Світлана
Проніна
Канікули вже позаду, але у
житті школярів не стало менше цікавого
та позитивного, швидше навіть навпаки
. У цьому нас переконують усмішки Світлани
Проніної.
***
Петрик
за уроки сів, подививсь ледачо -
З математики йому зробити задачу,
Як
тут бути? Що робить? Де відповідь взяти?
Мабуть треба, дума хлопчик у батька
спитати.
-Ти
над нею вже подумав? - запитує тато.
-Так,
подумав, і надумав у тебе спитати.
***
У
крамниці малий Дмитрик продавця питає,
-
А чи білу піну, тітко, ваше мило має?
Здивувалась
дуже жінка: - Дивне запитання.
Я тебе не розумію, поясни прохання.
-
Мило, тітко, всіх відтінків я в крамницях
купував,
Але піна завжди чорна, коли митись
починав.
***
-
Місяць наш такий великий, уявіть-но
діти,
Що
мільйон людей на ньому можна розмістити.
Петрик
жалісно зітхає: -Чом сумуєш, друже?
-
Та шкода отих людей - каже хлопчик - й
дуже.
Що
робитимуть ті люди, поясніть но, пане,
Як
наш місяць потоншає і серпиком стане?
***
Щебетала жваво Таня у домашнім колі
Про
історії кумедні, що були у школі.
Зоології урок, гризунів вивчали,
Як живуть домашні миші нам оповідали.
А Сергійко все прослухав, десь під
хмарами літав,
І
тоді лиш схаменувся коли вчитель запитав?
-
А тепер скажіть будь-ласка, учні мої
милі,
Скільки буде жити миша, як ви зрозуміли?
Тут
Сергійко з місця брякнув: - Дуже куці її
дні.
Миша
буде жити доти, поки кіт не з’їсть її.
Комментариев нет:
Отправить комментарий