Літо для нашої групи розпочалося чарівною поїздкою 4.06.2016 р., у ході якої ми відвідали Меморіальний музей-садибу геніального співака Івана Семеновича Козловського у селі Мар’янівка на Васильківщині, а також перлину сучасності - ландшафтний парк у селищі Буки.
Важко знайти у історії музики людину, яка так поєднувала б у собі геній, патріотизм, суто людські чесноти, як Іван Козловський. Хлопчик з села, народжений 1900 року І. С. Козловський прожив надзвичайно довге, непросте, але, безумовно, щасливе життя. Співак, власник чарівного тенору, якому не було рівних в усьому тодішньому СРСР, соліст Большого театру, улюбленець усієї московської публіки, зокрема, і грізного диктатора І. В. Сталіна, народний артист СРСР, він усе життя до самої смерті у 1993 році, залишався не лише гордістью оперної сцени, але і чуйною, глибоко релігійною православною людиною, і палким патріотом рідної Мар’янівки. Вихований у родині меломанів, які самі мали музичну освіту, автор цих рядків звик з перших років життя до імені Івана Семеновича, його чарівного співу. І. С. Козловський здавався мені якимось далеким родичем, якого ти не бачиш, але добре знаеш і любиш, якби далеко він не знаходився. Тож на малу Батьківщину маестро я їхав із особливим почуттям.
І ось вона – Мар’янівка. Красива церква і зовсім окремо у стороні музей-садиба - мальовнича біла хатина. Густі духмяні трави, мов килим, а у стороні - мальовничий гай, який насадив сам Іван Семенович.
І ось ми у хатині. Увесь інтер’єр чудово відтворює побут, у якому пройшли перші роки великого митця. Долівку вистлано духм’яним сіном і ллється голос самого Івана Семеновича, немов він тут, десь у сіни вийшов:
Це наш гід увімкнула запис арії Петра з «Наталки-Полтавки» у виконанні І. С. Козловського.
Взагалі нам пощастило із екскурсоводом, це надзвичайно приємна, симпатична жінка, яка поза усяким сумнівом закохана у пам’ять великого односельця.
І як же не любити його? Вже знаходячись на вершині слави Іван Семенович продовжував пам’ятати свою малу Батьківщину – побудував у рідному селі музичну школу, вихованці якої могли гідно виступати навіть на сцені Большого театру у Москві.
Після чудової розповіді ми йдемо оглянути парк, який насадив сам Іван Семенович та його друзі. Парк, що має у своїй основі форму Хреста, знов-таки відгомін релігійних переконань І. С. Козловського, чудовий. У ньому ми бачимо найрізноманітніші види дерев та рослин, наприклад, червоний жасмин з Грузії. Начебто і не такий старий цей парк, але дерева вже підросли, тиша, лише шумить листя від легенького вітерцю та пташки співають свої пісні.
Дуже приємно було почути від гіда, що ми вже третя екскурсія за день, якій вона показує музей. Це наочно доводить, що попри усі зміни, що прийшли за останні десятиліття пам’ять про Івана Козловського жива і він потрібен багатьом нашим сучасникам і зараз.
Повернувшись до музею бажаючі мали можливість придбати на пам’ять буклети та диски із записами Івана Семеновича Козловського. Також усі бажаючі мали можливість залишити власні записи у книзі відгуків.
Після завершення цієї чудової екскурсії ми попрямували до парку в селищі Буки Сквирського району Київської області.
Власне парк є власністю пана Івана Суслова, успішного бізнесмена, який вкладає отримані капітали не у вілли на Канарах чи Багамах, а створив цікавий парковий комплекс на рідній землі. Тисячі людей мають можливість відвідувати цей парк. І відвідують, бо є у ньому на що подивитися. Це і красиві храми, які хоча і зведені лише кілька років тому, але втілюють у собі кращі традиції вітчизняної архітектури, і власне парк із мальовничими озерами та водограями, прикрашений скульптурами казкових героїв та персонажів давніх міфів та казок. Одна з алей, на якій і знаходиться більшість цих скульптур носить назву Алеї казок. Є у парку і міні-зоопарк: кізочки, ведмеді і, навіть, лев непогано почуваються у ньому. Чи можна порівнювати цей парк зі славетною Софієвкою покаже час, але приємних емоцій екскурсанти отримали тут чимало. Гордістю парку є добре відомий корінним киянам «Фонтан дружби народів», що колись прикрашав собою Майдан Незалежності. Після реконструкції головної площі та Хрещатику, на його місці із недр майдану виник купол «Глобусу», але, на щастя, унікальний фонтан хоча і було демонтовано та не знищено і через кілька років його було перевезено до Буків.
Останнім пунктом нашої програми того дня став пікнік у духмянім, тінистім лісі на берегу річки Роставиці. І цей захід вдався не менш успішно, ніж попередні. У теплій дружній атмосфері усі обмінювалися враженнями від побаченого, жартували, і мріяли про майбутні такі ж цікаві турне.
