Проніна Світлана
Народилася 1970 р. у Севастополі. Згодом
родина переїхала до Києва, де Світлана
мешкає і нині. Здобула вищу освіту в
Університеті „Україна”, працювала
вчителем української мови і літератури
у вечірній школі. Багато разів перемагала
на фестивалі-конкурсі „Поетичний
рушник”. Чотири рази посідала перше
місце у номінації „Поезія для дітей”
у 2012 р., 2014 р., 2015 р., та у 2016 р., двічі
посідала друге місце, 2013 р. у номінації
„Пейзажна лірика”, а 2018 р. у номінації
„Поезія для дітей”. „Талановита людина
талановита в усьому” каже відомий
афоризм і Світлана є його наочним
підтвердженням, бо є талановитою також
і майстринею та гордістю гуртків
образотворчого мистецтва, які існують
у НКДГ „Творчі ініціативи”.
***
Першокласника Миколку матуся питає:
„Скільки
липень має днів, щось не пригадаю,
А мені потрібно дуже їх порахувати”.
„Я
не знаю, - каже хлопець - запитай у тата”.
„Як
же так - аж здивувалась - ти ж ходиш до
школи”.
„А
в нас зараз канікули” - говорить Микола.
***
Для
Бровка Миколка й Зося хатку будували.
Молоток, цвяшки і дошки у дворі розклали.
На
подвір’я вийшла мати:
„Не вдар пальці, Колю!
Тримай міцно молоток, завдаш собі болю”.
„Не
хвилюйся, я не вдарю” - їй малюк гукає
-
Бо гвіздок не я матусю, а Зося тримає”.
***
Якось тітонька питає
Маленьку Марічку:
„Розкажи
мені, будь ласка,
Про свою сестричку.
Чи велика підросла,
Чи все розуміє?
І які вона слова
Говорити вміє?”
Тітці так Марічка каже:
„А
хто ж її знає,
Не по нашому сестричка
Весь час розмовляє”.
Комментариев нет:
Отправить комментарий