Усім шанувальникам сценічного мистецтва нашої країни добре відомий Київський академічний драматичний Театр на Подолі на чолі з його засновником і незмінним керівником Віталієм Малаховим. Однією з найкращих особливостей цього колективу є плідна співпраця з незрячими киянами, зокрема з
НКДГ „Творчі ініціативи”. Вже доброю традицією стало проведення концерту присвяченого Міжнародному дню білої тростини, у якому беруть участь і актори театру і незрячі поети та співаки Київщини. Цього року такий концерт відбувся вже втретє.
І ось –
17 жовтня. У фойє нового приміщення театру нас тепло зустрічають співробітники на чолі із режисером Олександром Фоменко. Він розповідає гостям історію Театру на Подолі та про зведення приміщення, у якому ми знаходимося.
Театр на Подолі бере свій початок із 1987 року і пройшов довгий, цікавий шлях. Нове приміщення театру на Андріївському узвозі було зведено і подаровано місту корпорацією „Рошен”. Виступ незрячих митців разом із акторами театру – перший публічний захід у новому приміщенні.
Проходимо до зали. Перш, ніж почати наш сумісний концерт Олександр Фоменко запрошує усіх гостей оглянути сцену, показує усе її облаштування, куліси, реквізит, який буде використано під час вистав. Задня стінка сцени, являє собою великий білий екран і на ньому світяться слова Сократа: „Заговори, щоб я тебе побачив”. Вони ж – офіційна назва заходу, що має розпочатися. До речі, екран та куліси можуть бути використані із метою створення різних спецефектів, – одна з переваг нового, сучасного облаштування сцени, переваги якого були наочно продемонстровані у ході концерту. Взагалі у Театрі на Подолі найбільш вдало втілено принципи доступності. У глядацькому залі облаштовані місця для осіб на візках, які можуть піднятися до залу на ліфті, діє сурдопереклад вистав для глядачів із враженням слуху.
Час починати концерт. На сцені залишаються поети та актори, які їм допомагатимуть, а глядачі та Олександр Фоменко переходять до партеру, але режисер продовжує керувати концертом, одночасно майстерно виконуючи обов’язки тифлокоментатора.
До мікрофона запрошують керівника групи „Творчі ініціативи” Олену Василенко. Вона щиро дякує колективу театру, який вже давно співпрацює із „Творчими ініціативами”, завжди йде нам на назустріч. Але такий концерт з виступами стількох здібних поетів ймовірно відбувся вперше. Закінчила свій виступ Олена Василенко продекламувавши віршований вступ до цього концерту, написаний одним із учасників Євгеном Познанським:
А мир такой красивый и цветной!
Как скипетр феи из волшебной сказки.
Пусть не глазами видишь эти краски,
А только лишь душой, одной душой.
А мир такой, как сказочный пейзаж,
Неправы те, кто скажет – „он жестокий”,
И ты рисуешь... слово - карандаш,
А живопись - стихотворений строки.
І українську версію цих рядків:
Якій він гарний, кольоровий світ,
Мов жезл красуні лагідної феї,
Хай не очима, а лише душею
Ти бачиш цей казковий дивоцвіт.
Душа побачить різнії віки,
Всі почуття, усі країни й землі,
І ти малюєш словом, наче пензлем,
І квітнуть для усіх твої рядки.
І почалося справжнє свято поезії, та музики.
М’яким добрим гумором дитинства віяли рядки Світлани Проніної. Блискуче виступив член Національної Спілки письменників України Геннадій Горовий, який у порівняно короткому виступі зумів показати майстерність у різних жанрах поезії, виконавши три власних поезії, перша з яких стосувалася віршів адресованих дітям, друга була філософською, а третя – ліричною.
Справжнє задоволення отримали присутні від ліричних поезій поетеси, невтомної активістки „Творчих ініціатив” Валентини Братчанської. Мала успіх і лірика Марії Фоміної. Обухівчанка Наталія Шкіренкова також порадувала присутніх ліричними рядками. Досвідчений поет Віталій Грибинюк подарував чудові поезії, привячені найкращому з людських почуттів, усіх зворушила „Дитяча молитва” Олени Мельниченко. Людмила Машталер блискуче виконала власний вірш, привячений волонтерам сучасної України. Вірш поетеси Валентини Врублевської „Молитва”, яка не змогла особисто бути присутньою у залі, виконала талановита артистка Анна Тамбова. Дружньо вітали присутні рядки Миколи Криндача, сповнені влучними докорами безвідповідальним політикам, які ведуть Батьківщину та увесь народ до прірви.
При цьому виступ кожного поета супроводжувався музичними ефектами та демонстрацією слайдів, які були дуже вдало вибрані господарями, і допомогали посилити враження від поезій. Окрім поетів у дійстві брали активну участь і співаки. Популярні пісні, присвячені захисникам України майстерно виконували Руслан Іщенко та Сергій Велку. Великий успіх мали авторські пісні Наталії Кащенко.
У другій частині концерту своє мистецтво дарували актори Театру на Подолі.
Своєрідним містком, що поєднав першу та другу частину концерту стало майстерне виконання актором Театру на Подолі Костянтином Темляком вірша вищезгаданого Євгена Познанського „Я в веках заблудился”.
Далі господарі подарували нам уривки з вистав „Мати” та „Шоу про Шоу”.
Загальний захват викликала артистична майстерність акторів та актрис Тетяни Печенкіної, Ігоря Волкова, Мирослава Павличенко, Сергія Гриніна, Юрія Філипенко, Володимира Кузнєцова. Олександри Пашкової та Анни Тамбової.
Наприкінці заходу до присутніх приєднався Віталій Малахов, який надзвичайно тепло вітав нас і запевнив, що хороша традиція співпраці очоленого ним творчого колективу із незрячими митцями буде продовжуватися і надалі. Можемо не сумніватися, що так воно і буде. Щиро дякували усі ми Театру на Подолі та почули рядки, які присвятила йому Олена Мельниченко.
Любимому театру стихи я посвящаю.
Любимому театру в любви я признаюсь.
Все образы актеров невольно оживают
И кто есть кто на сцене судить я не берусь.
Актеры несравненные, а так же их герои
Вы в жизни и на сцене несете позитив.
В театре нас встречают с распахнутой душою.
Поклон вам самый низкий от Творческих инициатив.
„Заговори, щоб я тебе побачив” – сказав Сократ. І чим більше буде таких заходів, тим краще будемо бачити ми одне одного.
Євген ПОЗНАНСЬКИЙ
для «Проміня»