Євген Познанський
Важко знайти у історії музики людину, яка так поєднувала б у собі геній, патріотизм, суто людські чесноти, як Іван Козловський. Хлопчик з села, народжений 1900 року І. С. Козловський прожив надзвичайно довге, непросте, але, безумовно, щасливе життя. Співак, власник чарівного тенору, якому не було рівних в усьому тодішньому СРСР, соліст Большого театру, улюбленець усієї московської публіки, зокрема, і грізного диктатора І. В. Сталіна, народний артист СРСР, він усе життя до самої смерті у 1993 році, залишався не лише гордістью оперної сцени, але і чуйною, глибоко релігійною православною людиною, і палким патріотом рідної Мар’янівки. Вихований у родині меломанів, які самі мали музичну освіту, автор цих рядків звик з перших років життя до імені Івана Семеновича, його чарівного співу. І. С. Козловський здавався мені якимось далеким родичем, якого ти не бачиш, але добре знаеш і любиш, якби далеко він не знаходився. Тож на малу Батьківщину маестро я їхав із особливим почуттям.
І ось вона – Мар’янівка. Красива церква і зовсім окремо у стороні музей-садиба - мальовнича біла хатина. Густі духмяні трави, мов килим, а у стороні - мальовничий гай, який насадив сам Іван Семенович.
І ось ми у хатині. Увесь інтер’єр чудово відтворює побут, у якому пройшли перші роки великого митця. Долівку вистлано духм’яним сіном і ллється голос самого Івана Семеновича, немов він тут, десь у сіни вийшов:
«Сонце низенько,
Вечір близенько
Спішу до тебе,
Лечу до тебе,
Моє серденько”.
Взагалі нам пощастило із екскурсоводом, це надзвичайно приємна, симпатична жінка, яка поза усяким сумнівом закохана у пам’ять великого односельця.
І як же не любити його? Вже знаходячись на вершині слави Іван Семенович продовжував пам’ятати свою малу Батьківщину – побудував у рідному селі музичну школу, вихованці якої могли гідно виступати навіть на сцені Большого театру у Москві.
Після чудової розповіді ми йдемо оглянути парк, який насадив сам Іван Семенович та його друзі. Парк, що має у своїй основі форму Хреста, знов-таки відгомін релігійних переконань І. С. Козловського, чудовий. У ньому ми бачимо найрізноманітніші види дерев та рослин, наприклад, червоний жасмин з Грузії. Начебто і не такий старий цей парк, але дерева вже підросли, тиша, лише шумить листя від легенького вітерцю та пташки співають свої пісні.
Дуже приємно було почути від гіда, що ми вже третя екскурсія за день, якій вона показує музей. Це наочно доводить, що попри усі зміни, що прийшли за останні десятиліття пам’ять про Івана Козловського жива і він потрібен багатьом нашим сучасникам і зараз.
Повернувшись до музею бажаючі мали можливість придбати на пам’ять буклети та диски із записами Івана Семеновича Козловського. Також усі бажаючі мали можливість залишити власні записи у книзі відгуків.
Після завершення цієї чудової екскурсії ми попрямували до парку в селищі Буки Сквирського району Київської області.
Власне парк є власністю пана Івана Суслова, успішного бізнесмена, який вкладає отримані капітали не у вілли на Канарах чи Багамах, а створив цікавий парковий комплекс на рідній землі. Тисячі людей мають можливість відвідувати цей парк. І відвідують, бо є у ньому на що подивитися. Це і красиві храми, які хоча і зведені лише кілька років тому, але втілюють у собі кращі традиції вітчизняної архітектури, і власне парк із мальовничими озерами та водограями, прикрашений скульптурами казкових героїв та персонажів давніх міфів та казок. Одна з алей, на якій і знаходиться більшість цих скульптур носить назву Алеї казок. Є у парку і міні-зоопарк: кізочки, ведмеді і, навіть, лев непогано почуваються у ньому. Чи можна порівнювати цей парк зі славетною Софієвкою покаже час, але приємних емоцій екскурсанти отримали тут чимало. Гордістю парку є добре відомий корінним киянам «Фонтан дружби народів», що колись прикрашав собою Майдан Незалежності. Після реконструкції головної площі та Хрещатику, на його місці із недр майдану виник купол «Глобусу», але, на щастя, унікальний фонтан хоча і було демонтовано та не знищено і через кілька років його було перевезено до Буків.
Останнім пунктом нашої програми того дня став пікнік у духмянім, тінистім лісі на берегу річки Роставиці. І цей захід вдався не менш успішно, ніж попередні. У теплій дружній атмосфері усі обмінювалися враженнями від побаченого, жартували, і мріяли про майбутні такі ж цікаві турне.
Євген Познанський
Комментариев нет:
Отправить комментарий