Напевно, кожному
киянинові, та й не лише киянинові добре відоме словосполучення «вулиця
Банкова». Безліч емоцій ховається у кожного з нас за цими словами, та, мабуть,
не помилюсь, якщо скажу, що найчастіше пересічного українця охоплює цікавість:
що ж воно там за зачиненими дверима, увійти в які вдається далеко не всім, та й
то з неабиякими пересторогами?! Так хочеться зазирнути хоч краєчком ока,
доторкнутися бодай кінчиком пальця до таємниці, хоч на коротку мить відчути
себе «обраним»! От і ми не встояли перед спокусою і, подолавши неодмінні бюрократичні
перепони, дочекалися черги, а бажаючих сходити в гості до самого Президента
таки чималенько та 29.04.2017 року члени НКДГ „Творчі ініціативи”
вирушили на Банкову. Спершу відвідали будинок, що носить доволі романтичну
назву: «Дім невтішної вдови». Ходить легенда, що, мовляв, належав він колись
жінці, яка до самої смерті безутішно тужила за чоловіком, та насправді усе
набагато простіше: фасад будинку було прикрашено маскою, що мала вигляд
жіночого обличчя, по якому під час дощу безупинно стікала вода, створюючи ефект
сліз. Слід зауважити, що будинки на Банковій це далеко не просто споруди,
відомі тим, що в них міститься президентська адміністрація, а, скоріше, якраз
навпаки, адміністрацію Президента було розміщено саме там через неабияку
культурно-історичну цінність та естетичну самобутність будівель. Так от,
власником будинку була аж ніяк не вдова, а полтавський купець Олександр
Сергійович Аршавський, який в 1905 році придбав садибу і на замовлення котрого
і було зведено будинок. Автором проекту став архітектор Едуард Брадтман, який
одним із перших почав працювати в Києві в стилі модерну. Треба сказати, що
плакати у такому будинку таки не було від чого: шикарний, як на ту пору, він і
сьогодні вражає розкішшю, хоч і не залишилось у ньому оригінальних меблів, та
все ж в інтер’єрі і тепер збережено тогочасний стиль. Щоправда утримувати таку
розкіш купцеві стало не по кишені і згодом будинок перетворився на «прибутковий
дім», тобто будинок, в якому квартири здавались на винайм.
Наступна відвідана нами будівля цікава тим,
що саме в ній безпосередньо і працює Президент. Побудована в тридцятих роках
двадцятого століття, споруда поєднує у собі елементи класичного стилю та стилю
українського бароко. На внутрішньому подвір'ї розміщені їдальня, пральня, хімчистка,
друкарня тощо. Передусім у будинку вражають товстелезні стіни, на скільки ми
могли судити їхня товщина сягає понад півтора метри. Ще однією цікавинкою
виявились картини Казимира Малевича. Мистецтво, звісно, на цінителя та
ознайомитись, як на мене, варто кожному, тим більше, що знаменитий художник
народився і значний відрізок життя провів в Україні. А найцікавішим,
безперечно, в усій нашій екскурсії виявився славнозвісний «Будинок з химерами»,
який свого часу, був спроектований архітектором Владиславом Городецьким і
знаходиться напроти адміністрації Президента. З боку вулиці Банкової він має
три, а з боку площі Івана Франка шість
поверхів. Перше ж, що потрясає уяву – розкішні сходи, зроблені з мармурової
крихти і встелені килимом, з мармуровими поручнями, які підтримують пташині
лапи. Цими крутими сходами ми піднялись до квартири, номер 3, в якій колись мешкав сам архітектор.
Красивий передпокій, від якого відходять інші кімнати. Вітальня з величезним
столом та ошатними меблями, їдальня, з багатьма вікнами, оздобленими масивними
дорогими шторами та величезним столом. З-поміж іншого, саме в квартирі
Городецького зараз розташувався прес-центр, з розкішними білими диванами і
мікрофонами, куди нам дозволили зазирнути лише краєчком ока. Загалом же тут, у
цьому таємничому будинку відбуваються найрізноманітніші переговори. Колись же
«Будинок з химерами» також був прибутковим домом, щоправда, пересічному
киянинові винаймати у ньому квартиру
було навряд чи по кишені, хіба що він працював прислужником у багатія:
найпростіші і найдешевші квартири, чи то пак, навіть кімнати, призначалися саме
для таких. Найбільшою ж була десятикімнатна квартира на найвищому, шостому
поверсі. У радянські часи на долю будинку випало чимало випробувань. Була тут
навіть комуналка, щоправда, з на диво свідомими мешканцями, які розуміли у
якому будинку живуть. І тільки за часів незалежності будівлю було
відреставровано. Скажу ще кілька слів про незвичайну назву будинку: прикрашений
елементами тваринного світу з міфічними і казковими мотивами, він вражає своєю
оригінальністю. За словами самого Городець кого цей будинок може комусь не
сподобатись, але байдужим він не залишить нікого. Ось такою видалась для нас
гостина у Президента. Комусь перехоплювало подих від усвідомлення, що він
ходить кімнатами, де щодня перебувають сильні світу цього, хтось захоплено
вслухався в історичні перипетії, що випали на долю цих незвичайних споруд. Але
кожен з нас зможе з упевненістю сказати, що зазирнув за лаштунки театру, що має
назву «велика політика». І від тепер ті, кого ми щодня бачимо з екранів
телевізора стали для нас трішечки зрозумілішими, а, може, навіть і трішечки
людянішими. А знання, які вдалось почерпнути під час екскурсії неодмінно стануть нам у пригоді, бо, як відомо, немає в
світі нічого ціннішого за інформацію, тож будемо вважати, що похід в
президентську адміністрацію нас неабияк збагатив.
Олена Федорова
Комментариев нет:
Отправить комментарий