилізований під захисні ворота з частоколом дверний отвір і потрапляємо до Київської Русі. Так, крок за кроком мандруємо історією Богуслава, переходячи із залу до залу, кожний з яких стилізовано під окрему епоху.
Є в історії славетного Богуслава своя «Роксолана» - Маруся Богуславка. Донька українського священика, вона народилася і виросла у Богуславі, а потім потрапила у полон до турецького війська і стала невільницею турецького паші. Вельможа закохався і настільки довіряв дівчині, що залишав їй ключі від замку і в’язниці. За переказами, Маруся відчинила темницю і допомогла втекти семистам українським козакам-полоненим, що томилися у турецькій неволі 30 років. Слава про Марусю Богуславку живе у багатьох народних думах. На тому місці, де колись була церква її батька у Богуславі,тепер стоїть пам’ятник - жінка з косою у довгій спідниці простягає вперед руку. Місцеві школярі підперезали кам’яну Марусю жовто-блакитною стрічкою.
Не тільки історією вражає Богуслав. Місто знаходиться у неймовірно гарному місці на трьох пагорбах і розрізане на дві частини річкою Рось з мальовничими скелястими берегами. Вода тут могутня, стрімка, з гуркотом врізається у велике каміння, шукаючи собі дорогу. Пані Тетяна згадує, що за часів її дитинства ріка щовесни широко розливалася, затоплювала селянські садиби, зривала з місць сараї, підхоплювала домашню худобу і несла за собою. Селяни кидалися на човнах навздогін, відвойовуючи у злодійки порося, козу чи інше вкрадене добро. Нині Рось стала набагато спокійнішою. Люди приїздять сюди лікувати хвору спину, відновлювати сили світлою природньою енергією, яка особливо відчувається у цьому місці.
Закінчується наша подорож до Богуслава пікніком на мальовничому березі Росі.Дорогою додому співаємо українські народні пісні.
Олена Криницька
Комментариев нет:
Отправить комментарий