Любов, наркотики , шансон( Новий Український Театр)

                 

               Дуже приємно мати нагоду напередодні Дня театру побувати в одному з самих камерних київських храмів мистецтва — Новому Українському театрі . Святкову атмосферу підсилював спектакль про одну з найжіночніших і найдивовижніших актрис 20 століття — Едіт Піаф.

                Підкупає режисерське вирішення — спектакль-сповідь з попередніми вибаченнями від виконавиці головної ролі( “я — не вона”), сама брутально-ніжна гра Наталії Заруцької, що зворушливо проводить нас від дитинства напівсліпої дівчинки, що дивом одужує завдяки людській та Божій любові, через зеніт слави чарівної Едіт до перетворення героїні в зів’ялу квітку. І, звичайно, поряд з цією дивовижною жінкою завжди був Чоловік( Єгор Снігирь). Неважливо, в якій іпостасі він був — Батько, Пігмаліон, Композитор, Законний Чоловік чи просто плеяда коханців. Всі вони відрізнялися тим, що любили ЇЇ — свою дівчинку-зірку.

Художнє оформлення спектаклю лаконічне, але навпрочуд точне. Не знаю, чи жаль режисерові, що в театрі немає працівників сцени, але зміна декорацій самими акторами виглядає дуже органічною.

Повернулися додому — знайшли записи “Найкраще від Едіт Піаф” і слухаємо тепер вечорами з задоволенням

Дякуємо “Творчим ініціативам” за можливість зустрічатися з прекрасним

Юрій та Євгенія Вишнякови