Мій Харків

Харків… Мій Харків… місто світлих юнацьких мрій і перших по-справжньому дорослих рішень, що визначили моє подальше життя, місто хороших спогадів про хороших людей, які стали для мене справжніми наставниками, порадниками і друзями, кожне слово яких і донині є неоціненним для мене. Я безмежно вдячна долі, що подарувала мені можливість навчання у цьому прекрасному місті поруч з неймовірними людьми і прекрасними педагогами.

 Давно я не відвідувала Харкова: усе якось не складалось. Та тільки-но випала нагода, одразу вирушила назустріч юності, світлим і трішечки щемливим спогадам і, звичайно, новим враженням. А як же без них?!

Харків і справді вразив мене неймовірно. Місто мовби помолоділо, у буквальному сенсі розцвіло, зустрівши нас п’янким ароматом троянд, що саме квітують чи не на кожному кроці. Та й змінився Харків неабияк із часу мого там навчання: нині це справді європейське місто, охайне і доглянуте, мов справжня вишукана пані, зручне для мешканців і гостинне та цікаве для тих, хто вирішив його відвідати. Мушу сказати, що навіть навчаючись у Харкові, я не знала стільки про місто, скільки вдалося дізнатися під час цієї поїздки, бо пощастило нам з батьками на справді ерудованого і залюбленого у своє рідне місто екскурсовода. От, наприклад, у Харкові, виявляється, також є свій Поділ, та навіть далеко не всім харків’янам відомо про це. А ще Харків має сім своїх власних чудес, прекрасний парк культури і відпочинку імені М. Горького, безліч театрів, на спектаклі одного з яких нам вдалось побувати, і цікаве й корисне нововведення: найрізноманітніші вуличні розваги на будь-який найприскіпливіший  смак. Звичайно, участь у таких розвагах беруть головним чином підлітки та молодь, але, погодьтесь, ліпше ж кататись на скейтах чи роликах або просто собі танцювати, аніж шукати сумнівних пригод, не знаючи куди себе подіти від нудьги. А коли це все в гурті та ще й у вигляді змагань…

Вразила мене і вистава, що виявилася дивно співзвучна моєму ностальгічному настроєві і був присвячена, не повірите, Харкову. Добра, зворушлива історія про такі прості, але такі важливі людські цінності: любов, взаємоповагу, підтримку і вміння насолоджуватись життям тут і зараз, не відкладаючи це на завтра, котре, на жаль, може і не настати.

 Вже повертаючись додому, не могла не зазирнути туди, де, власне, і почалося моє становлення як особистості. Тоді це була харківська гімназія, зараз – табличка змінилась, але двері так само гостинно відчинені, навіть попри те, що для освітян настала пора відпусток. Це неймовірне відчуття, розуміти, що тебе пам’ятають, люблять і завжди чекають.

Ошатний, осяяний сотнями вогнів, оповитий, ароматом троянд, умитий життєдайною вологою фонтанів -  ось він який мій Харків, місто моєї юності, місто, що дало мені колись путівку у життя.

Олена Федорова