Особливістю
поезій Людмили
Машталер
є їх доброзичливість, душевність. І вона
цього весняного дня була з нами, .
УКРАЇНСЬКЕ РАДІО
НА ДОТИК
Сказала жіночка
якось незряча
(можливо, фраза
прозвучала й не нова!):
„Заговори, і я
тебе побачу!”
Торкнули серце
переконливі слова.
Моєї долі стануть
лейтмотивом,
Коли в очах невпинно
сонечко згаса.
Ви не повірите –
а я щаслива!
Які ж то сльози?
То іскринками - роса!
Погожий день завжди
роса пророчить
І не затьмарять
його грози та біда.
Скорятись темряві
страшній не хочу!
Для мене звуки,
мов цілющая вода.
Що розфарбовує
усе довкола
І наповня інформаційне
джерело.
І тому радіо -
життєва школа,
В якій навчаємося,
що б там не було.
З дитинства звуки
нам такі знайомі
Щемливо душі
огортаються теплом.
З доріг та з років,
наче знов додому
Ми повернулись й
разом сіли за столом.
Одна велика та
міцна родина.
І доля кожного
усіх нас так болить!
А найдорожча
цінність – то людина
І бути людяними
нам Господь велить.
Хоч слова зайвими
не раз бувають.
Мовчать несила.
Хочу вам розповісти
Як звуки радіо
дзвенять, співають,
Лоскочуть слух,
єднають „спалені мости”.
Як же з’являється
„шедевр” в ефірі,
Не заблукавши в
розмаїтті стоголось,
В правдивість
факту змушує повірить?
Нам зазирнути „з
того боку” довелось.
Зустрів Хрещатик,
26. Добридень!
Мов на крутому
перехресті маячок,
Що запалив нам
душу у Великдень.
Це ж стільки поруч
всім відомих „зірочок”!
Рукою можемо до
вас торкнутись,
На мить пройнятись
вашим плетивом тривог
І у молитві до
небес звернутись,
Щоб вашим словом
керував сам Господь Бог.
Бо на землі
керівників багато,
Але є Істина -
незмінна і свята.
Хай звучить радіо
у кожній хаті,
А кожне серце гріє
думки висота.
Комментариев нет:
Отправить комментарий