Криндач Микола
Народився 1956 р. в с.Кравці Хорольського
р-ну Полтавської обл. Після закінчення
школи працював дозаторщиком вітамінів
на підприємстві хлібопродуктів. З 1979
р. отримав другу групу інвалідності по
зору. Працював на Київському УВП № 3
УТОС. Друкувався в альманахах №10-12
літстудії «Сузір’я» ЦТДЮ ім. Д. Туптала
смт. Макарів Київської обл.(керівник -
Годенков І.). Приймав участь у фестивалі
„Неспокій серця” та „Поетичний рушник”.
Член гуртка „Поетична майстерня „Ліра””
(керівник - Познанський Є.).
ПРИВІТАННЯ
Рікою час у вічність десь впадає.
Мить фіксувати – то душі потреба,
Здобутки тим Всевишній посилає,
Хто дивиться в блакить високу неба.
Жарину творчості роки хай не остудять.
Шануйте й бережіть її в наш час.
Здобутки ваші хай вагомі будуть,
Хай спонукають знов творити вас!
Щоб пустки душ нам слово засівало,
Щоб не міліло джерело натхнення,
Щоб хисту й досвіду вам завжди вистачало
Додати світлих фарб до сьогодення.
Лиш тих, хто зваживсь двері відчинити,
У інший вимір поведуть дороги.
Хто за життя навчивсь красу любити
Тому воно не марно дано Богом.
Здоров’я
вам, завзяття і наснаги,
Із дивослів мереживо красою хай дзвенить,
До творчості хай невситима спрага
Здобутком щедриться й натхненням кожну
мить!
ВЕСНЯНЕ
Кажуть, що душа людська черствіє,
Котра шанувать краси не вміє.
За вікном зима, весна чи літо
Їй байдуже - ніде правди діти.
Тільки нам байдужість не властива,
На весну чекаєм, мов на диво.
Бачити пробудження природи -
Це нам незрівнянна насолода.
Як потішить око вона знає -
Вже зелену сукню одягає,
В котрої на лиштовці по краю
Проліски тендітні розквітають.
У гаю, у лісі і діброві
Гімн красі співає птаство знову.
Певно йому краще за всіх знати
Як красуні шати вихваляти.
Вперше юнаку всміхнулась юнка,
В унісон серця забились лунко.
Мав магічну потяг для них силу,
Їм його весна наворожила.
Не було й не буде конкурентів
У весни по сумі компліментів.
Хай частіш у душі нам приходить
І веселі хороводи водить.
СОН
В ту ніч не снилися моря
І в сповитку мазутнім птахи.
У сні я бачив кобзаря -
Був сивоусим сіромаха.
Він рухом завченим бандуру
Взяв обережно і заграв.
І вільну козака натуру
своєю грою показав.
Про Сагайдачного і Хмеля,
Про Байду також він співав,
Співав пісні сумні й веселі,
Затим мене він запитав:
- „Ти що у відповідь, синашу,
Мені розкажеш про ваш дух?
Чи доварили нашу „кашу”?
Закінчивсь чим до волі рух?
Кого вшановуйте і за що?
Котрий за гетьмана у вас?
Ви, бачу, вчені всі путящі -
Не те що ми були в свій час.
Яке в руках несете гасло?”
Кобзар з запитанням звернувсь,
Я, Богу дякувати, вчасно
На цім запитанні проснувсь.
Комментариев нет:
Отправить комментарий