Братчанська Валентина
Народилася 1963 р. Середню освіту здобула
у київській та харківській спецшколах
для сліпих. Багато років віддала
сумлінній праці на Київському УВП №3
УТОС. Неодноразово брала участь і
перемагала у конкурсах поетичної
творчості. Так, у 2011 році на першому
фестивалі-конкурсі «Поетичний рушник»
посіла третє місце у номінації „Поетична
хвиля”, а на фестивалі „Неспокій серця”
у тому ж році вона стала другою у номінації
„Літературна творчість” підномінація
„Поезія” На даний час Валентина
Братчанська є одним з найактивніших
учасників нашої поетичної студії та
організатором заходів у НКДГ „Творчі
ініціативи”.
***
Ти розмовляв коли-небудь з минулим?
Просто так, наодинці, удвох?
Ту розмову, щоб зовсім не чули,
Щоб ту мову почув тільки Бог.
Ти питав у минулого дозвіл
На відвертість і щирість свою?
Ти жалкуєш за чимсь може й досі?
Помолись за провину свою.
Тільки Бог все простить і розсудить.
Тільки Він дасть тобі вірний шлях.
Він один безкорисно всіх любить.
З нами Він в наших душах й серцях.
ЛЮБЛЮ - ЛИШЕ П’ЯТЬ ЛІТЕР...
Слово „люблю” - лише п’ять літер.
Його шепочуть сніг і вітер,
Його шепочуть дощ і сонце,
Що заглядає у віконце.
Люблю - його шепочуть пташка й квітка.
Люблю - ми чуєм взимку й чуєм влітку.
Яке чудове, рідне слово!
Яка глибока в нім основа!
П’ять літер ніжних, теплих, милих
Дають наснагу й жити силу.
Люблю. Ми чуємо так часто.
Напевно, в цьому теж є щастя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий