Хоча
соловейко співає, як відомо, в травні,
але ми того березневого ранку чули
солов’їний
спів. Співала наша чарівна гостя Наталка
Кащенко-Марчак,
яка виконала прекрасні пісні, у яких і
музика і слова створені нею самою. Аби
оцінити їх треба чути у авторському
виконанні. А ми тут пропонуємо вашій
увазі поезії цієї непересічної авторки.
ПОДИХ
I
Почула
подих вітру в шибку,
Я знаю, хто його
наслав.
Чомусь не спиться
у цю нічку,
Не знаю, хто мій
сон украв.
Піду у сад, в пахучі
злети,
І в соловейка
попрошусь
З ним заспівати у
дуеті
Про долю жінки,
про свою.
Пр-в:
А
солов’ї
співають у саду,
Та я свою любов
там не знайду,
Бо відцвіла моя
весна,
Якої я царицею
була.
II
Довірся, пісне,
тій любові,
Що утекла
давним-давно,
Що я купаюсь у
свободі,
Лише турбуюсь про
зерно.
А
те зерно колоссям сяє,
І
ручки сонцю подає.
Щодень воно мене
втішає,
Милує серденько
моє.
Пр-в.
III
Пахучий цвіт візьму
в долоні,
Вдохну його весни
буття,
І пригадаю, як в
полоні,
В коханні плинуло
життя.
Як квіти весни
зустрічали,
На жаль, не знала
їм ціни.
Та ще весну бентежать
чари,
Зерном
турбуються млини.
Комментариев нет:
Отправить комментарий