Середина
70-х років минулого століття,
зірковий склад театру Сатири, п‘єса
Арканова та Горіна на “злобу дня”.
Околиці великого міста із своїми милими,
трохи наївними мешканцями, яким так
хочеться лірики й романтики серед
метушні буднів.
...Початок
2000, наш Київ, на сцені — дорослі діти
батьків 70-х, що присвячують прекрасну
гру юності своїх батьків. З усього твору
режисер обрав два найлюдяніших епізоди
“Ми вас чуємо” і “Серенада”. І хоч
минуло 40 з гаком років, але, виявляється,
людські почуття та прагнення анітрохи
не змінилися, як ніколи
не зміниться пам‘ять
про своє дитинство і про те, як тоді
співали мама, тато, радіо і радіола, як
відзначали дні народження сусідів всім
під‘їздом,
як мріяли про високі почуття серед
рутини життя.
І
на сцені — співають. Співають так, що
згадуєш, здавалося б, те, що залишилося
далеко-далеко. Почуття підсилюються через те, що супроводжується сценічне
дійство слайдами — ну, тими, що лежали
в коробках і які тодішні комп‘ютери
не вміли показувати. Світлове
рішення , до речі, виконується одним з
акторів трупи.
А
в антракті гостей теж очікував чудовий
сюрприз. Який? Дізнаєтеся, коли подивитеся
“Маленькие
комедии большого дома”, які ми, члени НДКГ "Творчі ініціативи" відвідали 28.04.2018 р.
![]() |
Гостинні хазяйки - адміністратори театру
Підготували Юрій та Євгенія Вишнякови
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий