„Сойчине крило”

Київ, Андріївський узвіз, „Театр на Подолі”. Члени НКДГ „Творчі ініціативи” часті гості у цьому „Храмі Мельпомени”, а працівники театру завжди доброзичливі та уважні до глядачів з вадами зору.

Але нинішнє відвідування театру — не тільки насолода від чудової гри акторів в цікавій п’єсі. Це спостереження за черговим кроком у розвитку театрального тифлокоментування.

13.02.2020 р. ми відвідали виставу „Сойчине крило” (лірична драма Івана Франка). Перед початком спектаклю, для незрячих „слухачів”, було проведено тактильно описовий огляд. Дівчина-тифлокоментарка розповіла про сцену, розміщення і вигляд декорацій. Змалювала словами  та дозволила „побачити” на дотик усі основні реквізити. Це дуже допомагало під час вистави.

П’єса „Сойчине крило”, за твором видатного українського письменника Івана Франка, надзвичайно цікава. Для роботи тифлокоментаря вона досить складна. Довгі монологи з невеличкими паузами залишають для коментування мало можливостей. Окремі німі сцени, вимагають не лише розповідь про дії персонажів на сцені, але і потребують яскравого опису емоцій акторів.

Під час вистави було протестовано один з приладів, що ретранслюють тифлокоментар. Можна без зайвого перебільшення сказати, що якість трансляції та звук були на високому рівні.

Загальне враження від п’єси і роботи тифлокоментатора позитивне. Якщо на початку вистави відчувалася деяка скутість, то в другій дії коментування вийшло на достатній рівень. Можна зробити  висновок, що головне чого не вистачає — це практика і ще раз практика.

Хочеться подякувати колективу театру за їх копітку і професійну роботу, побажати багато яскравих, успішних вистав, і  подальшого активного розвитку театральної аудіодискрипції.

Володимир та Тетяна Радченки